Вирок № 77890424, 16.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/10493/13-к

пр.1-кп/336/4/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Суркової В.П.,

при секретарі Прохоровій А.О.,

за участю прокурора Бречко І.І.,

захисника - адвоката Степанової Н.Г.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013080080003905 від 27.10.2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з вищою освітою, неодруженої, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6, судимої вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2012 року за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена, яка має судимість за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, в період іспитового строку, призначеного попереднім вироком, вчинила злочин щодо заволодіння чужим майном за таких обставин.

24 жовтня 2013 року у вечірній час ОСОБА_3, керуючись умислом на крадіжку, діючи з корисливих мотивів шляхом підбору штатного ключа, незаконно проникла до квартири АДРЕСА_1, звідки таємно викрала майно ОСОБА_4, а саме: дитячу коляску «ZIPPY» блакитного кольору вартістю 3700 гривень, чим завдала останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена вину в інкримінованому їй злочину визнала частково і пояснила, що 24.10.2013 року перебувала під впливом наркотичних засобів. За проханням своєї матері пішла до знайомої, яка проживає по АДРЕСА_2 щоб забрати дитячі речі. На той час вона мала дитину у віці трьох років. Коли забрала речі та поверталась додому, пішов дощ. Зайшла у під'їзд будинку АДРЕСА_2, побачила, що в квартирі № 170 відкриті двері, подзвонила у квартиру, але ніхто не вийшов. Тоді вона зайшла у квартиру, побачила у ній дитячу коляску, більше ніяких речей у квартирі не було, подумала, що це нежиле приміщення. Взяла коляску для того, щоб перевезти дитячі речі додому, в подальшому мала намір повернути її, привезла коляску додому, а 05.11.2013 року повезла коляску в то місце, де її взяла, але в районі магазину «Сільпо» до неї підійшли два працівника міліції, яким вона видала коляску добровільно. Умислу на крадіжку коляски не мала.

Вислухавши показання обвинуваченої, потерпілої, свідків, дослідивши всі надані сторонами кримінального провадження фактичні дані, суд доходить до переконання, що винуватість ОСОБА_2 вчинення протиправного посягання за описаних в обвинуваченні обставин повністю підтверджує сукупність цих доказів:

протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27.10.2013 року, з якого випливає, що ОСОБА_4 просить правоохоронні органи притягти до відповідальності особу, яка шляхом підбору ключа проникла у квартиру АДРЕСА_2, звідки викрала належну їй дитячу коляску

«ZIPPY» (а. с. 246 т. 1);

протокол огляду місця події від 27.10.2013 року, з якого випливає, що об'єктом огляду є квартира АДРЕСА_3. Під час огляду встановлено, що вхід здійснюється через одностулкові металеві двері синього кольору. На двері є навісний замок без видимих пошкоджень, який на момент огляду був відкритий. На двері видимих пошкоджень немає. У квартирі обстановка не порушена. Навпроти вхідної двері одразу же у порога стоять три коробки. У квартирі на стінах шпалери відсутні, будь-які меблі теж відсутні. Всюди стоять коробки, мішок з будівельним сміттям (а.с. 248-249 т. 1; а.с. 1 т. 2);

протокол огляду предмета від 06.11.2013 року про огляд металевого ключа стального кольору довжиною 5 см, який має зубці в кількості трьох штук на кільці. На одній стороні вказаний ключ має цифрове позначення із номером 46 (а. с. 4 т. 2);

протокол огляду предмета від 06.11.2013 року про огляд дитячої коляски з написом «ZIPPY» (а.с. 7-8 т. 2);

власноручна заява ОСОБА_2 про добровільну видачу співробітникам міліції дитячої коляски чорно-синього кольору «ZIPPY» та ключа від навісного замка вхідної двері (а.с. 2 т. 2);

постанови від 06.11.2013 року про визнання металевого ключа та дитячої коляски «ZIPPY» речовими доказами (а.с. 3, 6 т. 2);

розписка потерпілої ОСОБА_4 від 06.11.2013 року про те, що вона отримала від співробітників міліції належну їй коляску синього кольору «ZIPPY» (а.с. 9 т. 2 );

протокол проведення слідчого експерименту від 15.11.2013 року, в ході якого обвинувачена дала наступні показання, що 24.10.2013 року у денний час вона знаходилася в районі АДРЕСА_3. Коли проходила мимо одного з домів, розташованих по вказаній вулиці, вирішила зайти в один з під'їздів для того, щоб переодягнути колготки, точна адреса будинку їй невідома. Знаходячись у під'їзді вказаного будинку на першому поверсі, вона переодягнула колготки, після чого звернула увагу на металеві двері, які були обладнані навісним замком. В цей час вона вирішила перевірити, чи є будь-які цінні речі за даними дверми, так як у неї при собі був ключ, який як їй здалося міг би відчинити вищевказаний замок. Потім за допомогою ключа вона відчинила замок і проникла до квартири, де побачила дитячу коляску марки «ZIPPY» блакитного кольору. Взявши коляску, вона підняла її на другий поверх, так як їй здалося, що хтось заходе у під'їзд . Після чого, знаходячись на другому поверсі вона побачила невідомого їй чоловіка, який побачивши її, запропонував свою допомогу, а саме запропонував спустити коляску на перший поверх, на що вона погодилась і він допоміг їй винести коляску на вулицю. Потім вона попрямувала в сторону площі «Профспілок», де сховала коляску у кущі й попрямувала додому. 05.11.2013 року вона була запрошена співробітниками міліції до Шевченківського районного відділення міліції, де зізналась у вчиненні даного злочину. Після чого вона була опитана і добровільно видала співробітникам міліції раніше викрадену нею коляску та ключ, за допомогою якого відчинила навісний замок, про що власноручно написала заяву. Після дачі показань учасники слідчої дії вийшли з приміщення Шевченківського районного відділення міліції, сіли до службового транспорту та за вказівкою ОСОБА_2 попрямували до будинку АДРЕСА_2 у м. Запоріжі, після чого підійшли до квартири № 170, зупинившись біля якої остання пояснила, що з даної квартири вона вчинила крадіжку коляски (а.с. 10-11 т. 2);

показання потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила суду, що приблизно у 2002-2003 році, точну дату не пам'ятає через давність події, вона для своєї дитини у знайомої купила нову дитячу коляску синього або блакитного кольору, за яку суму купила коляску теж не пам'ятає. Коли у сім'ї її брата ОСОБА_5 народилась дитина, вона передала їм цю коляску у користування. Брат з сім'єю на той час проживали у АДРЕСА_2, а коляску зберігали у сусідній квартирі АДРЕСА_4, яка була облатована навісним замком. У 2013 році від брата чи його дружини ОСОБА_6 узнала, що якась незнайома дівчина відкрила замок на двері квартири № 170, де зберігалась коляскам, і викрала її. Про викрадення коляски заявила до міліції, оскільки їй була завдана матеріальна шкода. Натепер не пам'ятає, з чого вона виходила, коли визначала вартість викраденої коляски. У подальшому коляску їй повернули, претензій матеріального характеру до обвинуваченої не має, вважає, що обвинувачена заслуговує встановленого законом покарання;

показання свідка ОСОБА_7, який пояснив суду, що він проживає у АДРЕСА_2. Квартира розташована на другому поверсі будинку. 24.10.2013 року у вечірній час повертався додому. Біля ліфта на другому поверсі побачив дівчину, вона намагалася заштовхнути у ліфт дитячу коляску синього кольору. Він допоміг їй спустити коляску на перший поверх. Коляска була у хорошому стані, сучасна, коляска була зачинена, тому припускав, що у ній знаходиться дитина. Дівчина нічого не запитувала у нього, дружина не говорила йому, що у той день у двері хтось дзвонив. Пізніше від сусідів з першого поверху узнав, що у них викрали дитячу коляску, у зв'язку з чим була подана заява до міліції. На той час він був працівником міліції. Камерою відеоспостереження, якою обладнані двері його квартири, було зафіксовано як дівчина, пізніше узнав її прізвище ОСОБА_2, бере коляску і з першого поверху піднімається на другий. Йому відомо про те, що раніше квартирі № 170 мала статус нежилого приміщення, а потім їй перевели у статус жилого приміщення і надали в користування працівникам прокуратури;

показання свідка ОСОБА_6, яка пояснила суду, що у 2013 році вона з сім'єю проживала за адресою: АДРЕСА_2. Сестра її чоловіка ОСОБА_4 для їх дитини передала їй в користування дитячу коляску «ZIPPY» темно синього кольору, яка була у хорошому стані. За даними Інтернету вартість коляски на той час становила 4 000.00 гривень. Коляску зберігали у квартирі № 170, яка належить її колишньої колезі ОСОБА_8. Кватира розташована на першому поверсі, на той час квартира була без ремонту. На двері квартири був звичайний навісний замок, який завжди закривався на ключ. Десь у 20-х числах жовтня 2013 року виявила, що замок на двері квартири висить, але на ключ не закритий, коляска відсутня. Сусід, що проживає на другому поверсі, має камеру відеоспостереження, якою було зафіксовано як ОСОБА_2 бере коляску і виходить з нею з під'їзду. Цивільний позов не заявляли, так як працівники поліції коляску повернули. Після крадіжки замок на двері квартири, де зберігалась коляска, змінили. Після того як відпала потреба, коляску повернули її власнику - ОСОБА_4.

Свідок повідомила також, що Вірковька приходила до неї і просила забрати заяву, так як вона вчинила крадіжку в період іспитового строку.

