Рішення № 77884377, 16.11.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/4309/18

Провадження № 2/225/1074/2018

РІШЕННЯ

іменем України

16 листопада 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Нємиш Н.В.

за участю секретаря судового засідання Андрієвої Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст.44 КЗпП України та середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, одноразову грошову вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст.44 КЗпП України та середній заробіток за час затримки виплати сум, що належать від підприємства.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.07.2016 року вона була прийнята, згідно Наказу №1/ОС від 07.07.2016 року на посаду телефоніста міжміського телефонного зв’язку 1 класу у виробничий підрозділ «Донецька дистанція зв’язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17.07.2017 року згідно Наказу №9104/ДН-ос від 10.07.2017 року, її звільнили з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату працівників, про що зроблена відмітка у її трудовій книжці. В цей же день їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по 17.07.2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку та одноразова грошова вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст.44 КЗпП України, що у сумі складає: 14646,83 грн., відповідно до наданих відповідачем розрахунків заробітної плати з сумами до виплати: за березень 2017 року – 2634,71 грн. заробітної плати, однак їй було виплачено аванс за березень 2017 року в розмірі 1200,00 грн., тому сума до сплати складає 1434,71грн.; за квітень 2017 року – 1953,82 грн. заробітної плати; за травень 2017 року – 1977,94 грн. заробітної плати; за червень 2017 року – 5487,01 грн. заробітної плати; за липень 2017 року – 3793,35 грн. (складається з суми заробітної плати за липень 2017 року, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку (код нарахування 308) та одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст.44 КЗпП України (код нарахування 601)). По теперішній час суми, що належать позивачу відповідачем не виплачені. Також позивач просить стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за період затримки з 18.07.2017 року по 07.08.2018 року в розмірі 55093,78 грн.

Позивач в судове засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за їх відсутністю суду не надавав, про поважність причини не прибуття до судового засідання не повідомляв.

Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України, Законом України «Про відпустки», Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно – правовими актами щодо трудових правовідносин.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності.

Позивач ОСОБА_1 з 08.07.2016 року знаходилася у трудових відносинах з Регіональною філією «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

17 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади на підставі ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників. Запис про звільнення внесено в трудову книжку ОСОБА_1 начальником відділу кадрів Регіональної філії «Донецька залізниця» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», тобто відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Виходячи з цього, обов’язок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, як в даному випадку з позивачем ОСОБА_1, а саме у зв’язку з скороченням штату працівників, покладено на власника.

Таким чином на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що звільнення позивача у зв’язку з скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України здійснено власником, тобто відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 5 ЦПК України суд зобов’язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

При цьому, відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Твердження позивача про те, що в день звільнення розрахунок з нею всіх належних виплат при звільненні не провели, заслуговують на увагу. Більш того, такий розрахунок виплат відповідачем не проведений і на день розгляду справи в суді.

Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було нараховано ОСОБА_1 заробітна плата з березня 2017 року по 17.07.2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку та одноразова грошова вихідна допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст.44 КЗпП України, що у сумі складає: 14646,83 грн., відповідно до наданих розрахунків заробітної плати з сумами до виплати: за березень 2017 року – 2634,71 грн. заробітної плати, однак позивачу було виплачено аванс за березень 2017 року в розмірі 1200,00 грн., тому сума до сплати складає 1434,71грн.; за квітень 2017 року – 1953,82 грн. заробітної плати; за травень 2017 року – 1977,94 грн. заробітної плати; за червень 2017 року – 5487,01 грн. заробітної плати; за липень 2017 року – 3793,35 грн. (складається з суми заробітної плати за липень 2017 року, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку (код нарахування 308) та одноразової грошової вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст.44 КЗпП України (код нарахування 601)).

Судом встановлено, що в порушення вказаних положень КЗпП України підприємство остаточний розрахунок з належних до сплати сум так і не провели.

Згідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема у п. 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої незалежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Такі ж саме положення містяться і в ст. 24 Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР.

Виходячи із змісту ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В той же час суд не погоджується із представленим позивачем розрахунку суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 55093 грн. 78 коп. з наступних підстав.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, — наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – на число календарних днів за цей період.

Таким чином суд приходить до висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 Кодексу. У зв’язку з цим позивачу необхідно сплатити заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум за період з 17.07.2017 року по 16.11.2018 року у розмірі середнього заробітку.

Відповідно до цього середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 177 грн. 31 коп. (1980,18 грн. + 27,76 грн. +297,03 грн. (заробітна плата за березень – квітень місяці 2017 року) / 13 робочих дня за два місяця перед звільненням).

Враховуючи зазначене, положення Порядку про обчислення середньої заробітної плати, а також встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що з відповідача по справі на користь позивача необхідно стягнути розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17.07.2017 року по 16.11.2017 року на загальну суму 59398 грн. 85 коп., виходячи із 335 робочих днів при середньоденному заробітку у розмірі 177 грн. 31 коп. (визначеному за період березень-квітень 2017 року із числа відпрацьованих робочих днів за цей період - 13).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача доведеними, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1%від стягненої суми заборгованості, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 265, 280-281, 354, 430 ЦПК України, ст..ст. 3, 40, 47, 74, 83, 116, 117 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код за ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку та одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст. 44 КЗпП України в сумі 14646 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот сорок шість гривень) 83 коп. Середній заробіток за час затримки розрахунку з 18.07.2017 року по 16.11.2018 року в сумі 59398 (п’ятдесят дев’ять тисяч триста дев’яносто вісім) грн. 85 коп..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код за ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати у межах суми платежу, але не більше ніж за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд Донецької області шляхом подання в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: