Ухвала суду № 77871090, 15.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11897/18

Провадження № 1-кп/520/1164/18

УХВАЛА

15.11.2018 року м.Одеса

Київський районний суд м.Одеси у складі судді Борщов І.О., який здійснює кримінальне провадження одноособово,

секретар судового засідання Гораш А.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщені суду у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160480002286 від 22.06.2018 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Кітабського району Кашкадар’їнської області Республіки Узбекистан, громадянин Республіки Узбекистан, узбек, зі слів одружений та має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, с середньою освітою, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, кишлак Хайработ, на території України перебуває нелегально, постійного місця проживання та реєстрації не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 Толпиго Д.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Алєйнік К.М.,

перекладача - Хребтової Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м.Одеси 08.11.2018 року з апеляційного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160480002286 від 22.06.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України для нового розгляду обвинувального акту.

Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для внесення подання про визначення підсудності, для повернення обвинувального акту прокурору, для укладання угод немає.

Захисник заперечила проти призначення обвинувального акту до судового розгляду та заявила письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з наступних підстав: обвинувальний акт містить повідомлення про підозру, що є недопустимим; відсутні форма вини, мотив вчинення злочину, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні; не зазначено потерпілого та розмір шкоди завданої потерпілому; що узгодження обвинувального акту відбулося прокурором на першому аркуші, а не на останньому; обвинувальний акт затверджений не уповноваженим прокурором; вказані зайві відомості щодо обвинуваченого, які визнаються обставинами, що пом'якшують покарання. До того ж, на думку захисника, повернення обвинувального акту необхідно і через невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування ст.109 КПК України, так як в ньому рішення названі діями, а дії рішеннями та внесені відомості про наявність документів, що характеризують особу підозрюваного.

Обвинувачений підтримав захисника.

Прокурор заперечив проти повернення обвинувального акту прокурору, оскільки безпідставність його повернення вирішена ухвалою апеляційного суду Одеської області від 05.11.2018 року.

Вислухавши думку сторін, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту з наступних підстав.

Дане кримінальне провадження підсудне Київському районному суду м.Одеси, обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для внесення подання про визначення підсудності, для повернення обвинувального акту прокурору, для укладання угод немає.

Законних підстав для повернення обвинувального акту прокурору не вбачається, оскільки він по формі і за змістом відповідає вимогам процесуального Закону. Обвинувальний акт затверджено уповноваженим на те прокурором.

Доводи, викладені захисником на обґрунтування свого клопотання, спростовуються матеріалами кримінального провадження, не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч.7 ст.55 КПК України. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то така особа може бути визнана потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Факт відмови ОСОБА_6 бути потерпілим зафіксований відповідним документом, а його допит в якості свідка зафіксований в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Відсутність розміру шкоди, завданого кримінальним правопорушенням, зазначення чи не зазначення інших відомостей щодо обвинуваченого чи потерпілого в обвинувальному акті, не являються суттєвими порушеннями порядку складання обвинувального акту, які можуть вплинути на реалізацію конституційних і процесуальних прав учасників процесу. Тому окремі недоліки не можуть слугувати достатньою підставою для повернення обвинувального акту.

Безпідставність повернення обвинувального акту прокурору, у тому числі з зазначених захисником підстав, також зазначена в ухвалі апеляційного суду Одеської області від 05.11.2018 року.

Прокурор разом із обвинувальним актом подав позовну заяву в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №11» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування постраждалого ОСОБА_6 в сумі 4077 грн. 30 коп.

Суд дійшов висновку, що позовна заява прокурора відповідно до ст.185 ЦПК України повинна бути повернута її подателю, оскільки заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Так, на відміну від КПК України (1960р.) чинний КПК України не передбачає обов'язку прокурора заявляти позов в інтересах лікувального закладу для відшкодування витрат на лікування потерпілого. Згідно ст.128 КПК України позивачем у справі повинна виступати сама лікарня через представника. Згідно обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування лікувальний заклад КУ «Міська клінічна лікарня №11» не є учасником кримінального провадження, оскільки під час досудового розслідування лікувальний заклад не був визнаний ні потерпілим ні цивільним позивачем, яким надані відповідні процесуальні права і обов'язки, щодо реалізації яких слідчий і прокурор мають відповідні зобов'язання.

