Ухвала суду № 77879257, 14.11.2018, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа №562/829/17

У Х В А Л А

14.11.2018 року Здолбунівський районний суд

Рівненської області в складі:

головуючого судді Ємельянової Л.В.

за участю секретаря Аврамчук Н.П.

прокурора Кедрука В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисників обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5

представника потерпілого "Здолбунівське виробничо-заготівельно-торгове

підприємство" ОСОБА_6

перекладача ОСОБА_7

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Здолбунів Рівненської області підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12015180130000231 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненому у великих розмірах, у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з проникненням у приміщення, вчиненому повторно, придбанні, зберіганні бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів, вчиненому повторно, за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України.

ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у приміщення, що завдало значної шкоди потерпілому, за ч.3 ст.185 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта в даному кримінальному провадженні, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта не вбачає.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_2 заявив клопотання, яке підтримав обвинувачений ОСОБА_1, про повернення обвинувального акта прокурору, мотивуючи тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.ст.91, 109, 110, 277, 278, 291 КПК України.

Зокрема, згідно вказаних вимог закону, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального провадження, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і об’єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 не отримав обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, так як в матеріалах кримінального провадження відсутні розписки ОСОБА_1 про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, чим грубо порушені вимоги ч.4 ст.291 КПК України (а.с.144 т.1).

У розписці немає підпису ОСОБА_1, а є запис слідчого, що ОСОБА_1 вручено обвинувальний акт на 90 аркушах і реєстр матеріалів на 52 арк.

За клопотанням обвинуваченого ОСОБА_1 судом залучено перекладача для здійснення усного та письмового перекладу з української на російську мову. ОСОБА_1 отримав обвинувальний акт, перекладений на російську мову та реєстр матеріалів досудового розслідування у підготовчому судовому засіданні.

Обвинувальний акт не містить фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання самого обвинувачення, чим грубо порушені вимоги п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

В обвинувальному акті вказано (на аркуші 54 обвинувального акта) ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.263 та ч.2 ст.309 КК України і не зрозуміло з обвинувального акту коли і яке кримінальне правопорушення вчинене та ким, а тільки перераховані частини і статті кримінального закону.

В обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у викраденні майна 27.08.2015р. з приміщення ФАП с.Здовбиця Здолбунівського району та 07.09.2015р. з приміщення будинку культури Здовбицької сільської ради, однак з підозри та обвинувального акта слідує, що дані злочини вчинив ОСОБА_4 (арк.22-23 обвинувального акта).

На аркуші 14 обвинувального акту відсутні фактичні обставини по факту виявлення патронів, шашки, корпусу гранати і запалу, які виявлені в гаражному кооперативі по вул.Стефановича в м.Здолбунові, а не в ОСОБА_1

По фактах викрадення матеріально-технічних цінностей з приміщень ПАТ «Укртелеком» (с.Здовбиця Здолбунівського району, с.Вельбівно та с.Сіянці Острозького району), які мали місце 19.07.2016р., 24.08.2016р. та 29.08.2016р. взагалі не вказано вартість викраденого обладнання зв'язку ( аркуші 43-44 обвинувального акта).

Також, не вказана вартість викрадених товарів по факту викрадення з приміщення ТОВ «Галина» (м.Остріг, проспект Незалежності, 154), яке скоєне в ніч на 07.09.2016р., та не вказана кваліфікуюча ознака викрадення чужого майна у відповідності до вимог ст.185 КК України ( арк.44-54 обвинувального акта).

В обвинувальному акті не вказані всі передбачені п.3 ч.2 ст.291 КПК України анкетні відомості кожного потерпілого, чим порушено вимоги закону.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 вважають, що є правові підстави для повернення обвинувального акта.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про повернення обвинувального акта. Стверджує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015180130000231 складений у відповідності до вимог ст.ст.91, 109, 110, 277, 278, 291 КПК України. До обвинувального акта долучено розписку про отримання ОСОБА_1 обвинувального акту на 90 арк. та реєстру досудового розслідування на 52 арк. Оскільки підозрюваний відмовився від підпису розписки про отримання вищевказаних документів, факт надання засвідчено підписами слідчого, понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (анкетні дані зазначено на зворотньому боці розписки).

Крім того, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, із забезпеченням вимог щодо перекладу на російську мову, вручено обвинуваченому в судовому засіданні.

Згідно ст.29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Клопотання обвинуваченого щодо залучення перекладача з української на російську мову заявлено лише у ході підготовчого судового розгляду, а з огляду на відсутність таких клопотань, заяв, зауважень у ході досудового розслідування сторона обвинувачення не була зобов'язана вручати процесуальні документи на російській мові чи здійснювати переклад інших документів.

В статті 291 КПК України передбачено вичерпний перелік вимог до обвинувального акту, порушення яких і є підставами повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

Статтею 91 КПК України передбачено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

На арк.54 обвинувального акта після викладу усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, що були встановленими, викладено формулювання обвинувачення, що відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Виклад фактичних обставин та формулювання обвинувачення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України зазначено на арк.7, 54 обвинувального акта.

На арк.22-23 обвинувального акта вказано про вчинення епізодів від 27.08.2015р. та 07.09.2015р. ОСОБА_4, а тому не може вважатися обвинуваченням ОСОБА_1 та жодним чином не порушує прав останнього.

На арк.5 обвинувального акта зазначено про користування ОСОБА_1 гаражним приміщенням № 199, що розташоване по вул.Стефановича в м.Здолбунові Рівненської області, де і було вилучено патрони, шашку, корпус гранати та запал, у придбанні та зберіганні яких останній обвинувачується (арк.14 обвинувального акта).

Щодо обвинувачення по епізодах від 19.07.2016р. та 02.08.2016р. (арк.43-44 обвинувального акта), то вказано що входить до такого обладнання зв'язку та його вартість, згідно наданих документів «ПАТ Укртелеком».

За фактом таємного викрадення чужого майна, що належить «ТОВ «Галина» зазначено загальну вартість викраденого майна, однак наведено чіткий та детальний перелік товарів, що згідно положень ст.185 КК України, ст.91 КПК України та п.5 Підрозділу І Перехідних положень, ст.169 Розділу IV ПК України вказує на наявність усіх необхідних ознак злочину та кваліфікуючої ознаки «у великих розмірах».

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті вживається словосполучення "обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення", що не містить твердження про доведеність вини обвинуваченого та не порушує п.2 ст.6 Конвенції.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України (не містить положень, що суперечать одне одному, у ньому не наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; останній підписаний слідчим та затверджений прокурором; до нього долучено передбачені законом додатки).

Вказані стороною захисту недоліки не є суттєвими та не перешкоджають призначенню кримінального провадження до судового розгляду, при необхідності вони можуть бути усунуті при розгляді справи по суті.

Просить відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акта прокурору.

Представник потерпілого ОСОБА_6 вважає, що немає підстав для задоволення клопотання сторони захисту.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши надані матеріали, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Обвинувальний акт має містити відомості визначені частиною 2 ст.291 КПК України.

У відповідності до пунктів 5, 7 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно положень п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до п. а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

В обвинувальному акті міститься обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення чужого майна 27 серпня 2015 року з приміщення фельдшерсько-акушерського пункту в с.Миротин Здолбунівського району Рівненської області по вул.Дружби, 88б та 07 вересня 2015 року з приміщення будинку культури в с.Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області по вул.Шосовій, 120. Однак, при цьому в обвинувальному акті зазначено що вказані злочини скоїв ОСОБА_4, а не ОСОБА_1 (арк.22-23 обвинувального акта).

Також, всупереч вказаним вимогам Закону, в обвинувальному акті відсутні відомості про вартість майна, викраденого з приміщень ПАТ «Укртелеком» 19 липня 2016 року, 24 серпня 2016 року, 29 серпня 2016 року та з приміщення ТОВ «Галина» 07 вересня 2016 року.

Як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_1 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна, шляхом пошкодження вхідних дверей, з приміщення адміністративної будівлі Товариства з додатковою відповідальністю «Здолбунівський механічний завод» за адресою: м.Здолбунів Рівненської області по вул.Шевченка,1, товарно-матеріальних цінностей, які належать ТзДВ «Здолбунівський механічний завод», на загальну суму 26052 грн. 94 коп. (арк.3 обвинувального акта).

При цьому, в обвинувальному акті не зазначено які саме товарно-матеріальні цінності були викрадені з приміщення ТзДВ «Здолбунівський механічний завод».

Товариством з додатковою відповідальністю «Здолбунівський механічний завод» подано цивільний позов для спільного розгляду з кримінальним провадженням. Позов підписано директором ТзДВ «Здолбунівський механічний завод» ОСОБА_10. У позові наведено перелік викраденого майна, його кількість та вартість на загальну суму 27766 грн. 25 коп. (а.с.22-37 т.2).

Таким чином, загальна сума викраденого майна ТзДВ «Здолбунівський механічний завод» зазначена в обвинувальному акті та в цивільному позові є різною. Однак встановити причину різниці є неможливим, оскільки в обвинувальному акті відсутній перелік викрадених товарно-матеріальних цінностей, їх кількість та вартість.

Крім того, відповідно до п.3 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Пунктом 10 ч.1 ст.56 КПК України передбачено право потерпілого на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Однак, в обвинувальному акті відсутні відомості про ТзДВ «Здолбунівський механічний завод» як про потерпілого. У переліку потерпілих у кримінальному провадженні ТзДВ «Здолбунівський механічний завод» не зазначено потерпілим (арк.2-3 обвинувального акта).

При цьому, потерпілою у кримінальному провадженні зазначено в обвинувальному акті ОСОБА_10. Однак, в обвинувальному акті відсутні відомості про те, що особисто ОСОБА_10 злочином завдано будь-яку шкоду.

У відповідності до ч.4 ст.55 КПК України потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Завданням кримінального провадження відповідно до ст.2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 5 ст.9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 25.07.2000р., ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4, не відповідає вимогам КПК України, що унеможливлює призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Згідно з положенням п.3 ч.3 ст.314 КПК України у разі невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні приймає рішення про повернення обвинувального акта прокурору.

За таких обставин, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для виправлення виявлених недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.9, 291, 314 КПК України, суд -

у х в а л и в :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015180130000231по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.4 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України, та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, - повернути прокурору Здолбунівської місцевої прокуратури.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

С у д д я