Рішення № 77871960, 31.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2923/18

Провадження № 2-о/522/231/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

31 жовтня 2018 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря – Полегенького В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, заінтересована особа: Одеська міська рада,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся с заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім’єю з ОСОБА_2 понад п’ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2, а саме з 2004 року по 2017 рік, а також про визнання ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги за законом.

В заяві послався на те що, звернувся до суду з метою встановлення факту, що має юридичне значення, для подальшого оформлення спадщини після померлого ОСОБА_2 (далі спадкодавець), а саме 11 вересня 2017 року. Померлий був людиною одинокою, ні дружини, ні дітей не мав. Єдиними близькими людьми для нього були ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (надалі заявник). ОСОБА_3 в свою чергу приходився рідним дядьком заявника. Не маючи власної сім’ї, померлий за життя весь свій час присвячував маленькому племіннику (Заявнику) свого близького другу. Маючи вищу освіту та неабиякий культурний рівень, спадкодавець опікувався освітою заявника, підвищував його здібності та виховував. Заявник вказує, що за особистими висловлюваннями спадкодавця, він вважав себе названим батьком заявника й фактично виконував обов’язки батька. Заявник весь вільний час в дитинстві проводив у свого названого батька, та вони були сім’єю. Згодом, подорослівши, заявник багато часу проводив разом з спадкоємцем, проте справи заважали заявнику як в дитинстві часто бути разом. Проте вони постійно підтримували зв’язок, дзвонили один одному, разом святкували дні народження. Зі спливом часу, починаючи з 2004 року, заявник побачив, що спадкодавець вже не міг самостійно впоратися по домогосподарству. Розуміючи важкість самотності, заявник за згодою своїх родичів, запропонував спадкодавцю жити в його родині. Тобто, починаючи з 2004 року, з моменту фактичної смерті рідного батька заявника й до 2017 року, коли помер ОСОБА_2, заявник 13 років постійно проживав зі спадкодавцем. На підтвердження цих обставин заявник послався на показання свідків, світлини з сімейного архіву. ОСОБА_2 народився в 1936 році, й починаючи з 2014 року його стан здоров’я суттєво погіршувався. Заявник вказує, що докладав максимум зусиль та всіма можливими засобами намагався покращити стан його здоров’я та підтримував його матеріально. Проте в 2016 році спадкодавець втратив свідомість й тривалий час був непритомний. Побоюючись за його життя, заявник направив спадкодавця до лікарні. При обстеженні останньому був поставлений діагноз: «Дифузні атеросклеротичні зміни стінок сонних артерій». Через встановлений діагноз спадкодавець вже потребував постійного догляду та опіки, вирішенням цього питання заявник займався особисто. Ним був укладений Договір про надання медичних послуг №Е002106 від 30.08.2016 року з Клінікою «Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 - ОСОБА_5», та на підставі цього договору спадкодавець, був під наглядом медичного персоналу та йому надавались усі необхідні медичні послуг за програмою «Батьки». Позивач також взяв на себе всі витрати спадкодавця: сплачував медичні послуги; купував усі лікарські препарати, продукти харчування; сплачував всі комунальні платежі. На підтвердження цього заявником надані копії квитанцій. В 2017 році ОСОБА_2 було поставлено новий діагноз – рак, спадкодавцю потрібен був постійний догляд та допомога у побуті, коли заявника не було поруч, заявник оформив договір про надання послуг по підбору персоналу №299 від 28.08.2017 року на підставі якого, кадрово-рекрутінгова агенція «АтіА» підібрала кваліфіковану доглядальницю. Після чого, заявником додатково було укладено договір з ОСОБА_6 про надання нею послуг доглядальниці спадкодавцю. 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 помер, заявник був поруч зі своїм названим батьком в цей час, та особисто викликав швидку та поліцію для фіксації причини та часу смерті, про що були складені відповідні протоколи. Заявник посилається, що був єдиною людиною, що опікувалась померлим, та ним було отримано свідоцтво про його смерть, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було зроблено актовий запис №9432 від 12 вересня 2017 року. Також заявник особисто здійснив поховання спадкодавця, для чого уклав договір- замовлення з ФОП ОСОБА_7 (копія додається). Заявник вказує, що на протязі всього свідомого життя не бачив поряд зі Спадкодавцем жодного його родича й не знає про їх існування. Спадкоємці 1-3 черг спадкування відсутні й заявник вказує, що був єдиною близькою людиною спадкодавця, який провів поряд з ним все своє свідоме життя, а в останній рік, враховуючи тяжку хворобу та безпорадний стан, заявник опікувався ним, матеріально забезпечував та надавав іншу допомогу та підтримку. Заявник пояснив, що спадкодавець поставив собі на останню мету передачу в дар Оперному одеському театру ексклюзивні дверні ручки. Спадкодавець за допомогою заявника обрав ручки й заявник здійснив їх замовлення, проте протягом їх постачання спадкодавця не стало. Цінуючи бажання та останню волю померлого, заявник особисто передав Оперному одеському театру дверні ручки, що були обрані спадкодавцем. В свою чергу, прийняття спадку потребує юридичного оформлення, оскільки без встановлення юридичного факту щодо проживання однією сім’єю заявника та спадкодавця, заявник не може скористатися правом на спадкування за законом. Враховуючи останнє, заявник змушений звернутися до суду.

Представник заявника у судовому засіданні підтримав заяву. Наполягав на тому, що показання свідків у справі, та наявними матеріалами справи підтверджені обставини, які свідчать про факт проживання однією сім’єю заявника з померлим ОСОБА_2. Наполягав на тому, що заявник постійно проживав однією сім’єю з померлим в належній йому квартирі за адресою АДРЕСА_1.. Вказав, що наявна у заявника реєстрація за іншою адресою, а також знаходження у шлюбі та наявні спільні діти з дружиною, не є підставою для спростування доводів заявника, що він постійно проживав більше паяти років однією сім’єю з померлим ОСОБА_2 Пояснив, що з дружиною підтримує стосунки, але ці стосунки не є сімейними та вони не проживають разом.

Представник заінтересованої особи Одеської міської ради, заперечувала у задоволені заяви. Послалася на те, що наявні у справі докази можуть підтверджувати факт дружніх та близьких стосунків між заявником та померлим, але не є належними доказами щодо спільного проживання однією сім’єю. Вказала на наявні у справі докази, у тому числі показання у якості свідка дружини заявника - ОСОБА_5, які навпаки спростовують доводи заявника та частково ставлять під сумнів достовірність зазначених фактів.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи та письмові докази як окремо так і в сукупності, заслухавши пояснення учасників окремого провадження по справі, та показання свідків дійшов до наступних висновків.

Згідно відмітки у паспорті та довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 26.06.2018 року, заявник ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстрований з 23.04.1996 року за адресою АДРЕСА_2.

Також, згідно відмітки у паспорті та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, заявник ОСОБА_1 знаходиться у шлюбі з ОСОБА_5М.(до шлюбу Кулешова) з 30.11.2007 року.

Згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 26.06.2018 року померлий ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2), був з 02.02.2005 року зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

11 вересня 2017 року ОСОБА_2 помер, про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було зроблено актовий запис №9432 від 12 вересня 2017 року.

З матеріалів спадкової справи № 1\2018 після смерті ОСОБА_2, що надана до справи по ухвалі суду Приватним нотаріусом ОСОБА_8, слідує, що останній помер саме 11 вересня 2017 року. Довідкою про склад сім’ї виданою 28.12.2017 року ОСББ «Філатова 60», у померлого не значиться буть-кого зі складу сім’ї. Виходячи з наведеної інформації, суд встановлює що, в ОСББ «Філатова 60» відсутня інформація про проживання з власником квартири - ОСОБА_2, когось у якості члена сім’ї, а тому комунальні послуги начислялися тільки за одну людину по квартирі. Ця обставина має протиріччя з доводами заявника, щодо проживання однією з 2004 року у вказаній квартирі, тому як померлий був зареєстрований в неї тільки з 2005 року, а такий тривалий час проживання заявника не був, встановлений ОСББ, та заявник не внесений до складу сім’ї. Суд також вказує, що твердження заявника суперечать факту укладення ним шлюбу у 2007 році та пов’язаними з цим загальновідомими життєвими подіями, що ставить під сумнів доведене волевиявлення на створення сім’ї з посиланням на одночасне постійне проживання у іншій сім’ї з ОСОБА_2

