Ухвала суду № 77871188, 15.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/3710/18

Провадження № 2-і/520/5/18

УХВАЛА

15.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Гниличенко М.В.

при секретарі – Шпак К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеси заяву адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.03.2018 року ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, звернулась до суду із позовом, яким просить визнати договір дарування 3/25 часток домоволодіння № 44 по вулиця Купріна у м.Одесі, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, та посвідчений 09.02.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_6 недійсним з дня його укладання та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 17238870 про реєстрацію за ОСОБА_5 право власності на 3/25 часток домоволодіння, що розташоване за адресою: м.Одеса, вулиця Купріна буд.44.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 02.04.2018 року провадження по справі було відкрито, неодноразово призначались судові засідання, учасники процесу надавали пояснення та клопотання, які вирішувались судом, були досліджені матеріали справи та фактично розгляд справи знаходився на етапі судових дебатів.

05.11.2018 року, до закінчення судового розгляду справи, представник відповідача ОСОБА_1 зробила заяву про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі та з цього приводу надала через канцелярію суду письмову заяву про те, що має намір надати до суду протягом п’яти днів з дня оголошення рішення всі необхідні докази. Вказана заява була подана з підстав ч.8 ст.141 ЦПК України.

Однак, справа по суті не була розглянута, оскільки в той же день 05.11.2018 року через канцелярію суду надійшла письмова заява представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_7, якою він відмовився від позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі по цивільній справі № 520/3710/2018р. та просив заяву про закриття провадження по справі розглянути без позивача та його представника.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 05.11.2018 року була прийнята відмова представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_7 від позовних вимог та провадження по цивільній справі № 520/3710/18 за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним – закрито.

07.11.2018 року через канцелярію суду надійшла письмова заява представника відповідача ОСОБА_1, якою вона просила на підставі ч.5,6 ст.142 ЦПК України стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу за договором про надання правової допомоги б/н від 20.04.2018 року у розмірі 20000 гривень та до заяви були додані докази щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник – адвокат ОСОБА_1 до судового засідання з’явились, заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підтримали та просили її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, належним чином повідомлялась, причини неявки суду невідомі.

Представник позивачки ОСОБА_3 – ОСОБА_7 до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся, про що свідчить його особиста підпис на розписці про дату та час судового засідання.

До судового засідання з'явився представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_8, який повідомив суду, що 02.11.2018 року позивач розірвала договір про надання юридичної допомоги з іншим представником - ОСОБА_7, оскільки закриття провадження по справі не було з нею узгоджено, та наступного часу подана апеляційна скарга на ухвалу суду та просив зупинити провадження по справі до розгляду апеляційної скарги, однак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження в даній справі, оскільки представником позивача не зазначено, а судом не встановлено, жодної передбаченої ст. 251 ЦПК України правової підстави для зупинення провадження в даній справі. Підставою зупинення провадження у справі не може бути апеляційне оскарження ухвали суду у справі.

По суті заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу ОСОБА_8 пояснив, що представник відповідача з 2015 року не зареєстрована в органах Державної фіскальної служби як фізична особа-підприємець і тому договір про надання правової допомоги є незаконним, проте в обґрунтування даних обставин суду не надано було будь-яких документів, які б були досліджені у судовому засіданні та їм надана оцінка, крім того, на його думку, питання стягнення судових витрат вирішується тільки на стадії закінчення розгляду справи по суті та ухвалення рішення. Просив прийняти до уваги, що позивачка має незначну заробітну плату, яка неспіврозмірна з той сумою, що просить представник відповідача, окрім того вказана сума правової допомоги не підтверджена доказами, тому представник позивача просив зменшити суму судових витрат, які просять стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі до 5000 грн.

Інші учасники справи до судового засідання не з’явились, належним чином повідомлені, причини неявки суду невідомі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, приходить до наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 05.11.2018 року була прийнята відмова представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_7 від позовних вимог та провадження по цивільній справі № 520/3710/18 за позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської області ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про скасування рішення про реєстрацію права власності та визнання договору дарування недійсним – закрито.

Судом встановлено, що у зв’язку зі змінами ЦПК України, які набрали чинності 15.12.2017 року передбачено право сторін після ухвалення рішення суду до закінчення судових дебатів у справі зробити заяву про відшкодування судових витрат на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України, ст.246 ЦПК України або у разі закінчення розгляду справи без ухвалення рішення на підставі ст.142 ЦПК України.

З огляду на вищевказані норми права, у відповідача ОСОБА_2 виникло право звернутись до суду з заявою про відшкодування судових витрат після закінчення розгляду справи на підставі поданих доказів для встановлення розміру витрат, оскільки витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Із матеріалів справи вбачається, що представником відповідача ОСОБА_1 на протязі розгляду справи було тричі заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу з посиланням на різні правові підстави.

02.05.2018 року у підготовчому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1 було заявлено клопотання щодо попереднього визначення суми судових витрат у порядку ст.ст.133-135 ЦПК України у розмірі 20000 гривень.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 26.06.2018 року у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_1 було відмовлено, та в мотивувальній частині ухвали зазначено про те, що на даний час розгляд справи триває на стадії підготовчого судового засідання, питання розподілу судових витрат буде вирішено судом під час ухвалення судового рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України.

05.11.2018 року, до закінчення судового розгляду справи, представник відповідача ОСОБА_1 зробила заяву на підставі ч.8 ст.141 ЦПК України про те, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі та з цього приводу надала через канцелярію суду письмову заяву про те, що має намір надати до суду протягом п’яти днів з дня оголошення рішення всі необхідні докази.

Однак, справа по суті не була розглянута, оскільки представник позивача в день розгляду справи на стадії судових дебатів відмовився від позову та ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 05.11.2018 року провадження по справі було закрито. Оскільки, рішення по суті справи не було ухвалено, тому правові підстави для вирішення питання про стягнення судових витрат у порядку ухвалення додаткового рішення по справі відсутні.

07.11.2018 року представник відповідача ОСОБА_1 через канцелярію суду надала письмову заяву на підставі ч.5,6 ст.142 ЦПК України про стягнення з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу за договором про надання правової допомоги від 20.04.2018 року у розмірі 20000 грн., та додала до заяви письмові докази.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою – п’ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв’язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев’ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З аналізу зазначених норми вбачається, що обов’язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником відповідача ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат відповідачем надано суду наступні документи:

- копію договору про надання правничої допомоги у Київському районному суді м.Одеси б/н від 20.04.2018 року /а.с.6-7/

-квитанція до прибуткового касового ордеру від 23.04.2018 року /а.с.8/

-довідку про сплату послуг на правничу допомогу у повному обсязі в розмірі 20000 грн/а.с.9/

-попередній розрахунок суми судових витрат з детальним описом робіт/а.с.10

-акт здачи-прийому від 05.11.2018 року наданих послуг по договору про надання правничої допомоги б/н від 20.04.2018 року/а.с.11/

-витяг з книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці/а.с.12-14/

-копія договору про надання правничої допомоги у Апеляційному суді Одеської області б/н від 24.07.2018 року /а.с.15-16/

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні (в розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України/, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) відповідачем витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник відповідача заяву про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу підтримала, пояснивши, що між нею та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги у Київському районному суді б/н від 20.04.2018 року та договір про надання правової допомоги у Апеляційному суді Одеської області б/н від 24.07.2018 року, предметом яких було надання ОСОБА_2 правової допомоги в даній цивільній справі, сторонами було узгоджено гонорар в розмірі 20000 грн., який відповідач повністю сплатила та по закінченню розгляду справи було складено акт здачи-прийому наданих послуг від 05.11.2018 року.

Доводи представника позивача ОСОБА_8 про те, що представник відповідача ОСОБА_1 з 2015 року не зареєстрована в органах Державної фіскальної служби як фізична особа-підприємець і тому договір про надання правової допомоги є незаконним суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідача по справі на підставі договору про надання правової допомоги представляє адвокат ОСОБА_1

Нормативно-правовим актом, що визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні є Закон України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” від 15.08.2012 року із змінами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 13 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” законодавцем визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців. Діяльність самозайнятих осіб Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” не регулює.

На підставі ч. 1 ст. 17 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України згідно вимог ч.2 вищезазначеної статті вносяться такі відомості : про прізвище, ім’я та по батькові адвоката; номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв’язку; адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв’язку; інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю та інші відомості, передбачені цим Законом.

Єдиний реєстр адвокатів України був створений та почав функціонувати з 16 січня 2013 року на підставі Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 26 (із змінами та доповненнями).

Відомості, що містяться в Єдиному реєстрі адвокатів України є загально відкритими та можуть бути отримані через мережу Інтернет за адресою: http://erau.unba.org.ua/.

До Єдиного реєстру адвокатів України щодо адвоката ОСОБА_1 внесені необхідні відомості згідно вимог ч. 2 ст. 17 Закону України “ Про адвокатуру та адвокатську діяльність”. Інформація щодо адвоката ОСОБА_1 про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутня.

Адвокатська діяльність відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги;довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як представника в розумінні ч. 4 ст. 62 ЦПК України підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

На підтвердження повноважень представника відповідача суду надано договір про надання правової допомоги та ордер, що в розумінні вимог ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” та вимог ч. 4 ст. 62 ЦПК України є належними документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги.

До договору про надання правової допомоги згідно вимог ч. 3 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” застосовуються загальні вимоги договірного права.

Представник позивача суду не надав доказів, які свідчили б про недодержання сторонами в момент вчинення договору про надання правової допомоги вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

А тому наданий суду представником відповідача договір про надання правової допомоги, як правочин є правомірним в розумінні вимог ст. 204 ЦК України і не може ставитись під сумнів.

Відповідно до п.11 ч.3 ст.2 ЦПК України, основними засадами цивільного судочинства є зокрема неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача, з аналогічним предметом і з аналогічних підстав та інше; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 до Київського районного суду м.Одеси були подані наступні позови, які подавались, але не мали мету розгляду справи по суті:

- 19.03.2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації /№520/3204/18/, за заявою представника позивача позов повернуто.

- 23.03.2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації/520/3502/18, за заявою позивача до початку розгляду справи по суті позов залишено без розгляду.

- 28.03.2018 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5,та інших про визнання договору дарування недійсним та скасування державної реєстрації/520/3710/18, за заявою представника позивача заявлена відмова від позову та закрито провадження по справі.

- 11.06.2018 року позивач ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, справа зупинена.

Суд погоджується, з доводами представника відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач ОСОБА_3 та її представники –ОСОБА_7, який є її сином та ОСОБА_8, який є її чоловіком, зловживали процесуальними правами, подаючи неодноразово аналогічні безпідставні позови до суду на протязі 2018 року, в яких відповідачем виступала ОСОБА_2, а предметом позову було саме 3/25 частин домоволодіння за адресою: м.Одеса, вул.Купріна 44, які перейшли від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 09.02.2018 року, де позивач не була стороною даного договору, невідомо з яких причин вона зверталась до суду та без достатніх правових підстав вимагала визнати недійним договір дарування, який не створює для неї жодних правових наслідків та не має на меті дійсного захисту її права, оскількибудь-яких доказів порушення її прав суду не надано, сторони є співвласниками домоволодіння № 44 по вул. Купріна у м.Одесі, мають окремо збудовані житлові будинки, на протязі тривалого часу встановлені межі земельної ділянки та будь-яких претензій у сторін не було, фактично кожен з них самостійно користується належними їм на праві власності частками домоволодіння /позивач – 22/25, відповідач -3/25/ та мають окремі комунікації, які потрібні для обслуговування житлового будинку, тому надавши до суду через її представника заяву про відмову від позову, позивач фактично визнала безпідставність своїх позовних вимог, оскільки предмету спора не було та він мав очевидно штучний характер.

Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені кодексом, одним з таких заходів є покладення на сторону судових витрат повністю або частково, незалежно від результатів вирішення спору – у разі зловживання стороною чи її представником процесуальним правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 має ознаки безпідставного, тому на підставі ст.ст.44,142 ЦПК України заява представника відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 гривень, є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Правова позиція суду у даній справі також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Керуючись ст.ст. 2, 15, 44, 133-135,141,142,255,353,354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, грошові кошти в розмірі 20000 (двадцять тисяч гривень) в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Копію ухвали надіслати всім учасникам справи.

Повний текст ухвали складений 15.11.2018 року.

Суддя Гниличенко М. В.