Рішення № 77888755, 09.10.2018, Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/1678/18 Номер провадження №2/318/710/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2018 р. м. Кам’янка-Дніпровська

Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

у складі головуючого судді: Комишньої Н.І.

при секретарі Борисенко П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам’янка-Дніпровська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості, в якій зазначає, що відповідно до укладеного договору б/н від 06.02.2015 року відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифами банку та є договором приєднання. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2018 року має заборгованість 37760 грн. 71 коп. Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору в сумі 37760 грн. 71 коп., судовий збір.

Ухвалою від 27.08.2018 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін, так як згідно з вимогами ч.6 ст.19 ЦПК України поданий спір є малозначним, а тому у відповідності до ст.274 ЦПК України справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з’явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та в належній формі, узазначений відповідачу строк останній надав суду відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач просить зменшити розмір пені нарахованої за несвоєчасність виконання зобов’язання до 100 грн. та відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з нього 500 грн. штрафу (фіксована складова) та 1774,32 грн. (процентна складова), застосувати строк позовної давності до позовної вимоги позивача АТ КБ «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором б/н від 06.02.2015 року, в наданій окремо письмовій заяві просить розстрочити виконання судового рішення на 24 місяці, яке обґрунтоване тяжким матеріальним становищем відповідача.

Представник позивача, в свою чергу, надав відповідь на відзив в якій зазначає, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Судом встановлено, що сторони перебувають у договірних/зобов’язальних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 06.02.2015 року між ПАТ КБ «Приватбанк», яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 06.02.2015 року вбачається, що позичальник надав свою згоду на те, що ця заява разом з Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки відповідно до Умов та правил надання банківських послуг строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З наданого позивачем розрахунок кредитної заборгованості за договором б/н від 06.02.15 року вбачається, що останній платіж відповідачем було здійснено 27.07.2015 року, позовна заява відправлена позивачем до суду 23.07.2018 року, що підтверджується копією реєстра відправки кореспонденції.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

За таких обставин та з урахуванням наведених норм матеріального права, оскільки останній платіж на погашення кредитної заборгованості за договором позичальником було внесено 27.07.2015 року, а з позовом до суду банк звернувся 23.07.2018 року, тобто в межах установленого законом трирічного строку, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності, про яку заявлено відповідачем.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за договором станом на 30.04.2018 року, з якого вбачається, що відповідач має заборгованість за договором в загальній сумі 37760, 71 грн., яка складається з: 2255,22 грн. – заборгованість за кредитом; 29,831,17 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом, 3400,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також 2274,32 грн. – заборгованість по судовим штрафам (а.с.5).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До договору кредиту застосовуються правила щодо позики, якщо інше не встановлено договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт на платіжну картку встановлюється за рішенням банку, клієнт надає право банку у будь-який момент змінювати кредитний ліміт.

У відповідності до п 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язався погашати заборгованість по кредиту, процентам за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.12.2, п.2.1.1.12.4 Умов та Правил надання банківських послуг, за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,01% річних по кожній платіжній операції. В разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, за користування Кредитом і овердрафтом банк нараховує проценти у розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13.

Пунктом 2.1.1.12.12 Умов та правил встановлено, що процентна ставка по кредиту на місяць, наступний за звітним, вказується банком в щомісячній виписці по картрахунку за звітний місяць.

Згідно із п. 2.1.1.12.6.1 договору при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених Тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Разом із тим підстави для застосування вказаної норми матеріального права щодо зменшення розміру нарахованої пені з 3400 грн. до 100 грн. відсутні, оскільки розмір неустойки не перевищує розміру збитків.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити.

Таким чином, суд вважає безпідставним одночасне стягнення з позичальника пені в сумі 3400 грн. та штрафів в сумі 500 грн. (фіксована частина), 1774,32 грн. (процентна складова).

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.02.2015 року у розмірі 35486,39 грн. з яких:

1) 2255,22 грн. – заборгованість за кредитом;

2) 29831,17 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом;

3) 3400,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» платіжним дорученням сплатило судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (а.с.1).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково в сумі 35486,39 грн., тому на користь позивача слід присудити у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1655,88 грн. (35486,39 : 37760,71 х 1 762).

Згідно ч. ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідач в письмовій заяві просив розстрочити виконання рішення суду на 24 місяці рівними частинами, тому враховуючи, що він є інвалідом ІІІ групи загальним захворюванням, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 17.04.2018 року, знаходиться на обліку Кам’янсько-Дніпровського районного соціального захисту населення та отримує державну соціальну допомогу інваліда ІІІ групи у розмірі 1452,00 грн., що підтверджується довідкою від 07.09.2018 року, на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_2, дочка ОСОБА_3, син ОСОБА_4, суд вважає за можливе заявлене клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду задовольнити та розстрочити виконання рішення про стягнення заборгованості на 24 місяці, встановивши сплату щомісячно рівними частинами в сумі 1478 грн. 60 коп. кожного місяця, починаючи з дати набрання рішенням законної сили.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 267, 268, 279, 352 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 549, 551, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН, НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором від 06.02.2015 року у сумі 35486 (тридцять п’ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 39 коп.

В іншій частині відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду на 24 місяці щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” суму боргу у розмірі 35486 (тридцять п’ять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 39 коп. рівними частинами в сумі 1478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 60 коп. кожного місяця.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” судовий збір у розмірі 1655 (одна тисяча шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 88 коп.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги через Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи без повідомлення / виклику / учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.І. Комишня