Рішення № 77887474, 15.11.2018, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/578/18

Провадження №2/278/334/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 08 серпня 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність житловий будинок, загальною площею 112,90 кв.м., житловою площею 56,80 кв.м., що розташований за адресою: с.Іванівка, вул.Шевченко, 72, Житомирського району, Житомирської області. Після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач здійснив намагання отримати доступ до житло, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стало реєстрація та проживання у ньому ОСОБА_2.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку №72, що розташований за адресою: с.Іванівка, вул.Шевченко, Житомирського району, Житомирської області.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав визначених у позовній заяві, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання повторно не з’явилися. У відповідності до ч.6 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи за адресою проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.280 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши докази в їх сукупності, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини між сторонами регулюються ст.41 Конституцій України, ст.ст. 316, 317, 319, 386, 391 ЦК України, чинними на день їх виникнення.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №108492951 від 21 грудня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» є власником житлового будинку №72, що розташований за адресою: с.Іванівка, вул.Шевченко, Житомирського району, Житомирської області (а.с.5-6).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Житомирського району №228 від 26 березня 2018 року у житловому будинку №72, по вул.Шевченко в с.Іванівка, Житомирського району, Житомирської області зареєстрований ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).

Крім того, як зазначив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 43 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30 березня 2012 року, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має врахувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про Іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, а саме, якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок, чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення, як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника в інший погоджений сторонами строк.

Частиною 1 ст.319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно п.33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Із матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав відповідачу вимогу про добровільне звільнення приміщення, ас саме житлового будинку за адресою: с.Іванівка, вул.Шевченко, буд.72, Житомирського району, Житомирської області (а.с.7), проте у визначений у ній тридцяти денний строк разом із членами сім'ї ОСОБА_2 добровільно з будинку не виселилися та проживають на даний час.

Враховуючи, що відповідачі отримали вимоги про виселення, добровільно не звільнили житлове приміщення, суд приходить до висновку, що вимога позивача про виселення відповідачів підлягає задоволенню.

Отже, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, та лише після спливу одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (надалі Закону) зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації (ч.1 ст.11 Закону).

Тобто, зняття з реєстрації відповідачів у спірній квартирі є правовим наслідком, технічною дією, яка може бути вчинена спеціально уповноваженим на те органом після набуття законної сили рішенням суду про виселення. Зобов'язання Державної міграційної служби України до вчинення таких дій є зайвим та передчасним, а тому в частині зняття відповідачів з реєстрації у спірному житловому будинку суд залишає позов без задоволення.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст.141 ЦПК України і стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4, 12, 82, 247, 258-259 263-265, 279 ЦПК України, ст.41 Конституцій України, ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк " ПриватБанк" задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які зареєстровані та проживають у житловому будинку №72, що розташований за адресою: с.Іванівка, вул.Шевченко, Житомирського району, Житомирської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір в розмірі 881 гривня.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити/

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І. В. Зубчук