Суд звертає увагу, що свідком ОСОБА_5, яка є дружиною заявника підтверджене, що вони знаходяться у шлюбі, але не проживають разом з 2012 року останні шість років. Таким чином, дружиною заявника також спростований довід заявника, що він проживав в квартирі з ОСОБА_2 з 2004 року. Підтвердила, що у неї з заявником народилися спільні діти ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 та Гліб 27.12.2015 року. Після чого, на відповідне запитання суду, свідок вказала, що за час з 2012 року певні часи вони з заявником проживали разом сім’єю . Але, позивач не змогла надати точну відповідь які конкретно проміжки часу з 2012 року по теперішній час вони проживали разом сім’єю, а зокрема до та після народження дітей. В той же час, запевнила, що заявник постійно приділяє увагу дітям, бере участь у їх виховані. Вказала, що не мала наміру розривати шлюб, але також не змогла відповісти чи є між нею та заявником сімейні стосунки.

На підставі викладеного суд вказує, що свідок ОСОБА_5 фактично підтвердила, що заявник не проживав постійно однією сім’єю з ОСОБА_2 на протязі 2012 – 2017 року (не менш п’яти років) до часу його смерті.

Суд вказує, що посилання заявника, що він весь вільний час в дитинстві проводив у ОСОБА_9, як у свого названого батька, та що вони разом досліджували навколишній світ, ходили до лісу, їздили ловити рибу, іншими словами, були сім’єю, суд не приймає до уваги, тому як виходячи з предмету спору та дослідження ( ст. 13 ЦПК України), перевірці по справі підлягають обставини проживання сім’єю з 2004 року.

До заяви додані світлини з сімейного фото архіву заявника, на яких він зображений з ОСОБА_9 в різні часи. Суд вказує, що з наданих зображень суд вбачає спільне проводження часу, але це не є підтвердженням спільного проживання сім’єю з 2004 року.

Заявник вказав, на те що 2014 року стан здоров’я ОСОБА_2 суттєво погіршувався, та він докладав максимум зусиль та всіма можливими засобами намагався покращити стан здоров’я ОСОБА_9 та підтримував його матеріально. В 2016 році при обстеженні ОСОБА_9 був поставлений «Дифузні атеросклеротичні зміни стінок сонних артерій». Для організації постійного догляду та опіки, заявник уклав Договір про надання медичних послуг №Е002106 від 30.08.2016 року з Клінікою «Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 - ОСОБА_5», копія якого надана до справи. На підставі цього договору ОСОБА_9 знаходився під наглядом медичного персоналу та йому надавались медичні послуги за програмою «Батьки». Квитанціями наданими до справи підтверджується, що заявник поніс витрати по утриманню ОСОБА_9, а саме сплачував медичні послуги; купував лікарські препарати, продукти харчування; сплачував комунальні платежі.

Також, суд встановлює, що у 2017 році ОСОБА_9 поставлений діагноз - рак. Заявник уклав договір про надання послуг по підбору персоналу №299 від 28.08.2017 року на підставі якого, кадрова - рекрутінгова агенція «АтіА» підібрала кваліфіковану доглядальницю. Після чого, заявником було укладено договір з ОСОБА_6 про надання нею послуг доглядальниці до смерті ОСОБА_9 Також, заявником надані документальні підтвердження, що останній поніс витрати на поховання ОСОБА_9

Суд звертає увагу, що доглядальницю ОСОБА_6, яка постійно знаходилася з ОСОБА_9 до смерті, заявник не викликав у якості свідка.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що наявними матеріалами у справі не доведені обставини того, що заявник з 2004 року, з моменту фактичної смерті рідного батька заявника й до 2017 року, тобто 13 років постійно проживав однією сім’єю з ОСОБА_9.

