Вирок № 77873946, 15.11.2018, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/175/17

Провадження № 1-кп/700/5/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 р. Лисянський районний суд Черкаської області:

у складі головуючого судді – Яценко Г.М.,

при секретарі судового засідання: Сіденко Н.П.,

прокурора: Щербини М.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №1-кп/700/5/18 відносно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працює лісничим ДП «Лисянське лісове господарство» не судимого, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст. 366 КК України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді лісничого ДП «Лисянське лісове господарство» (далі по тексту - лісгосп) був наділений відповідно до своєї посадової інструкції наступними обов’язками – нести повну відповідальність за організацію виробничої – господарської діяльності лісництва, забезпечувати виконання встановлених завдань, ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; постійно перевіряти додержання лісозаготівельниками та іншими лісокористувачами «Правил рубок головного користування» «Правил поліпшення якісного складу лісів», «Санітарних правил в лісах України» та інших вимог лісового законодавства на землях всіх лісокористувачів із складанням актів про виявлені правопорушення вказаних правил; забезпечувати своєчасне і правильне складання актів працівниками лісової охорони лісництва про лісову пожежу та лісо порушення, а також своєчасне оформлення і направлення їх у лісгосп або у правоохоронних органів для притягнення винних до відповідальності; мав право – накладати стягнення на працівників лісництва за виробничі недоліки та порушення трудової дисципліни; складати акти на самовільну (безбілетну) рубку лісу, сінокосіння та випас худоби, порушників правил пожежної безпеки та іншого лісопорушення і подавати їх у відповідні органи з метою притягнення винних до відповідальності.

Так, ОСОБА_1, діючи умисно з метою нарощення показників у роботі у частині штучного збільшення кількості нібито виявлених адміністративних правопорушень та притягнення осіб до відповідальності, з мотивів кар’єризму, 22.12.2014 року у невстановлений у ході слідства час, перебуваючи у приміщенні ДП «Лисянське лісове господарство» у смт.Лисянка, Черкаської області по вул.Бужанська, 62, надав виконуючому обов’язки помічника лісничого ДП «Лисянське лісове господарство» ОСОБА_3, яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_1, вказівку на зазначення у бланках протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відомостей про те, що громадянином ОСОБА_4 вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.65 КУпАП, надавши для цього громадянці ОСОБА_3 усі необхідні дані про особу ОСОБА_4 та про обставини нібито вчиненого останнім правопорушення.

Виконуючи вказівку ОСОБА_1, того ж дня ОСОБА_3 у бланках протоколу №14/034 та постанови №14/037 кульковою ручкою синього кольору власноруч зазначила всі необхідні відомості, надані їй ОСОБА_1, по нібито вчинення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителем ІНФОРМАЦІЯ_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП (незаконна порубка), та передала вказані бланки протоколу і постанови ОСОБА_1 У подальшому за невстановлених слідством обставин невстановленими особами у протоколі №14/034 у графі «Особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» виконано підпис від імені ОСОБА_4, а у графі «Свідки (за наявністю)» виконано підпис від імені ОСОБА_5 та у постанові №14/037 у графі «копію постанови особа отримала особисто» виконано підпис від імені ОСОБА_4. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на службове підроблення, ОСОБА_1 власноручно виконав свої підписи, як у протоколі №14/034, так і у постанові №14/037, надавши даним документам статус офіційних документів, таким чином склавши і видавши завідома неправдиві офіційні документи, за якими громадянина ОСОБА_4 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 85 гривень та встановлено збитки від самовільної порубки дерев у розмірі 194,45 гривень, але це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_4 правопорушення не вчиняв та не виконував свій підпис, як правопорушника ні в протоколі №14/034 ні у постанові №14/037.

Він же, діючи умисно з метою нарощення показників у роботі у частині штучного збільшення кількості нібито виявлених адміністративних правопорушень та притягнення осіб до відповідальності, з мотивів кар’єризму, 30.07.2015 року у невстановлений у ході слідства час, перебуваючи у приміщенні ДП «Лисянське лісове господарство» у смт.Лисянка, Черкаської області по вул.Бужанська, 62, надав виконуючому обов’язки помічника лісничого ДП «Лисянське лісове господарство» ОСОБА_3, яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_1, вказівку на зазначення у бланку постанови про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відомостей про те, що громадянином ОСОБА_6 вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.70 КУпАП, надавши для цього громадянці ОСОБА_3 усі необхідні дані про особу ОСОБА_6 та про обставини нібито вчиненого останнім правопорушення. Виконуючи вказівку ОСОБА_1, у бланку постанови №15/012 кульковою ручкою синього кольору власноруч зазначила всі необхідні відомості, наданій їй ОСОБА_1, про вчинення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителем ІНФОРМАЦІЯ_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.70 КУпАП (пасіння худоби у лісах) та передала вказаний бланк постанови ОСОБА_1 У подальшому за невстановлених слідством обставин невстановленими особами у постанові №15/012 у графі «Особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» виконано підпис від імені ОСОБА_6 Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на зловживання владою та службове підроблення, ОСОБА_1 власноручно виконав свій підпис у постанові №15/012, надавши даним документам статус офіційних документів, таким чином склавши і видавши завідома неправдиві офіційні документи, за якими громадянина ОСОБА_6 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 54 гривень це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_6 правопорушення не вчиняв та не виконував свій підпис як правопорушника у постанові №15/012.

Він же, діючи умисно, з метою нарощення показників у роботі у частині штучного збільшення кількості нібито виявлених адміністративних правопорушень та притягнення осіб до відповідальності, з мотивів кар’єризму, 29-30 квітня 2015 року у невстановлений у ході слідства час, перебуваючи у приміщенні ДП «Лисянське лісове господарство» у смт.Лисянка, Черкаської області по вул.Бужанська, 62, надав виконуючому обов’язки помічника лісничого Лисянського лісництва ОСОБА_3, яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_1, вказану на зазначення у бланках протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відомостей про те, що громадянином ОСОБА_7 вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.65 КУпАП, надавши для цього громадянці ОСОБА_3 необхідні дані про особу ОСОБА_7 та про обставини нібито вчиненого останнім правопорушення. Виконуючи вказівку ОСОБА_1, 29 та 30 квітня ОСОБА_3 у бланках протоколу №15/004 та постанови №15/005 відповідно, кульковою ручкою синього кольору власноруч зазначила всі необхідні відомості, наданій їй ОСОБА_1, про вчинення ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, жителем с. Сидорівка, Корсунь–Шевченківського району, Черкаської області адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП (незаконна порубка) та передала вказані бланки протоколу і постанови ОСОБА_1 У подальшому за невстановлених слідством обставин невстановленими особами у протоколі №15/004 від 29.04.2015 року у графі «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності» виконано підпис від імені ОСОБА_7, та у постанові №15/005 у графі «копію постанови особа отримала особисто» виконано підпис від імені ОСОБА_7. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на зловживання владою та службове підроблення, ОСОБА_1 власноручно виконав свої підписи як у протоколі №15/004, так і у постанові №15/005, надавши даним документам статус офіційних документів, таким чином склавши і видавши завідома неправдиві офіційні документи, за якими громадянина ОСОБА_7 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 85 гривень, але це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_7 правопорушення не вчиняв та не виконував свій підпис як правопорушника ні у протоколі №15/004 ні у постанові №15/005.

У судовому засіданні обвинувачений зазначив, що свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 366 КК України не визнає.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 його вина у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.366 КК України повністю підтверджується зібраними у справі доказами в їх сукупності поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні, які показали, що:

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_1, і перебуває з ним у дружніх відносинах. У 2015 році був випадок, що випасав Бойко корову на лісових насадженнях молодого дуба, і він сплатив за Бойка штраф, оскільки у нього брав молоко. За випас худоби був затриманий ОСОБА_8, з ним був у нормальних відносинах. Протокол склали на нього, штраф ним був сплачений. Пройшло багато часу, він не пам’ятає, які давав покази, цьому випадку він значення не придав і забув, що трапилося. Тиску на нього ніхто не чинив, ніхто не примушував говорити неправду. Події липня 2015 року, він не пам’ятає і зараз. Штраф сплачено було у розмірі 51 гривень в ощадбанку. Адвоката обвинуваченого, бачив декілька разів, ніякого тиску ніяких пропозицій зі сторони обвинуваченого і захисту на нього не було. Постанову про яку говорить прокурор не читав, бо не мав окулярів. Чи підписував не пам’ятає. ОСОБА_8 проїжджав і побачив, що вчиняється правопорушення, тиску він не вчиняв. Штраф сплатили від його імені, не пам’ятає хто саме, можливо дружина, він давав гроші. Факт вчинення правопорушення не заперечує. В 2015 році працював в Дашуківському комбінаті бентонітових глин, в лісництві йому дали якийсь папірець, за вказаними реквізитами було сплачено штраф в ощадбанку.

