Рішення № 77890546, 15.11.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7815/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Скаба В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби Українипро скасування постанови,

встановив :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №5219/20900/18 від 25.09.2018р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що оскаржуваною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 Митного Кодексу України та накладено штраф в розмірі 8500,00 гривень. Вказану постанову вважає незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, він не мав можливості вивести за межі митної території України транспортний засіб PEUGEOT 5008, р.н.ENE772 у встановлений Законом строк, у зв’язку із обставинами непереборної сили, а саме поломкою автомобіля, про що він повідомив Львівську митницю ДФС. На думку позивача, посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення його до відповідальності, не враховано всіх обставин справи.

Позивач в судове засідання не з’явився, подав письмові пояснення, згідно яких позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав відзив на позов, згідно якого позов заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Суд ухвалив розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

З постанови в справі про порушення митних правил №5219/20900/18 від 25.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 18.04.2018 року через м/п «Краковець» Львівської митниці ДФС ввіз на митну територію України автомобіль марки PEUGEOT 5008, р.н.ENE772, кузов №VF30ERHE8AS314814 в митному режимі транзит. Станом на 26.08.2018 року даний транспортний засіб за межі митної території України не вивозився та поміщений в інший митний режим не був.

Статтею 489 Митного Кодексу України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною 3 ст.470 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрату цих товарів, транспортних засобів, документів чи видачу їх без дозволу органу доходів і зборів, у вигляді накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, висновком експерта, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

У відповідності до ч.1 ст.460 МК України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Як видно з матеріалів справи, позивач 26.04.2018 року подав до Львівської митниці ДФС повідомлення про неможливість вивезення транспортного засобу за межі митної території України у встановлені строки, у зв’язку із поломкою /а.с.8/.

Відповідно до ч.1 ст.192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому, перевізник зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання, терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

З поданих позивачем документів видно, що транспортний засіб PEUGEOT 5008, р.н.ENE772 дійсно з 24.04.2018р. по 05.09.2018р. перебував на ремонті на СТО «ЛЮБЕ», у зв’язку з ремонтом двигуна, що стверджується приймально-здавальним актом від 23.04.2018р., заказом-нарядом від 24.04.2018р., рахунком на оплату від 05.09.2018р., приймально-здавальним актом від 05.09.2018р., довідкою від 05.09.2018р. /а.с.10-14/.

Таким чином, позивачем було належно виконано свій обов’язок, передбачений ч.1 ст.192 МК України щодо термінового повідомлення митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Крім того, з поданих представником позивача документів видно, що вищевказаний транспортний засіб 08.09.2018 року було зареєстровано у органах реєстрації України, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, а також сплачено усі митні платежі, у зв’язку із реєстрацією.

Наведе свідчить про відсутність умислу в діях позивача щодо невивезення транспортного засобу за межі митної території України у встановлені строки та спростовує доводи відповідача щодо безпідставності позову, наведені у відзиві на позовну заяву.

Одночасно, судом встановлено, що посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення позивача до відповідальності, не було враховано всіх дійсних обставин вчинення вказаного правопорушення, зокрема обставин, наведених у цьому позові щодо оцінки поведінки позивача в частині виконання ним положень ч.1 ст.192 МК України.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанову та таку слід скасувати, закривши провадження у справи про порушення митних правил.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем було понесено витрати на оплату судового збору в розмірі 704,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити.

Скасувати постанову Львівської митниці Державної фіскальної служби України в справі №5219/20900/18 від 25.09.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України.

Провадження у справі №5219/20900/18 від 25.09.2018р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.3 ст.470 МК України закрити.

Стягнути з Львівської митниці Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок витрат на оплату судового збору та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.