Перелічені судом докази узгоджуються один з одним, послідовні, достовірні, у зв'язку з чим у суду немає підстав піддавати їх сумніву.

Ці джерела добуті у встановленому процесуальним законом порядку, підстав, які передбачені параграфом № 1 глави 4 КПК України, для визнання їх недопустимими немає, тому суд враховує їх як докази в обґрунтування обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у відповідності до вимог закону, суд кваліфікує дії обвинуваченої за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло.

Оскільки показання обвинуваченого в силу кримінального процесуального законодавства є джерелом доказів, суд, оцінюючи їх у відповідності до ст. 94 КПК України у співставленні з іншими фактичними даними, оцінку яких навів, знаходить показання ОСОБА_2 щодо відсутності умислу щодо інкримінованого їй діяння хибними, так як вони спростовуються сукупністю інших доказів, наведених судом.

Позиція обвинуваченої, яка нічого не протиставляє фактичним даним, які її викривають, оцінюється судом як вияв позиції захисту від обвинувачення, яку особа, що не є суб'єктом кримінального переслідування за давання неправдивих показань, вправі обирати на власний розсуд.

Доводи сторони захисту про недоведеність наявності складу злочину у діянні підзахисної а саме корисливого мотиву, розміру матеріальної шкоди, незаконного проникнення у житло, на думку суду, є неспроможними, з таких підстав.

Викрадення полягає в дії (активній поведінці) і означає незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пунктах 4, 22, 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжка вважається закінченою з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно.

Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються також ті його частини, в яких може зберігатися майно (балкон, веранда, комора тощо), за винятком господарських приміщень, не пов'язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

В судовому засіданні навіть сама обвинувачена не заперечувала проти того, що вона без дозволу власника квартири АДРЕСА_5, увійшла у цю квартиру, звідки взяла дитячу коляску без дозволу її власника та користувалася нею до 06.11.2013 року.

При ухваленні вироку суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України.

Не можуть спростувати наведені судом міркування про доведеність вини ОСОБА_2 і висловлені лише в судових дебатах доводи захисника про те, що під час досудового розслідування не перевірено, чи підійшов виданий ОСОБА_2 ключ, до навісного замка квартири АДРЕСА_4, а також не досліджені судом, оскільки, як зазначено, суд встановлює обставини, що підлягають доказуванню, лише на підставі наданих сторонами доказів, а сукупність фактичних даних, досліджених в цьому провадженні, виявилась достатньою для використання її при прийнятті рішення про винуватість обвинуваченої.

До того ж зазначені обставини могли б бути предметом скарги на досудовому розслідуванні, а саме дослідження могло бути здійснено судом за клопотанням сторони захисту, проте таких клопотань заявлено не було, між тим суд в кримінальному провадженні досліджує лише ті докази та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винної, обставин, що пом'якшують та обтяжують її покарання.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

З урахуванням наведених міркувань при призначенні покарання суд враховує, що обвинувачена, яка має судимість за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, в період іспитового строку, призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2012 року, вчинила тяжкий злочин.

Зазначені обставини, на думку суду, виключають її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої, суд визнає відсутність майнової шкоди.

Обтяжуючою покарання ОСОБА_2 обставиною є рецидив злочину.

Суд також враховує ті обставини, що обвинувачена тривалий час ухилялась від суду, у зв'язку із чим з 05.06.2014 року по 23.01.2017 року перебувала у розшуку, з 18.05.2012 року перебуває на профілактичному обліку комунальної установи «Обласний клінічний наркологічний диспансер» через залежність від наркотичних засобів.

Наведене не дає підстав і для застосування положень закону про кримінальну відповідальність про застосування більш м'якого покарання або призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті обвинувачення.

Разом з тим враховує суд і різноманітність цілей покарання, що має на меті не лише кару, а й виправлення особи, бере до уваги і отримані судом відомості про особу обвинуваченої, яка є матір'ю двох малолітніх дітей: ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9, відомості про батьків яких записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а. с. 238-241 т. 1).

Вказані обставини дають суду підстави для призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України і, вважаючи за можливе при призначенні покарання за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуте за попереднім вироком покарання.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

У зв'язку з відсутністю клопотань учасників кримінального провадження про застосування до обвинуваченої до набрання вироком законної сили запобіжного заходу, строк дії якого на час ухвалення вироку сплив, суд не вбачає підстав для обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати покарання у виді двох років та одного місяця позбавлення волі, невідбуте за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.09.2012 року, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання, що підлягає відбуванню у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.

Початок строк упокарання обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не застосовувати.

Речові докази: дитячу коляску «ZIPPY» блакитного кольору, яка передана на зберігання потерпілій ОСОБА_4, залишити у її розпорядженні;

Металевий ключ, який переданий на зберігання до камери схову Шевченківського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засідання, копію вироку буде направлено не пізніше наступного дня після його проголошення.

Суддя В.П. Суркова