Рішення № 77874349, 05.09.2018, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/1751/18

(провадження №2/658/1022/18)

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Каховка Херсонської області

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Фокіної О.Ю.,

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» про визнання договору недійним, стягнення коштів, сплачених за недійсним договором, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся з позовом до ТОВ «Максус Лізінг» (далі – товариство) про визнання договору недійним, стягнення сплаченого за недійсним договором, відшкодування моральної шкоди.

В позовній заяві (а.с. 1 – 6) викладена наступна позиція.

ОСОБА_1, за оголошенням про продаж, звернувся до відповідача з намірами придбати автомобіль ВАЗ 2172, 2014 року випуску, вартістю 94 400 грн., додатково зі знижкою 10 %. Менеджер товариства позивачу роз’яснив, що необхідно внести аванс (передплату) в розмірі 26 000 грн., після цього буде укладений договір та протягом двох годин автомобіль буде переданий позивачу.

В той же день ОСОБА_1 було сплачено на рахунки товариства 26 000 грн. Указаний платіж зарахований відповідачем як комісію за організацію договору.

02 травня 2018 року між ОСОБА_1 та товариством укладено договір фінансового лізингу № 01556 та оформлено заяву на отримання транспортного засобу.

Після підписання указаного договору позивач помітив, що в ньому відсутні відомості про транспортний засіб, а його вартість значно вища, ніж визначено попередньою домовленістю. Проте менеджер товариства указану обставину пояснив особливостями роботи товариства. Ані в день укладення договору, ані протягом наступних двох тижнів автомобіль позивачу доставлений не був. При зверненні до товариства, менеджером було повідомлено, що автомобілів з розпродажу не залишилося, тому запропоновано придбати автомобіль, 2017 року випуску, за ціною указаної в договорі, або розірвати договір.

Позивач вважає, що договір фінансового лізингу є таким, що містить несправедливі умови (п.п. 9.1., 9.6., 12.1., 12.6, 12.7, 12.10, 12.11, 12.13, 12.14) та істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, при укладенні договору, сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графік сплати лізингових платежів.

До того ж, договір лізингу не був нотаріально посвідчений.

Також несправедливі умови договору, ненадання автомобіля за договором, неповернення сплачених коштів спричинили позивачу моральну шкоду.

За вказаних обставин позивач просив визнати договір фінансового лізингу від 02 травня 2018 року № 01556 недійсним, стягнути з товариства на його користь сплачені за договором кошти в сумі 26 000 грн. та моральну шкоду – 5 000 грн.

Відзив відповідачем не поданий.

В судове засідання позивач не з’явився – подав заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідно до змісту якої проти заочного розгляду не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився вдруге, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином у встановленому порядку. Про причини неявки, їх поважність не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від нього не надходило.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи за відсутності її учасників.

Судом встановлено, що 02 травня 2018 року в письмовій формі між ТОВ «Максус Лізинг» (лізингодавець) та ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 01556 (а.с. 16 – 23) відповідно до якого відповідно до якого відповідач зобов’язався передати позивачу транспортний засіб, вартістю 259 600 грн., а позивач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору. Нотаріально указаний договір не посвідчений.

Згідно з п. 1.7 договору, предмет лізингу передається у користування не пізніше 90 робочих днів з моменту сплати на рахунок товариства комісії за організацію Договору; Авансового платежу в розмірі 25 % вартості предмета лізингу.

В договорі відсутні дані про постачальника (продавця) автомобіля, характеристики та вартість предмета лізингу, графік сплати лізингових платежів

Стаття 12 даного договору має назву «Порядок розірвання договору. Порядок повернення коштів. Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу», про те не містить положень про відповідність лізингодавця.

В п.п. 9.1., 9.6, 12.1., 12.6, 12.7, 12.10, 12.11, 12.13, 12.14 ст. 12 договору викладені наступні умови:

-комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію протягом строку дії договору, незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату. Розмір комісії зазначений в додатку № 1 до даного договору. Комісія входить до складу обов’язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов’язаний сплатити з моменту одержання предмету лізингу;

-кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмету лізингу, незалежно від їх призначення, яке вказується в квитанції, зараховуються по даному договору у наступному порядку: комісія за організацію договору, авансовий платіж, у разі наявності – різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4. ст. 9 договору, або різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 договору;

-лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені п. 1.4 та п. 4.1., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого поверненняю У строк, встанвлний чинним законодавством, лізингодавцеь розглядає заяву лізингододеружвача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80 % від сплаченого авансового платежу та /або частини авансових платежів, 20 % лізингодавцеь утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку не повертається;

-за використання предмета лізингу не за призначенням, невиконання обов’язку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника предмета лізингу, неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу, порушення умов п.п. 3.3.6. п. 3.3. даного договору, лізингоодержувач зобов’зяаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 3 % від загальної вартості предмета лізингу на момент підписання нового додатку № 1 до даного договору за кожен випадок такого порушення;

