Ухвала суду № 77883741, 16.11.2018, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

16 листопада 2018 року м. Чернігівсправа № 927/830/18

Суддя Господарського суду Чернігівської області Книш Н.Ю., перевіривши матеріали позовної заяви №187 від 09.11.2018

за позовом: ОСОБА_1 акціонерного товариства «Камвольно-суконна компанія «Чексіл»

вул. Івана Мазепи, 66, м. Чернігів, 14014

до відповідача: Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14000

Третя особа: Публічне акціонерне товариство «Чернігівобленерго»

вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000,

про зняття арешту з майна та коштів боржника

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якій просить: 1) зняти арешт з майна боржника – ОСОБА_1 акціонерного товариства «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» накладений 11.10.2018 за постановою старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 про арешт майна боржника по ВП №57406793 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №927/518/18 виданого 28.09.2018 та 2) зняти арешт з коштів боржника – ОСОБА_1 акціонерного товариства «Камвольно-суконна компанія «Чексіл» накладений 16.10.2018 за постановою старшого державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ОСОБА_2 про арешт майна боржника по ВП №57406793 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області №927/518/18 виданого 28.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.08.2018 Господарським судом Чернігівської області було винесено рішення у справі №927/518/18 за позовом ПАТ «Чернігівобленерго» про стягнення з ПрАТ «КСК «Чексіл» заборгованості в сумі 6913821,89 грн, 12777,57 грн – 3%річних, 144812,39 грн пені та 68035,59 грн судового збору. Вказаним рішенням також розстрочено його виконання зі сплатою до 28.09.2018 – 1007934,65 грн, до 31.10.2018 – 1007934,65 грн, до 30.11.2018 – 1007934,65 грн, до 31.12.2018 – 1007934,65 грн, до 31.01.2019 – 1007934,65 грн, до 28.02.2019 – 1007934,65 грн, до 29.03.2019 – 1007934,65 грн, до 30.04.2019 – 83904,89 грн. 10.10.2018 за заявою стягувача Новозаводським ДВС міста Чернігів було відкрито виконавче провадження ВП №57406793 з виконання вказаного наказу на всю суму стягнення 6913821,89 грн заборгованості, 12777,57 грн – 3%річних, 144812,39 грн пені та 68035,59 грн судового збору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

У відповідності до ст. 8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

За змістом положень ст. 55 ОСОБА_3 України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з вимогою про зняття арешту з майна та коштів, накладеного під час здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 129-1 ОСОБА_3 України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Розділ VI Господарського процесуального кодексу України передбачає судовий контроль за виконанням судових рішень.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

З системного аналізу норм права вбачається, що ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та сторонами, іншими учасниками з приводу накладення арешту на майно особи.

Під час розгляду даної справи позивачем не будуть доводитись обставини наявності у нього права власності на спірне майно та кошти, як передумови для звернення з відповідним позовом. Позивач не заявляє вимоги про право власності на майно та грошові кошти, які піддані арешту, а спору про право на майно зі стягувачем чи Новозаводським відділом державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області немає, що унеможливлює його захист в окремому позовному провадженні.

Таким чином, з характеру заявлених позовних вимог вбачається, що їх предметом є оскарження рішення органів Державної виконавчої служби по виконанню рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/518/18.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що даний спір про зняття арешту з майна та коштів боржника, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, кошти, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби під час примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області у справі №927/518/18 від 28.09.2018, підлягає вирішенню не в межах позовного провадження, а в процедурі оскарження дій (бездіяльності) органу ДВС за правилами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу, тому господарські суди не повинні порушувати нове провадження за скаргою на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно з п. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Роз’яснити ОСОБА_1 акціонерному товариству «Камвольно-суконна компанія «Чексіл», що вимоги про зняття арешту з майна, коштів боржника ( сторони виконавчого провадження) накладеного при примусовому виконанні наказу суду, підлягають розгляду в межах конкретних справи у вигляді скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 20, п.1 ч.1 ст.175, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі та повернути позовну заяву і додані до неї документи позивачу ОСОБА_1 акціонерному товариству «Камвольно-суконна компанія «Чексіл».

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Додаток: позовна заява з додатками на 53 арк.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання в порядку ст.256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://www.court.gov.ua. або в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Ю.Книш