Рішення № 77887490, 13.11.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/2481/18

Провадження №2/278/871/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третіх осіб приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», моторно (транспортне) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся із даною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 червня 2017 року 08 год. 50 хв. ОСОБА_3 керував технічно-справним вантажним автомобілем «Мерседес Бенц» та рухався по 127-ому км. + 350 м. автодороги Київ-Чоп, поблизу с. Гадзинка, Житомирського району, не дотримався безпечної дистанції, проявив неуважність та зіткнувся із автомобілем «Фольцваген Кадді», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, який зупинився в правому ряду у напрямку до м.Житомира, перед пішохідним переходом, для надання дороги учаснику дорожнього руху потерпілому ОСОБА_5, який в цей час перетинав проїзну частину зліва направо. Внаслідок зіткнення від значного поштовху у боковому заносі автомобіль «Фольцваген Кадді» наїхав на ОСОБА_5, який отримав численні переломи грудини, ребер, розриви хребців, крововиливи головного мозку. Дані тяжкі тілесні ушкодження у свої сукупності складають тупу поєднану травму тіла та знаходяться у прямому причинному зв’язку із смертю ОСОБА_5

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та притягнуто до кримінальної відповідальності.

Позивач стверджує, що внаслідок ДТП, діями відповідача йому в першу чергу було завдано матеріальну шкоду, адже йому частково пошкоджено автомобіль.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 114615 гривень 32 копійки на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, 3000 гривень витрат за проведення авто товарознавчих досліджень, 1300 гривень витрат за евакуацію транспортного засобу, а також судові витрати по справі, а саме 6189 гривень 15 копійок витрат на правничу допомогу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові та з урахуванням доказів наявних у справі (а.с.81).

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився. У відповідності до ч.6 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.280 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з’явився, вдруге надіслав на адресу суду лист про відкладення розгляду справи в зв’язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с.68, 84).

Представники третіх осіб ПАТ «Європейський страховий союз» та моторно (транспортне) страхового бюро України в судове засідання не з’явилися, не повідомивши причину неявки. Про час і день розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтями 79 та 80 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У роз'ясненнях, які містяться в абзаці четвертому пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

В судовому засіданні встановлено, що 26 червня 2017 року 08 год. 50 хв. ОСОБА_3 Валерійовтча керував технічно-справним вантажним автомобілем «Мерседес Бенц» та рухався по 127-ому км. + 350 м. автодороги Київ-Чоп, поблизу с.Гадзинка, Житомирського району, не дотримався безпечної дистанції, проявив неуважність та зіткнувся із автомобілем «Фольцваген Кадді», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, який зупинився в правому ряду у напрямку до м.Житомира, перед пішохідним переходом, для надання дороги учаснику дорожнього руху потерпілому ОСОБА_5, який в цей час перетинав проїзну частину зліва направо. Внаслідок зіткнення від значного поштовху у боковому заносі автомобіль «Фольцваген Кадді» наїхав на ОСОБА_5, який отримав численні переломи грудини, ребер, розриви хребців, крововиливи головного мозку. Дані тяжкі тілесні ушкодження у свої сукупності складають тупу поєднану травму тіла та знаходяться у прямому причинному зв’язку із смертю ОСОБА_5

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання 4 (чотири) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі статтей 75, 76 КК ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового злочину та звільнено ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» (а.с.13-14).

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 належить автомобіль НОМЕР_2 (а.с.9).

Визначаючи розмір матеріальної шкоди завданої позивачу в наслідок ДТП, судом враховуються обсяги механічних пошкоджень автомобіля, висновок №1840 автотоварознавчого дослідження автомобіля НОМЕР_3 від 03 січня 2018 року відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля становить 134577 гривень 80 копійок (а.с.15-33).

Згідно висновку №52 експертного автотоварознавчого дослідження від 12 лютого 2018 року імовірна ринкова вартість автомобіля НОМЕР_3 станом на момент ДТП, становить 13962 гривні 48 копійок (а.с.34-40).

Відтак, порушення відповідачем ОСОБА_3 правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні даного спору про відшкодування матеріальної шкоди підлягає з'ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього і в її заподіянні.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як передбачено вимогами ст.1188 ЦК України. Відповідно до вимог п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" із змінами та доповненнями, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого - відшкодовується винним

Розмір матеріальної шкоди завданої позивачу становить 114615, 32 гривень, при цьому суд виходить з наступного: 134577,80 гривень (вартість матеріального збитку до ДТП) - 13962,48 гривень (вартість матеріального збитку після ДТП) – 6000 гривень (виплата моторно (транспортне) страхового бюро України)

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, що підтверджується письмовими доказами, а саме 114615 гривень 32 копійки на відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, 3000 гривень витрат за проведення авто товарознавчих досліджень, 1300 гривень витрат за евакуацію транспортного засобу, а також судові витрати по справі, а саме 6189 гривень 15 копійок витрат на правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст. ст. 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст.4, 12, 82, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця 12403 с.Глибочиця, вул.Лесі Українки, буд.24, Житомирського району, Житомирської області) на користь ОСОБА_2 (мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2) - 114615 гривень 32 копійки матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3000 гривень витрат за проведення автотоварознавчих досліджень, 1300 гривень витрат за евакуацію транспортного засобу, 6189 гривень 15 копійок витрат на правничу допомогу, а всього на загальну суму 125104 гривні 47 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 1251 гривня 04 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І. В. Зубчук