Рішення № 77884073, 13.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8310/18

Провадження № 2/201/2594/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді - Федоріщева С.С,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Металургійної районної у м. Кривому Розі ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Металургійної районної у м. Кривому Розі ради, у якому просить надати їй дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, без згоди її батька ОСОБА_2

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 20 жовтня 2001 року, який було розірвано рішенням суду від 01 червня 2012 року. Від цього шлюбу вони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу сторони домовились, що їхня дитина буде проживати із матір'ю. Позивач разом із дитиною проживають за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації. 01 березня 2018 року позивач отримала ордер НОМЕР_2 на житлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданий на підставі рішення виконкому Металургійної районної у м. Кривому Розі ради від 21 лютого 2018 року № 21. Ордером передбачено право вселення до житлової кімнати сім'ї з двох осіб позивача та її доньки. Позивач звернулася до Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітета Металургійної районної у місті ради із заявою про реєстрацію місця проживання позивача разом із дитиною за указаною адресою, однак їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю згоди батька дитини. Позивач намагалася зв'язатися з відповідачем для отримання згоди, але отримати таку згоду не змогла. Відсутність реєстрації місця проживання дитини зі своєю матір'ю суперечить її інтересам та обмежує реалізацію її конституційних прав.

Позивач у позовній заяві просила розглянуту справу без її участі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі, який було зареєстровано 20 жовтня 2011 року Дзержинським відділом РАЦС Кривого Рогу Дніпропетровської області за актовим записом № 1019. Від цього шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було розірвано (а.с.5).

ОСОБА_1 та її малолітня дитини ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації, що підтверджується актом від 29 травня 2018 року, складеного мешканцями цього ж будинку (а.с.9).

У березні 2018 року ОСОБА_1 було видано ордер НОМЕР_2 на право зайняття з сім'єю з двох осіб жилої площі 11,8 кв.м. у гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).

Позивач звернулася до Відділу реєстрації місця проживання громадян Виконавчого комітета Металургійної районної у місті ради із заявою про реєстрацію її місця проживання разом із дитиною за указаною адресою, однак їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю згоди батька дитини (а.с.8).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності« посвідченої в установленому законом порядку, Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації; письмову заяву; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про прописку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи додатково подаються; документ, що посвідчує особу представника, крім випадків, коли законним представником є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників). У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Положенням ч. 4 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Фактично позивач позбавлена можливості виконати вимоги закону та зареєструвати місце проживання своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 через відсутність згоди батька ОСОБА_2

Також відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_3 в інтересах якої діє позивач впливають на інтереси дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя. охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства».

Відповідно до ст. 18 указаного закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти- члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХП (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополучна, беручи до уваги права й обов'язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Отже, у випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 указаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основу відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Оскільки батько не надає згоди на реєстрацію місця проживання дитини за постійним місцем проживання, що фактично впливає на права та свободи малолітньої ОСОБА_3, суттєво звужуючи їх, то у даному випадку, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконавчий комітет Металургійної районної у м. Кривому Розі ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька задовольнити.

Надати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, без згоди її батька ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір в розмірі 704,80 гривень (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев