Ухвала суду № 77874908, 12.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/542/18 Справа № 700/73/18 Категорія: ч.2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12017250000000229 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, працюючий на посаді водія автотранспортних засобів в ПП «Олімп», раніше не судимий,-

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, з покладанням обов’язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 п.2 ч.2 ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 6733,12 грн..

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 21 червня 2017 року близько 13 години 30 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 2104», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Жовтнева в с.Бужанка, Лисянського району, Черкаської області від смт. Лисянка в напрямку центру с.Босівка, Лисянського району, Черкаської області, порушуючи вимоги п.п. 2.3. б) 12.3 та 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, знаходячись поряд з будинком №25, не дотримався безпечної дистанції, а тому під час виникнення перешкоди для руху у вигляді мопеду «NAVIGATOR TXM50QT», без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_10, котрий рухався попереду нього в попутному напрямку, маючи технічну можливість уникнути зіткнення, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив зіткнення з останнім.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир мопеду «NAVIGATOR TXM50QT», без реєстраційного номеру, потерпіла ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно з висновком експерта №05-9-02/123 від 22.06.2017 отримала наступні ушкодження черепно - мозкову травму у вигляді: крововиливів під м’які мозкові оболонки головного мозку та мозочка, переломів кісток черепа, крововиливів у м’які покрови голови з внутрішнього боку, синця на верхній повіці правого ока, садна на підборідді, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя; численні синці та садна на тілі, забійні рани на пучці п’ятого пальця лівої кістки та лівої гомілки, які носять ознаки легких тілесних ушкоджень, та 21.06.2017 померла на місці події. Причиною смерті ОСОБА_11 є черепно – мозкова травма у вигляді крововиливів під м’які мозкові оболонки мозку та мозочка, переломи кісток черепа.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9, не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, та покласти обов’язки, передбачені п.п. 1,2 ч.1 п.2 ч.2 ст. 76 КК України. В решті - вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Жубжицької Т.О., яка підтримала апеляційну скаргу прокурора; думку обвинуваченого ОСОБА_7І та його захисника ОСОБА_12, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважають вирок суду законним та обгрунтованим; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, та ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України судом першої інстанції кваліфіковані вірно.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м’якість призначеного ОСОБА_7 покарання у зв'язку з призначенням покарання без позбавлення права керування транспортними засобами є необгрунтованими.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання, та особу винного; у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 50,65,66,67 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, те, що вчинений ним злочин є необережним, дані про особу обвинуваченого, з врахуванням обставин, що пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування шкоди, заподіяної злочином, та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов’язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 2 ст.76 КК України, та без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 має постійне місце проживання та роботи, де характеризується позитивно, його поведінку після дорожньо-транспортної пригоди, позицію потерпілого, який просив суд не призначати покарання, яке слід відбувати реально, добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків та відсутність до обвинуваченого претензій з боку потерпілого, а також те, що злочин обвинуваченим був вчинений з необережності, при цьому останній був тверезим, його робота пов’язана з керуванням транспортом та є єдиним джерелом його доходу.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, має сталі соціальні зв’язки, постійне місце роботи – працює водієм ПП «Олімп», іншої професії, крім водія, не має, на його утриманні перебуває мати, яка потребує постійного нагляду та стороннього догляду, за станом здоров’я - частих візитів до лікарні, в тому числі з використанням автомобіля.

Твердження апелянта про те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання без застосування додаткового покарання - позбавлення права керування транспортним засобом, районним судом не в достатній мірі враховано: тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину та наслідки дорожньо-транспортної пригоди у вигляді смерті потерпілої, є безпідставними, оскільки дані обставини були в повній мірі враховані районним судом при винесенні вироку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, адекватним вчиненому ним злочину та його особі, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,418, 419 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року, відносно ОСОБА_7 – залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :