Рішення № 77876548, 07.11.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2817/18

В справі № 760/21905/17-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника 3-ї особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, про стягнення боргу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить стягнути з відповідачів солідарно 106 425, 00 доларів США боргу, що в гривневому еквіваленті становить 2 822 497, 42 гр. , та 3 % річних в сумі 509 339, 78 гр.

Посилається в позові на те, що 08 червня 2015 року між ним та ОСОБА_9 був укладений договір позики, відповідно до якого він надав останньому позику в сумі 106 425, 00 доларів США з кінцевим строком повернення до 08 вересня 2015 року.

На підтвердження укладення договору ОСОБА_9 була надана розписка.

У зазначений строк ОСОБА_9 борг не повернув, протягом тривалого часу ухилявся від виконання своїх обов'язків, не відповідав на телефонні дзвінки та ухилявся від зустрічей.

В подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_9 помер.

Після його смерті спадщину прийняли його мати ОСОБА_2 та діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, тобто є його правонаступниками.

Його представником на адресу дружини ОСОБА_9 був направлений лист - пропозиція щодо мирного врегулювання спору, однак він залишився без уваги і добровільно виконати боргові зобов»язання спадкодавця перед ним спадкоємці відмовилися.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

У подальшому, після надання пояснень у справі, представник позивача в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину невки суд до відома не поставив.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували.

Посилалися на те, що договір позики між позивачем та померлим викликає сумніви, оскільки в розписці не зазначені реквізити кредитора і боржника, їх ідентифікаційні коди, паспортні дані, місце реєстрації, контакти, а тому дана розписка викликає сумнів.

Крім того, розписка написана різними почерками, текст неоднаковий інтервал, а тому її невідповідність вимогам закону свідчить про неукладення договору позики.

Виходячи з цього, просять у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_6, як представник неповнолітньої та малолітньої спадкоємців померлого, в судове засідання не з»явилася. Подала заяву і просить розглядати справу в її відсутності.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на те, що стягнення боргу з неповнолітніх спадкоємців є порушенням їх права на успадковане майно.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 08 червня 2015 року між позивачем та ОСОБА_9 був укладений договір позики, згідно з яким позивач передав у борг ОСОБА_9 106 425, 00 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 08 вересня 2015 року.

На підтвердження укладення договору ОСОБА_9 позивачу була надана власноручна розписка.

Встановлено, що боргові зобов»язання перед позивачем у встановлений умовами договору строк ОСОБА_9 не виконав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер.

09 серпня 2017 року державним нотаріусом 9-ї Київської державної нотаріальної контори за заявою матері та дітей померлого: доньок ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, була відкрита спадкова справа №587/2017.

Дружина померлого - ОСОБА_6 та інша донька - ОСОБА_7 відмовилися від спадщини.

Згідно з Інформаційною довідкою КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» КВ-2017 №33185 від 25 вересня 2017 року та Свідоцтва про право власності від 27 лютого 2008 року, ОСОБА_9 на момент смерті на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

23 січня 2018 року відповідачам видано Свідоцтво про право на спадщину, згідно з яким кожна з них отримала в спадок 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

/ а.с. 6; 41 - 86 /

З точки зору закону в разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання.

Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

При спадкуванні борги спадкодавця - це майнові зобов?язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати це зобов?язання. Обов?язок доказувати борги померлого накладається на самого кредитора.

Тобто, кредитор, що звернувся до спадкоємців, зобов?язаний представити документи, що підтверджують його вимоги.

На підтвердження укладеного з померлим ОСОБА_9 договору позики та передачу йому грошових коштів представник позивача надав суду оригінал розписки, наявність якої у позивача є свідченням невиконання боржником умов договору позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредитор вправі протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, звернутися зі своїми вимогами по боргах спадкодавця до його спадкоємців незалежно від наступу строків вимоги.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, яка з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватись судами.

Виходячи з даної правової позиції звернення до суду кредитора спадкодавця з позовом до спадкоємців про стягнення заборгованості за договором позики не може вважатися належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки правовідносини між кредитором і позичальником припинилися у зв'язку зі смертю останнього, а його спадкоємці сторонами даного договору не були.

На правовідносини між кредитором і спадкоємцями позичальника не поширюються норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема право на пред'явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за договором позики.

З точки зору закону задоволення вимоги кредитора до спадкоємців шляхом одноразового платежу, тобто шляхом сплати грошових коштів, можливе лише в позасудовому порядку.

Судовий же спосіб захисту порушеного права кредитора, у разі відмови спадкоємців від одноразового платежу, полягає у пред'явленні до спадкоємців позову про накладення стягнення на майно, яке було передане їм у натурі.

При цьому закон не передбачає форму, в якій має бути здійснена відмова спадкоємців задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу. Тому саме по собі невиконання спадкоємцями вказаної вимоги може свідчити про їх відмову.

Доказом відмови спадкоємців від виконання вимоги кредитора в даній справі є невизнання ними пред'явленого до них позову про стягнення заборгованості за договором позики.

Зазначена позиція закріплена в ухвалі Верховного Суду від 21 березня 2018 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З точки зору закону при вирішенні спору суд повинен надати обєктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про відутність підстав для задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст.3, 6,15, 16, 1046, 1047,1216, 1218, 1281, 1282, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, про стягнення боргу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 листопада 2018 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва