Рішення № 77874443, 29.10.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10585/17

Провадження № 2/711/469/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Придніпровський районний суд м. Черкаси

В складі: головуючого – судді Кондрацької Н.М.

при секретарі Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно з умовами договору факторингу від 22.12.2014, ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст.ст.512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг України» прийняло право вимоги за кредитним договором №2008313054 від 07.03.2014, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 До ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідача за кредитним договором №2008313054 від 07.03.2014. Згідно кредитного договору, укладеного між відповідачем та ПАТ «ОТП Банк», банк надав відповідачу кредит в сумі 13183,16 грн. зі строком повернення до 07.03.2017. У відповідності до п.1.2.1 кредитного договору банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов кредитного договору, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором та додатком №1 «Графік платежів», що є його невід’ємною частиною, а також виконувати умови кредитного договору. Відповідно до п.1.4.1 умов кредитного договору позичальник зобов’язаний повністю повернути суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов’язання встановлені кредитним договором не пізніше 07.03.2017. Зобов’язання по кредитному договору відповідачем не виконані, зокрема не виконується погашення кредиту, порушується порядок та строки сплати відсотків. Станом на 06.11.2017, заборгованість відповідача за кредитним договором №2008313054 від 07.03.2014 становить 16524,25 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 13183,16 грн.; відсотки за користування кредитом – 848,93 грн.; комісії – 2492,16 грн. , яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь. Судові витрати пов’язані з розглядом даної справи покласти на відповідача.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 13.12.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 05.02.2018, у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017, розгляд справи постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним. Позовні вимоги мотивує тим, що 07.03.2017 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2008313054. Згідно з умовами договору факторингу №22/12/14/1-1 від 22.12.2014, ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст.ст.512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг України» прийняло право вимоги за кредитним договором №2008313054 від 07.03.2014, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 Як передбачено п.1.4.4 кредитного договору, за управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений в графіку платежів, що є невід’ємною частиною даного договору. У випадку дострокового повернення кредиту, комісія за управління кредитом сплачується за фактичний час користування кредитом. Згідно графіку сума комісії складає 262,34 грн. щомісяця, а за період дії кредитного договору підлягає сплаті 9444,24 грн. В даному разі при визначенні в кредитному договорі обов’язку боржника сплачувати щомісячну комісію не було зазначено, за які саме послуги цю комісію встановлено, отже, ОСОБА_2 фактично була змушена сплачувати за послуги, що супроводжували кредит, а така умова договору не відповідає вимогам справедливості та суперечить ч.1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». За положеннями ч.5 ст.11 ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором. Крім відсоткової ставки. Відповідно до ч.6 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Крім того, відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплачував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним. Недійсність умов кредитного договору щодо обов’язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом в даному разі впливає на недійсність графіку платежів, який є обов’язковою складовою кредитного договору, так як сплата даної комісії передбачена графіком платежів, за яким позичальник має здійснювати всі проплати згідно умов кредитного договору, а отже на недійсність всього кредитного договору. А тому просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №2006684886 від 13.11.2013, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк».

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23.02.2018 зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження.

26.03.2018 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить у задоволенні зустрічного позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що при підписанні спірного кредитного договору позивач за зустрічним позовом погодилась з його умовами, що свідчить про відсутність обставин для визнання недійсним кредитного договору в цілому. А отже, умови кредитного до говору не суперечать принципу добросовісності. Окрім того, кредитний договір було укладено 07.03.2014, з позовними вимогами про визнання недійсним кредитного договору позивач звернувся лише у січні 2018, а тому має місце порушення строків позовної давності.

04.04.2018 представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 подав суду заяву про зменшення позовних вимог. Зазначає, що оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів, шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10.06.2017. За положеннями абз.3 ч.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (п.п.17, 23 ст.1 цього Закону). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікченими і не потребують визнання недійсними. А тому просить визнати недійсним п.1.4.4 кредитного договору про надання споживчого кредиту №2008313054 від 07.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «ОРТП Банк».