Крім того, не можна вважати позовну заяву, як подану прокурором в інтересах держави, оскільки лікувальний заклад КУ «Міська клінічна лікарня №11» є не державною установою, а комунальною установою Одеської міської ради. В такому випадку КУ «Міська клінічна лікарня №11», як самостійний об'єкт господарювання, наділена правоздатністю і дієздатністю, які вправі реалізовувати самостійно.

Крім того, прокурор заявив письмове клопотання про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки щодо нього є обґрунтоване обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає позбавлення волі до 8 років, а також наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, спрямовані на спроби переховуватися від суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Ризики прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений не має офіційної роботи, законного джерела доходу, постійного місця проживання та реєстрації в Україні, є громадянином іншої держави, проживає в Україні без сім'ї та утриманців, що в сукупності свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків. Факт проживання на з'ємній квартирі не може бути єдиною і достатньою підставою для пом'якшення виду запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Захисник та обвинувачений заперечили проти обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_1 проживає в м.Одесі разом з сестрою в орендованому житлі, яке забезпечить реалізацію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, надавши копію договору оренди.

Прокурор заперечив проти обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки копія наданого договору оренди викликає сумнів через те, що він був укладений після обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, договір не зареєстрований у ЖЕК чи іншої керуючої установах.

Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо запобіжного заходу, дослідивши надані стороною обвинувачення документи, які характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що необхідно обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до попередніх ухвал щодо ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою із наведенням ризиків, на які послався прокурор, які не зменшилися і не зникли.

Відповідно до ст.132 КПК України прокурором доведено та з обвинувального акту і доданих до нього матеріалів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.

Відповідно до ст.177 КПК України прокурором також доведена наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведеності його вини, відсутність у нього офіційної роботи, законного джерела доходу, постійного місця проживання та реєстрації в Україні, перебування в Україні нелегально протягом двох останніх років, проживання в Україні без сім'ї та утриманців, що в сукупності свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків. Тому він може, з огляду на викладене, здійснити дії, спрямовані на переховування від суду, іншим чином перешкоджанню кримінальному провадженню.

Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження можливість застосування інших менш суворих запобіжних заходів, враховуючи доведені ризики, обставини кримінального провадження, його резонанс і суспільний інтерес, данні про особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що інші менш суворі види запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити мети заходів забезпечення кримінального провадження, досягнення якої вимагається Національним законодавством, що узгоджується з рішенням ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польші».

Наданий стороною захисту договір оренди квартири не заслуговує на увагу і не може бути єдиною підставою, з огляду на доведення ризиків, для пом'якшення виду запобіжного заходу.

Застава, відповідно до ст.183 КПК України не обирається, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, вчинено із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314-317, 369-372 КПК України, ст.29 Конституції України, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160480002286 від 22.06.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, у відкритому судовому засіданні у приміщені суду на 21.11.2018 року о 10.00 годині.

Викликати в судове засідання учасників судового провадження.

Повернути прокурору позовну заяву, подану ним в інтересах КУ «Міська клінічна лікарня №11» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування постраждалого ОСОБА_6 в сумі 4077 грн. 30 коп. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду з тими ж вимогами уповноваженою особою.

Обрати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням КУ «Одеський ізолятор Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області».

Строк дії ухвали закінчується 14.01.2019 року о 12:30 год.

В задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Копію ухвали після її оголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію ухвали щодо обвинуваченого відправити до КУ «Одеський ізолятор Управління державної пенітенціарної служби України в Одеській області» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст.354 ЦПК України лише в частині повернення позовної заяви протягом п'яти днів з дня її винесення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Борщов І. О.