Свідок ОСОБА_8, суду пояснив, що працює майстром лісу в ДП «Лисянський лісгосп» з 1995 року. Обвинувачений є його начальником. У той день їхав на своєму особистому автомобілі на роботу. В урочищі, яке належить лісництву побачив, що на лісових насадження, на яки посаджені молоді насадження дубів, випасати худобу там категорично заборонено, людям про це відомо було. Побачив, що там пасеться корова і біля неї були два чоловіки, один з них був ОСОБА_6, які, знали, що він лісник, підійшов до них, зробив зауваження, сказав, що випасання худоби категорично заборонено та доведеться сплатити штраф, ОСОБА_6 сказав треба, то й треба, він зателефонував ОСОБА_1 повідомив, що затримав правопорушника і направив цього правопорушника до лісництва, а сам поїхав далі на роботу. Як проходило в подальшому оформлення документів йому не відомо, чи був сплачений штраф йому не відомо було. Раніше його ніхто не допитував. Показників, що потрібно скласти 20-30 протоколів в місяць немає. Зазвичай порушники відпрацьовують у лісі, сапають насадження, відгороджують ліс.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що з обвинуваченим працював в лісгоспі з 2000 року. Станом на 2015 рік працював в лісництві, ОСОБА_1 був його начальником, перебував у трудових відносинах. Звільнився за власним бажанням. ОСОБА_7 здійснив незаконну порубку дерев. Особу встановив за його словами, документи не перевіряв. Порушника на власному автомобілі доправив до лісгоспу. Їхав на власному автомобілі на роботу. ОСОБА_7 знав раніше, він допомагав по господарству. ОСОБА_7 був в нетверезому стані, коли його затримали, в урочищі «Царівське», знаходиться в центрі між Журжинцями, Хижинцями Щербашенцями. Йому не відомо, чи офіційно влаштовувався ОСОБА_7 на роботу. Не пам’ятає, яка стаття правопорушення, яка сума штрафу не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що працює провідним інженером лісового господарства Лисянського держлісгоспу, обвинувачений – підлеглий. Протоколи зберігаються у нього три роки. Протоколи мають право складати починаючи від майстра лісу і закінчуючи інженером лісового господарства. Показників по складанню протоколів немає, планів немає. Оригінали протоколів по Тарасенку і ОСОБА_7 були вилучені працівниками прокуратури. Вважає, що незаконно вилучили, оскільки дозволу слідчого судді на доступ до документів не було. Директор ОСОБА_11 давав вказівку на видачу цих документів. Всі документи, які пов’язані з ОСОБА_1 і ОСОБА_12 були в нього вилучені, не залишені були копії. У передноворічний період складається графік по охороні ялинок операція «Новорічна ялинка», залучені були працівники ДАІ до вказаної операції Дяченко і ОСОБА_5. Протокол складали працівники лісгоспу. Дані на порушника взяли працівники ДАІ і передали на лісництво, де оформили протокол. Хто саме складав не пам’ятає. Протокол повернули працівникам ДАІ, щоб правопорушник поставив у ньому підпис. Йому передзвонили і повідомили, що протокол із квитанцією залишили в нього на робот, оскільки його на роботі не було в той час. Бачив протокол, підпис порушника був, квитанція була на суму 85 грн. сплачена. Не пам’ятає хто саме складав протокол. Всі протоколи проходили через нього, жодного правопорушника він не бачив, він перевіряє протоколи чи правильно складений протокол. Премії за складені протоколи не отримують, навпаки можуть отримати догану. У даному випадку краще було б приховати правопорушення ніж скласти протокол. Пропрацював з ОСОБА_1 майже 20 років, нормальні відносини. ОСОБА_1 за своїми посадовими обов’язками безпосередній керівник виробничого підрозділу, розподіляє роботу, контролює охорону праці підрозділів, відправляє автомобілі на завантаження, керує лісокультурною компанією, розподіляє де буде проводиться заготівля лісу, вивозка лісу. Його робоче місце в лісгоспі за адресою вул. Бужанська, 62, робоче місце ОСОБА_1 у сусідньому приміщенні. Не скаржився, що вилучили документи незаконно, тому що не знав. Документи видав на запит слідчого Шмигало добровільно, відібрав у нього розписку про їх отримання. Є Журнал реєстрації протоколів, їх було вилучено 10 справ на 36 аркушах. Чи стоїть підпис в протоколі правопорушника не може знати, хто сплатив штраф також не відомо.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що з обвинуваченим особисто не знайомий, бачив біля суду. 28 грудня 2014 року був за кордоном у Шрі-Ланці, а 22 грудня був у Києві. У грудні 2014 року дерев у лісі не рубав, будь-яких правопорушень не вчиняв, в с. Журжинці не був. Правопорушення, яке вказано в протоколі, який йому надали працівники правоохоронних органів він не вчиняв, підпис у протоколі та у постанові не його, не схожі на його підпис. Особисто з ОСОБА_5 не знайомий, останній не затримував його за вчинення адмінправопорушення. Не знає де у Лисянці знаходиться лісгосп. Так, у протоколі зазначено дату народження особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення – «21 квітня 1971 року», яка є неправильною, оскільки датою народження є 03 грудня 1984 року. Чи є у Бужанці особи з таким самим прізвищем, йому не відомо. Штраф сплачував про адміністративне правопорушення за ДТП у Києві, в якому році точно не пам’ятає, в 2010-2011 роках. Адвокат уточнював номер телефону, однак не йому не телефонували. Телефонував лише прокурор та повідомляв про судове засідання, у якому слід взяти участь, як свідку. 28 грудня 2014 року він їздив у Шрі-Ланку на 2 тижні. В грудні 2014 року, міг бути у Бужанці відвідував батьків перед виїздом за кордон. 22 грудня не міг бути в Бужанці, оскільки був на роботі. У протоколі неправильно зазначені відомості про дату народження, крім того, підпис здійснено не ним особисто, оскільки підпис на протоколі не відповідає навіть візуально його власному підпису. Документи не втрачав. Працівники ДАІ не зупиняли у Лисянському районі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України повністю підтверджується письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

-документом – матеріалами справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 (т.1, аркуш 36-39);

-документом – матеріалами справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_6 (т.1, аркуш 40-42);

-документом – матеріалами справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_13 (т.1, аркуш 44-50);

-документом – посадова інструкція лісничого (т.2, аркуш 133-135);

-документ – наказ від 13.07.2015 року №95-к, про затвердження ОСОБА_1 на посаді в.о. лісничого;

-документ – наказ від 01.04.2013 року №60-к, про переведення ОСОБА_1 на посаду в.о. лісничого Лисянського лісництва з 01.04.2013 року на період до призначення у встановленому законодавством порядку лісничого;

-висновком експерта №1/82 від 07.02.2017 року.

Так, згідно висновку експерта від 07.02.2017 року №1/82 підписи від імені ОСОБА_7 на зворотному боці протоколу №15/004 від 29.04.2015 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №15/005 від 30.04.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» виконані, ймовірно, не самим ОСОБА_7, а іншою особою (особами).

Експертом встановлено, що ОСОБА_1 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_7 на зворотному боці протоколу №15/004 від 29.04.2015 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №15/005 від 30.04.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» не вдалось можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.

Питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_7 на зворотному боці протоколу №15/004 від 29.04.2015 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №15/005 від 30.04.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» ОСОБА_1 з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_7 не вирішувалось, та як не встановлено, що дані підписи виконані саме ОСОБА_1

Також, експертом вказано, ОСОБА_9 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_7 на зворотному боці протоколу №15/004 від 29.04.2015 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №15/005 від 30.04.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» не вдалось можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.

Питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_7 на зворотному боці протоколу №15/004 від 29.04.2015 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №15/005 від 30.04.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» ОСОБА_9 з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_7 не вирішувалось, та як не встановлено, що дані підписи виконані саме ОСОБА_9

Підписи від імені ОСОБА_4 на зворотному боці протоколу №14/034 від 22.12.2014 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №14/037 від 22.12.2014 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» виконані не самим ОСОБА_4, а іншою особою (особами).

Експертом встановлено, ОСОБА_1 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_4 на зворотному боці протоколу №14/034 від 22.12.2014 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №14/037 від 22.12.2014 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» не вдалось можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.

Питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_4 на зворотному боці протоколу №14/034 від 22.12.2014 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №14/037 від 22.12.2014 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» ОСОБА_1 з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_4 не вирішувалось, та як не встановлено, що дані підписи виконані саме ОСОБА_1

Експертом встановлено, ОСОБА_5 чи іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_4 на зворотному боці протоколу №14/034 від 22.12.2014 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №14/037 від 22.12.2014 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» не вдалось можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.

Питання щодо виконання підписів від імені ОСОБА_4 на зворотному боці протоколу №14/034 від 22.12.2014 у графі «підпис» під текстом роз’яснення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, у графі «підпис» під текстом «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності», у графі після тексту «Примірник протоколу одержав» та на зворотному боці постанови №14/037 від 22.12.2014 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» ОСОБА_5. з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_4 не вирішувалось, оскільки не встановлено, що дані підписи виконані саме ОСОБА_5

Підпис від імені ОСОБА_6 на зворотному боці постанови №15/012 від 30.07.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» виконаний не самим ОСОБА_6, а іншою особою (особами).

Також експертом встановлено, ОСОБА_1 чи іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_6 на зворотному боці постанови №15/012 від 30.07.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» не вдалось можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.

Питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_6 на зворотному боці постанови №15/012 від 30.07.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто»» ОСОБА_1 з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_6 не вирішувалось, та як не встановлено, що дані підписи виконані саме ОСОБА_6

У висновку експерта зазначено, ОСОБА_8 чи іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_6 на зворотному боці постанови №15/012 від 30.07.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто» не вдалось можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.

Питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_6 на зворотному боці постанови №15/012 від 30.07.2015 у графі «підпис особи» після тексту «Копію постанови особа отримала особисто»» ОСОБА_8 з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_6 не вирішувалось, оскільки не встановлено, що дані підписи виконані саме ОСОБА_8

Захисник обвинуваченого у судому засіданні заявив клопотання про визнання письмових доказів, а саме: матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 (т.1, аркуш 36-39); матеріалами справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_6 (т.1, аркуш 40-42); матеріалами справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_13 (т.1, аркуш 44-50), оскільки вказані документи вилучені органом досудового розслідування без ухвали слідчого судді в порушення вимог ст.ст. 159-166 КПК України, відтак вказані докази є недопустимими.

Твердження захисника про недопустимість відповідних доказів спростовуються документами наявними у матеріалах кримінального провадження, які були досліджені судом у судовому засіданні, зокрема у томі 1 аркуш 42, міститься супровідний лист ДП «Лисянське лісове господарство» від 21.09.2015 року №442 адресоване слідчому в ОВС слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_14, згідно якого було надіслано матеріали про адміністративне правопорушення від 30.04.2015 року №15/005 та справу про адміністративне правопорушення від 19,06.2015 року №15/010, акт на взяття модельних дерев з підписом ОСОБА_1, акт огляду місць рубок з підписом ОСОБА_1, акт обстеження з додатку 1 Методичних вказівок з підписом ОСОБА_1А, акт на взяття модельних дерев з підписом ОСОБА_12, акт огляду місць рубок з підписом ОСОБА_12, план-схема з підписом ОСОБА_12 Відтак, слід зробити висновок, що ДП «Лисянське лісове господарство» добровільно видало документи на вимогу слідчого.

Розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого у межах пред’явленого йому обвинувачення. При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України у судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які відобразились у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, відтак, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ст. 366 КК України, кримінально-карним діянням є службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

З диспозиції частини 1 ст. 366 КК України, вбачається, що об’єктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативних передбачених у ч. 1 ст. 366 КК України дій: а) внесення до документу неправдивих відомостей; б) інше підроблення документів; в) складання неправдивих документів; г) видача неправдивих документів.

Суб’єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, характеризується тільки прямим умислом, оскільки службова особа завідомо усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, які вносяться нею до офіційних документів. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Обов’язковою ознакою службового підроблення є предмет - офіційний документ, під яким, згідно з приміткою до ст.358 КК України, слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право, у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Службове підроблення полягає у свідомому перекрученні істини в офіційному документі, здійсненому службовою особою, яка діяла при цьому з використанням свого службового становища.

Складання завідомо неправдивого офіційного документа означає внесення уповноваженим суб’єктом у документ, оформлений із зовнішнього боку правильно (справжній бланк, печатка, підпис, номер, реєстрація тощо) відомостей, які за своїм змістом повністю не відповідають дійсності.

Видача завідомо неправдивого документа може бути здійснена службовою особою, яка його склала.

Оскільки, суб’єктом службового підроблення згідно з ч.3 ст.18 КК України - є службові особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи.

Злочин, передбачений ст.366 КК України, вважається закінченим з моменту підроблення або складання завідомо неправдивого документа незалежно від подальшого його використання, а при видачі документа - з моменту його передачі зацікавленій особі.

З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинено лише з прямим умислом.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що досліджуючи дані про особу, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле, склад сім'ї, його матеріальний стан тощо.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу, яка вчинила злочин, обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Відповідно до висновку органу пробації щодо обвинуваченого ОСОБА_1, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як низький. На думку органу пробації, виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом’якшують та обтяжують їй покарання, з урахуванням того, що обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність матеріальних збитків, суд вважає за необхідне призначити міру покарання у межах санкції ч.1 ст.366 КК України, якою передбачено відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення не пов'язаного з ізоляцією від суспільстваОСОБА_1, у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із державною службою у правоохоронних органах на один рік.

Призначений обвинуваченому такий вид покарання, за переконанням суду, відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам провадження, особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде необхідним, справедливим і достатнім для його виправлення, перевиховання та профілактики злочинів.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується за ч.1 ст.364 КК України.

Так, з обвинувального акта вбачається, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані як злочин, передбачений ч.1 ст.364 КК України - зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.

При цьому згідно з приміткою 3 до вказаної статті істотною вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, на час судового провадження передбачений ст.364 КК України, злочин належить до злочинів із матеріальним складом і вважається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка виражається у завданні матеріальних збитків у певних розмірах.

У цьому випадку, суд повинен враховувати положення ч.1 ст.5 КК України про зворотню дію у часі закону про кримінальну відповідальність, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну відповідальність.

Істотної шкоди у виді настання матеріальних збитків, які в сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, від дій (бездіяльності) ОСОБА_1, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України не настало.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є обов`язковою до застосування на території України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За правилами ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відтак, суд дійшов висновку, що усі твердження обвинуваченого є обрана ним форма захисту, спрямована на уникнення відповідальності та справедливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано достатніх, допустимих та належних доказів, за допомогою яких суд міг би встановити всі обставини, передбачені ст.91 КПК України, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Згідно п.10 ч.1 ст.7, частин 1, 2, 4 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 62 Конституції України та пунктом 2 ст. 6 Європейської конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) (далі по тексту - Конвенція) закріплено принцип презумпції невинуватості, як один із основних принципів кримінального судочинства, передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Крім того, у пунті 146 справи «Барбера, Мессегуе и Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме, верховенства права, законності, рівність перед законом та судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, в тому числі і щодо збирання, подання та оцінки доказів, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожен поданий сторонами доказ, тлумачачи при цьому всі сумніви на користь обвинуваченого, вважає, що за результатами даного судового розгляду не доведено, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, а саме: зловживання владою, тобто умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян і державним інтересам.

Відтак, ОСОБА_1 у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, необхідно визнати невинуватим та виправдати за ч.1 ст. 364 КК України.

Запобіжний захід відносно особи не застосовувався, у суду відсутні підстави для його обрання.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з ОСОБА_1

Питання про долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України, а саме залишити у матеріалах кримінального провадження №42017250000000035 від 15.03.2017 року.

Керуючись ст.ст.370, 374, 377 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 невинуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та виправдати його, у зв’язку з відсутністю у діянні складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 364 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначити покарання у виді 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п’ятдесят) грн, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із державною службою у правоохоронних органах на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати у сумі 2861 (дві тисячі вісімсот шістдесят одана) грн 30 коп, які необхідно перерахувати для відшкодування витрат (отримувач: УК у м. Черкасах /Черкаси/ 24060300, код отримувача: 38031150, р/рахунок: 31116115700002, банк: ГУДКСУ у Черкаській області, МФО: 854018).

Речові докази залишити у матеріалах кримінального провадження №42017250000000035 від 15.03.2017 року.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Лисянський районний суд Черкаський області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Вирок проголошено 15.11.2018 року о 16 годині 00 хвилин.

Суддя Г.М.Яценко