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом – відповідача за зустрічним позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» по довіреності ОСОБА_4 підтримав первісний позов та просив відмовити у зустрічному, оскільки договір про надання споживчого кредиту, було укладено між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 добровільно. ОСОБА_2 виявила бажання укласти даний договір та отримання кошти, внаслідок його підписання, погодившись на умови, зазначені в договорі. Внаслідок невиконання умов договору утворилась заборгованість, яку слід погасити. А підстав для задоволення зустрічного позову немає, оскільки ОСОБА_2 погодилась з умовами кредитного договору, підписавши його.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом – позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_2 визнає кредитний договір №2008313054 від 07.03.2014 частково, окрім п.1.4.4, згідно якого ОСОБА_2 зобов’язана сплатити 2492,16 грн. комісії. А згідно положень ЗУ «Про захист прав споживачів» недійсність умов кредитного договору щодо обов’язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом в даному разі впливає на недійсність графіку платежів, який є обов’язковою складовою кредитного договору, так як сплата даної комісії передбачена графіком платежів, за яким позичальник має здійснювати всі проплати згідно умов кредитного договору. Тому просив у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задоволити з урахуванням зменшених позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, 07.03.2014 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2008313054.

Згідно кредитного договору, укладеного між сторонами банк надав позичальнику кредит в сумі 13183,16 грн. зі строком повернення до 07.03.2017.

У відповідності до п.1.2.1 кредитного договору банк надає позичальнику споживчий кредит у відповідності до умов кредитного договору, а позичальник зобов’язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором та Додатком №1 «Графік платежів», що є його невід’ємною частиною, а також виконувати умови кредитного договору.

Відповідно до п.1.4.1 умов кредитного договору позичальник зобов’язаний повністю повернути суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов’язання встановлені кредитним договором не пізніше 07.03.2017. Зобов’язання по кредитному договору ОСОБА_5 не виконані.

Згідно з умовами договору факторингу №22/12/14/1-1 від 22.12.2014, ПАТ «ОТП Банк» у відповідності до ст.ст.512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг України» прийняло право вимоги за кредитним договором №2008313054 від 07.03.2014, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а ст. 624 ЦК України передбачено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ч.2 ст.1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Таким чином, оскільки між сторонами було укладено договір про надання споживчого кредиту №20083133054 від 07.03.2014, згідно з умовами якого позичальник отримала 13183,16 грн. зі строком повернення до 07.03.2017 та не виконала умов договору, а саме не сплатила кредит в сумі 13183,16 грн. та проценти за користування кредитом в сумі 848,93 грн., то позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується комісії в розмірі 2492,16 грн., то суд зазначає наступне:

як передбачено п.1.4.4 кредитного договору, за управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений в графіку платежів, що є невід’ємною частиною даного договору.

У випадку дострокового повернення кредиту, комісія за управління кредитом сплачується за фактичний час користування кредитом. Згідно графіку сума комісії складає 262,34 грн. щомісяця, а за період дії кредитного договору підлягає сплаті 9444,24 грн.

Однак при визначенні в кредитному договорі обов’язку боржника сплачувати щомісячну комісію не було зазначено, за які саме послуги цю комісію встановлено, отже, ОСОБА_2 фактично була змушена сплачувати за послуги, що супроводжували кредит.

За положеннями ч.5 ст.11 ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до ч.6 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за управління кредитом, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як встановлено ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник – повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга – це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит – це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними (рішення ВС/КЦС № 405/20/15-ц від 05.04.2018).

Таким чином, оскільки в договір про надання споживчого кредиту між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 №20083133054 від 07.03.2014 було внесено п.1.4.4, яким передбачено, що за управління кредитом позичальник щомісяця, одночасно з погашенням суми кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений в графіку платежів, що є невід’ємною частиною даного договору, що прямо суперечить нормам цивільного законодавства, суд приходить до висновку про визнання даного пункту кредитного договору недійсним, а відтак зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» підлягає задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» стягнути 1358,69 грн. судового збору. В частині стягнення 241,31 грн. судового збору – відмовити.

Оскільки при зверненні з зустрічним позовом ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, з товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» слід стягнути в дохід держави 704,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 203, 215, 216, 217, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 18006) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» (м.Київ, вул.Фізкультури, 28 Д, ЄДРПОУ 36789421, п/р №26000455046387 в ПАТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528) заборгованість за кредитним договором №2008313054 від 07.03.2014 року в розмірі 14032 грн. 09 коп. (чотирнадцять тисяч тридцять дві гривні 09 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 18006) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» (м.Київ, вул.Фізкультури, 28 Д, ЄДРПОУ 36789421, п/р №26000455046387 в ПАТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528) судові витрати в сумі 1358 грн. 69 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитного договору недійсним – задоволити.

Визнати недійсним п.1.4.4 кредитного договору про надання споживчого кредиту №20083133054 від 07.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальність «ОТП Факторинг Україна» (м.Київ, вул.Фізкультури, 28 Д, ЄДРПОУ 36789421, п/р №26000455046387 в ПАТ «ОТП Банк» м.Київ, МФО 300528) в дохід держави 704 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: ОСОБА_7