-за створення перешкод представникам лізингодавця в інспектуванні предмета лізингу, лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 5 % від загальної вартості предмета лізингу на момент укладення нового додатку № 1до договору за кожен випадок такого порушення;

-у випадку, якщо лізингоодержувач не виконав свої фінансові зобов’язання, які передбачені даним договором, лізингодавець має право стягнути заборгованість, що утворилася на день стягнення в судовому та/або у безспірному порядку, і вимагати повернення предмета лізингу в судовому порядку та/або у безспірному порядку, згідно з положеннями чинного законодавства України;

-за затримку повернення предмета лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 10 відсотків від вартості предмета лізингу. Вартість предмета лізингу визначається з урахуванням амортизації еа день виникнення обов’язку лізингоодержувача щодо його повернення;

-якщо в результаті невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем умов цього договору порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця, лізингоодержувач відшкодовує заподіяні збитки в повному обсязі;

-у випадку необґрунтованої відмови від прийняття предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір та вимагати від лізингоодержувача сплатити на користь ліизнгодавця неустойку (штраф) у розмірі 10 % від вартості предмету лізингу, який був придбаний лізингодавцем для передачі в користування (підтвердженням вартості предмета лізингу є відповідні рахунок-фактура та/або довідка-рахнок та/або договір купівлі-продажу (поставки) предмета лізингу). Також лізингоодержувач зобов’язаний компенсувати всі понесені витрати лізингоадвця з реєстрації та страхування предмету лізингу. У такому випадку лізингодавець не повертає лізингоодержувачу сплачені ним на виконання даного договору кошти;

-необґрунтованими відмовами лізингоодержувача від прийняття предмета лізингу, в розумінні цього пункту, є уникання лізингоодержувача від підписання акту прийому-передачі предмету лізингу по причинах, не пов’язаних із виявленням на момент приймання несправностей, пошкоджень, наявності дефектів, які роблять неможливим нормальну експлуатацію предмету лізингу або його некомплектності порівняно із даними прайс-листа продавця.

Відповідно до заяви про надання транспортного засобу (а.с. 24) та квитанції (а.с. 26), ОСОБА_1 02 травня 2018 року сплачено 26 000 грн. (призначення платежу: оплата за комісію за організацію по договору фінансового лізингу № 01556 від 02 травня 2018 року) за автомобіль ВАЗ 2171 (залишок до сплати – 56 980 грн.).

Предмет договору лізингу позивачу переданий не був.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Відповідно до ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Як встановлено ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним,

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним із застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду вразі наявності відповідного спору. Такий позов може пред’являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до п. 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб, а отже на послуги фінансового лізингу поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з ч. 5, ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу (ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, з огляду на юридичну природу договору фінансового лізингу та положень ст. 692 ЦК України споживач послуг, укладаючи такий договір, має право знати обсяг своїх фінансових зобов’язань та ціну транспортного засобу, який лізингодавець передає йому в користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог ст. 638, 655, 691 ЦК України.

Відповідно до ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Суд вважає, що укладений договір є нікчемним у зв’язку з відсутністю його нотаріального посвідчення.

Суд також приймає доводи позивача щодо того, що договір фінансового лізингу містить несправедливі умови: про виключення або обмеження прав споживача стосовно лізингодавця у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання лізинодавцем договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (п.п.2, 3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»), про надання можливості лізингодавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Указаним договором значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства, та звужені його обов’язки, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін та порушення принципу добросовісності.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів.

Тобто, на момент укладення договору фінансового лізингу лізингоодержувач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов’язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов’язань лізингоодержувача.

Суд визнає, що умови оспореного договору є такими, що суперечать нормам ЦК, Закону України «Про фінансовий лізинг», Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін та завдають шкоди споживачеві – це є підставою для визнання договору недійсним та стягнення з відповідача на користь позивача коштів, сплачених за недійсним договором, в сумі 26 000 грн.

Нікчемність договору, його невиконання відповідачем та несправедливість його умов самі по собі не вказують на заподіяння позивачу моральної шкоди. Жодних доказів, які свідчать про настання такої шкоди, позивачем не надано. Указані обставини є підставою для відмови в позові в цій частині.

Керуючись ст.ст. 3 – 10, 13, 18, 263 – 265, 268, 280 – 282 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1) до товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бориспільська, 11-а, оф. 404-3; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41597671) про визнання договору недійним, стягнення коштів, сплачених за недійсним договором, задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу від 02 травня 2018 року № 01556, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені за недійсним договором, в сумі 26 000 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Максус Лізинг» на користь держави судовий збір в сумі 1 409,60 грн.

В позові, в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення та/або апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення її без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) до апеляційного суду Херсонської області через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду заяви повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.А. Марків