Також суд визнає, що зазначені обставини які просить встановити заявник, не підтверджені показаннями свідків по справі. Так ОСОБА_3, як близьким друг померлого підтвердив, що заявник мав фактичні родинні стосунки з померлим з моменту смерті його батьків. Свідок вказав, що заявник проживав з померлим в одній квартирі, вели спільний побут, купували речі на забезпечення свого життя. Однак, на уточнюючи питання, свідок не навів прикладів підтвердження постійного проживання заявника з померлим з 2004 по 2017 рік, чи останні п’ять років до смерті ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_10, як близький друг заявника підтвердив, що ОСОБА_9 відносився до останнього як батько. Також, зазначив, що заявник не проживав з дружиною, а проживав з померлим в одній квартирі. Він був присутній в їх квартирі, бачив особисті речі як заявника, так і померлого. Разом з заявником та померлим ніхто більше не проживав. Підтвердив що заявник покупав в квартиру ОСОБА_9 кондиціонер. Також, на уточнюючи питання, свідок не навів прикладів підтвердження постійного проживання заявника з померлим з 2004 по 2017 рік, чи останні п’ять років до смерті ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_11 є хірургом-онкологом й був лікарем померлого, який здійснював лікування, оперування та медичний нагляд за померлим. Підтвердив, що саме заявник безпосередньо звернувся до лікарні щодо обстеження померлого. У всіх медичних документах заявник виступав як родич померлого. Свідок безпосередньо був присутній в квартирі, де проживав померлий, та бачив там заявника, який був у спортивному костюмі, у зв’язку з чим він дійшов висновку, що заявник також проживає у квартирі.

У відповідності до п. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У силу ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» документами, до яких вносяться відомості про місце проживання, є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Відповідно до п. 15 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, до створення реєстру територіальної громади картотеки з питань реєстрації осіб, які передані відповідному органу реєстрації, ДМС, житлово-експлуатаційними організаціями та іншими підприємствами, установами та організаціями, що забезпечували ведення картотек з питань реєстрації фізичних осіб, підтримуються в актуальному стані за карткою реєстрації особи та адресною карткою особи за відповідними формами згідно з додатками 4 та 5.

Відповідно до п. 1.6 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України від 22.11.2012 р. №1077, у територіальному підрозділі ДМС картотеки складаються з відомостей про реєстрацію у формі картки реєстрації особи та адресної картки, а в адресно-довідковому підрозділі територіального органу ДМС - талона зняття з реєстрації місця проживання в Україні та відомостей про реєстрацію місця проживання особи.

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7 (далі – Постанова) до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім’єю зі спадкодавцем без шлюбу, а й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки, зокрема: вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім’ї, тощо.

Відповідно до п. 2 вказаної Постанови, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка за відсутності спору розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди мають розглядати заяви про встановлення родинних відносин зі спадкодавцем, проживання з ним однією сім’єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 р., тощо.

З вище наведеного, суд встановлює, що зі змісту усіх наявних у справі письмових доказів, на які послався представник заявника по справі, як окремо так у їх взаємному зв’язку та сукупності, а також з показань свідків по справі, факт проживання однією сім’єю заявника з ОСОБА_2 їх пов’язаністю спільним побутом, за адресую вказаної квартири, понад п’яти років, до відкриття спадщини - є не доведеним. Тому, вимога заяви про встановлення факту проживання однією сім’єю та похідна від неї вимога про визнання черги у спадкуванні за законом не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім’єю, заінтересована особа: Одеська міська рада - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 12 листопада 2018 року.

Суддя А.В.Науменко

31.10.18