Ухвала суду № 77874823, 09.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/778/18 Справа № 711/7522/18 Категорія: ст. 81 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-суддіОСОБА_2, суддів при секретаріОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,за участю прокурораОСОБА_6,засудженого представника ЧВК №62 ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2018 року про відмову у задоволенні подання Державної установи «Черкаська виправна колонія № 62» про умовно–дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.04.2011 ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185, ст. 70 КК України, до 13 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08.11.2011 вказаний вирок змінено, виключено з мотивувальної частини вироку окрему кваліфікацію злочинів по кожному епізоду і визначено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 115, ст.. 70 КК України, до 13 років позбавлення волі. В решті - вирок залишено без змін.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.02.2016 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України згідно Закону України № 838-VII від 26.11.2015 зараховано ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк з 15.05.2010 по 08.11.2011.

07.09.2018 в.о. начальника установи - начальника арештного дому ДУ Черкаська виправна колонія № 62 ОСОБА_9 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з поданням, погодженим з головою спостережної комісії Черкаської міської ради ОСОБА_10, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7, оскільки останній своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, та заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

24 вересня 2018 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відмовлено в задоволенні вказаного клопотання посилаючись на те, що на даний час ОСОБА_7 не довів свого виправлення, оскільки його поведінката ставлення до праці за весь період відбутого покарання не носить системний характер та не дає правових підстав для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Крім того, в матеріалах справи мається цивільний позов в сумі 20700 грн., який не відшкодований.

Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, просив ухвалу суду скасувати через неповноту судового розгляду, порушення права на захист, невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до нього ст. 81 КК України та звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду клопотання та розгляд клопотання проведено у його відсутність. Судом не повно враховано дані про його особу, а саме – те, що він працевлаштований в котельні на сезонній роботі, має 10 заохочень, стягнення у встановленому законом порядку зняті та погашені, а тому він є особою яка не має стягнень, був залучений до програми диференційованого виховного впливу «Професія», вину у вчиненому визнає повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_7, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовільнити; думку прокурора Лєнкової Н.Д., яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги; думку представника ЧВК №62 ОСОБА_8, який погодився з доводами апеляційної скарги, просив її задовільнити; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року - умовно-дострокове звільнення має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених, а також - для попередження здійснення нових злочинів. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України). Рішення в питанні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання можна приймати лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого, з'ясування питання про ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, про його участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його намірів на майбутнє, зокрема, наявності бажання і реальної можливості залучення до праці при поверненні додому, тощо.

Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки, яка полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, порушень правил внутрішнього розпорядку, а й активна форма його поведінки: активна участь у суспільному житті колективу і сумлінне ставлення до громадських доручень, підвищення свого загальноосвітнього рівня, сумлінне ставлення до навчання, праці, визнання вини у вчиненому злочині тощо.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_7, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення.

Під час утримання в СІЗО м. Черкаси порушень вимог режиму утримання не допускав, стягнень не мав, також до праці не залучався, і не мав заохочень.

В Черкаській виправній колонії № 62 відбуває покарання з 25.11.2011, де за час відбування покарання характеризується позитивно. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує правильно, робить для себе належні висновки. Має 10 заохочень, наданих правами начальника установи.

За порушення встановленого порядку відбування покарання 3 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення зняті та погашені у встановленому законом порядку.

14.04.2016 на адміністративній комісії установи розглядалося питання щодо можливості застосування ст. 101 КВК України (переведення засудженого до дільниці соціальної реабілітації), але за рішенням комісії установи було відмовлено, оскільки засуджений не став на шлях виправлення.

27.07.2017 адміністративною комісією установи було відмовлено у застосуванні до засудженого ст. 82 КК України, так як він не стає на шлях виправлення.

Як вбачається з вироку суду , з засудженого ОСОБА_7 стягнуто збитки, заподіяні злочином, в сумі 20700 грн., які до цього часу ним не відшкодовані.

Крім того, ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 190, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.1 ст. 185, ч.1 ст. 115 КК України, одне з яких відноситься до злочинів проти життя та здоров’я, та яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Наведене дає підстави вважати, що поведінку засудженого ОСОБА_7 в період відбування покарання в Черкаській виправній колонії № 62 не можна назвати в цілому сумлінною.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції порушено його право на захист, оскільки його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду клопотання та розгляд клопотання проведено у його відсутність є безпідставними, оскільки згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 в своїй заяві від 14.09.2018 (а.с. 11) вказував про те, що повідомлений про місце день та час розгляду справи і просить проводити судовий розгляд без його участі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з доводами засудженого ОСОБА_7, про те, що він своєю поведінкою і ставленням до вчиненого довів своє виправлення і заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, оскільки це спростовується наведеними вище фактичними даними.

В матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про те, що за станом здоров’я ОСОБА_7, не може відбувати покарання у виді позбавлення волі і таких даних засудженим не надано.

Колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали Придніпровського районного суду м.Черкаси, яка є законною та обґрунтованою, і застосування до ОСОБА_7умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання - відсутні.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. 404, 407, 537 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 вересня 2018 року про відмову в задоволенні подання Державної установи «Черкаська виправна колонія № 62» про умовно – дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7– залишити без змін, апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 – без задовольнити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :