Постанова № 77873855, 15.11.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року

м.Суми

Справа №588/738/18

Номер провадження 22-ц/788/2075/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року в складі судді Щербаченко М.В., ухваленого у м. Суми

в с т а н о в и в :

У травні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до ОСОБА_4 з позовом, у якому зазначалося, що відповідно до укладеного між сторонами договору № б/н від 30 вересня 2006 року відповідачка отримала кредит у розмірі 4 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Вимоги позову мотивовані тим, що через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов'язань за нею станом на 31 березня 2018 року утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 66 646 грн 71 коп., яку позивач і просив стягнути з неї в судовому порядку.

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року на часткове задоволення позову постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 вересня 2006 року у розмірі 385 грн 62 коп., яка складається з: 359 грн 08 коп. - заборгованості за тілом кредиту та 26 грн 54 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення відсотків за користування кредитом змінити, збільшивши цей розмір до заявленого у позові, а також скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за пенею, штрафом (фіксована частина) та штрафом (процентна складова) та ухвалити нове про задоволення цих вимог.

При цьому вказує, зокрема, що суд безпідставно не взяв до уваги те, що видана відповідачці картка неодноразово перевипускалася та строк дії останньої становить - червень 2016 року.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Відзиву на апеляційну скаргу стороною відповідача не направлено.

Відповідно до п. 3 розділу ХIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних суддів у відповідних апеляційних округах.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк укладеного між сторонами кредитного договору закінчився 31 жовтня 2012 року, тому вимоги банку про стягнення процентів та пені та штраф після цього терміну є необґрунтованими.

Утім погодитися з таким висновком у повній мірі не можна з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів цивільної справи та установлено судом першої інстанції, 30 вересня 2006 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк», яке у подальшому стало іменуватися як АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 відбулось підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 10).

Друкованим текстом анкети-заяви передбачено, зокрема, наступне - «Я выражаю свое согласие с тем, что настоящее заявление вместе с Условиями предоставления банкових услуг, Правилами пользования платежной картой и Тарифами составляют между мной и банком договор о предоставлении банковских услуг». Крім того у цій заяві закріплено базову відсоткову ставку у розмірі 3 % на місяць виходячи із 360 днів на рік (а. с. 10).

З довідки АТ КБ «ПриватБанк» слідує, що відповідачці видавалося декілька кредитних карток та строк дії останньої перевипущеної їй кредитної картки закінчився у червні 2016 року (а. с. 53).

Додані банком до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_4 не підписані (а. с. 11-17).

Представлений до позову банком розрахунок кредитної заборгованості станом на 31 березня 2018 року складає 66 646 грн 71 коп., з яких: 359 грн 08 коп. - заборгованість за кредитом; 57 391 грн 27 коп. - по процентах за користування кредитом; 5 246 грн 52 коп. - пені, 500 грн штрафу (фіксована частина) та 3 149 грн 84 коп. штрафу (процентна складова) (а. с. 7-9).

Власного розрахунку заборгованості відповідачка не надала.

Підставами позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» є неналежне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, та стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами, пені та штрафів.

Пунктами 3.1, 3.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк відкриває клієнту картковий рахунок, їх вид та строк визначений у заяві і у Пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, вказана у розділі «Відмітки Банку» заяви. Після отриманням банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку пред'явлених документів і приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку.

Отже, визначений банком порядок надання банківських послуг викладений в Умовах та правилах надання банківських послуг, і передбачає обов'язковість укладання договору у письмовій формі шляхом підписання клієнтом складових такої форми кредитного договору, а саме: заяви та пам'ятки.

Відповідно до положень ст.ст. 1054, 1055, 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1, 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 2 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами матеріального закону визначені істотні умови укладення кредитного договору, а саме розмір суми кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які визначаються при укладенні сторонами договору шляхом складення його в письмовій формі, що підписується сторонами.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд стягнув вказаний вище розмір заборгованості за тілом кредиту, який сторонами не оспорюється.

Згідно з ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що останнім нараховувались проценти за користування кредитом на поточну заборгованість, виходячи зі ставки 36 % річних, з 01 січня 2013 року - 30 %, з 01 вересня 2014 року - з 34, 8 %, та з 01 квітня 2015 року - з 43, 2 %, а на прострочену заборгованість - зі ставки 72 %, з 01 січня 2013 року - з 30 %, з 01 вересня 2014 року - 34, 8 % та з 01 квітня 2015 року - 43, 2 % (а. с. 7-12).

Таким чином АТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшувалась відсоткова ставка за користування кредитними коштами (а. с. 7-12).

На порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України жодних доказів про встановлення процентної ставки, після її зменшення до 30 %, у розмірі 34, 8 % та 43, 2 %, а також встановлення окремих розмірі процентів, які нараховуються на прострочену заборгованість, як зазначено у розрахунку заборгованості, банком не надано, як і не надано доказів про ознайомлення відповідача з таким розміром процентної ставки, які б містили його підпис.

Поряд із цим відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий до 30 червня 2016 року включно.

Відтак, у межах строку дії кредитного договору до 30 червня 2016 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами кожного місяця. Починаючи з 01 липня 2016 року, відповідачка мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Звідси, відсотки, ураховуючи обсяг заявлених позовних вимог та строк дії картки - до червня 2016 року, підлягають стягненню за період з 10 жовтня 2006 року по 30 червня 2016 року - останній день дії картки, і які становлять 2867 грн 44 коп.

Утім, з 30 вересня 2008 року по 31 березня 2018 року відповідачкою на погашення заборгованості по відсотках за кредитним договором сплачено 3 372 грн 26 коп., які не були ураховані при визначенні вищезазначеного розміру процентів, і що свідчить про відсутність такої заборгованості.

Висновок місцевого суду проте, що задоволенню підлягають тільки вимоги про стягнення кредитної заборгованості ( тіла кредиту та проценти нараховані за погодженим сторонами розміром 36% в межах дії першої картки, термін якої закінчилася 31.12.2012) є хибним, оскільки наведені вище норми матеріального закону передбачають право позикодавця в односторонньому порядку зменшувати відсоткову ставку за користування кредитом і матеріалами справи доведено, що відповідач своїми діями про отримання ще двох карток після закінчення терміну дії першої картки 31.12.2012, погодилася на продовження строку дії укладеного нею з банком договору до червня 2016 року.

Тому рішення суду щодо вирішення вказаних вище вимог згідно з положень п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у їх задоволенні.

Щодо вимог про стягнення неустойки, то вони також задоволенню не підлягають, у зв'язку з недоведеністю підстав виникнення у банку права на неустойку (пеню, штраф), оскільки якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором.

Представлена банком анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, підписана відповідачкою, не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом.

Наданий банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані ОСОБА_4, не доводять про досягнення між сторонами по справі домовленості щодо розміру неустойки визначеного цими документами.

За таких умов, рішення суду в цій частині по суті є правильне, тому його на підставі ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін.

З урахуванням викладеного, підлягає зміні і проведений судом розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 9 грн 34 коп на компенсацію сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) і тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, ст. 376, ст. ст. 381, 382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 07 вересня 2018 року у даній справі в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по сплаті відсотків за кредитним договором № б/н від 30 вересня 2015 року скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за кредитним договором № б/н від 30 вересня 2015 року рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 9 грн 34 коп. на компенсацію сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :