Рішення № 77870327, 12.11.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/2659/18

Провадження № 2/500/2191/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Грубіян Л.І.,

при секретарі - Івановій Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Свої вимоги мотивує тим, що 21 грудня 2017 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було винесено рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № И 2000-083, на житловий будинок, який розташований за адресом: АДРЕСА_1, та був зареєстрований в Ізмаїльському комунальному бюро технічної інвентаризації, за номером 2000-083 від 14.09.2000 року. У в'язку із тими, що згідно норм цивільного законодавства, які діяли на момент укладення договору, такий договір повинен бути нотаріально посвідчений.

Проте, реєстрація права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відбулась 10.10.2017 року до винесення рішення про визнання дійсним договору купівлі продажу житлового будинку.

Водночас, було з'ясовано, що при визнанні договору дійсним позов помилково було пред'явлено до особи яка діяла за довіреністю як зазначено в преамбулі договору купівлі продажу нерухомого майна від 29 серпня 2000 року замість ОСОБА_2 було вказана особа ОСОБА_3

Як було пояснено нотаріусом, повторна реєстрація права власності на житловий будинок суперечить Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з наступними змінами та доповненнями. І не обхідно звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно. За таких обставин, маючи обмежене право користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, позивач вимушений звернутися з дійсною заявою.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, у зв'язку з чим зі згоди позивача та на підставі ч.1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних доказів.

12.11.2018 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд, на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що 29.08.2000 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі - продажу будинку АДРЕСА_1, який було зареєстровано у філіалі Одеської універсальної біржі «Вітязь» в м. Ізмаїл за № И 2000-083 від 29.08.2000 року (а.с.3).

Укладений між сторонами договір зареєстрований у філіалі Одеської універсальної біржі «Вітязь» в м. Ізмаїл Одеської області 29.08.2000 року за № И 2000-083. Всі істотні умови договору до його реєстрації на товарній біржі сторонами виконані, грошовий розрахунок по даному договору здійснений позивачем, про що свідчить п.5 договору. Протягом всього часу з моменту укладення договору позивач відкрито володіє та користується придбаним житлом, однак на підставі укладеного договору позбавлена можливості проводити відчуження придбаного житла та укладати будь-які правочини, оскільки договір нотаріально не посвідчений.

Крім того, 21 грудня 2017 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було винесено рішення про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № И 2000-083, на житловий будинок, який розташований за вищевказаною адресою.(а.с. 5)

Проте, реєстрація права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відбулась 10.10.2017 року до винесення рішення про визнання дійсним договору купівлі продажу житлового будинку.

Водночас, було з'ясовано, що при визнанні договору дійсним позов помилково було пред'явлено до особи яка діяла за довіреністю як зазначено в преамбулі договору купівлі продажу нерухомого майна від 29 серпня 2000 року замість ОСОБА_2 було вказана особа ОСОБА_3

Суд вважає, що 29 серпня 2000 року сторони уклали договір, який не порушує нічиїх прав та інтересів. Позивач, як покупець, свої обов'язки за договором виконав, і за його вимогою, суд має право визнати таку угоду дійсною.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що всі зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі, тому договір купівлі-продажу повинен бути визнаний дійсним.

На теперішній час вказаний договір не оскаржений та не скасований.

Згідно ст.224 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяв на час укладення угоди, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу ч.1 ст.227 ЦК України (в редакції 1963 року), Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. вбачається, що договори про відчуження нерухомого майна підлягали нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року), якщо одна із сторін повністю або часткова виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Згідно із ч. 2 цієї ж статті, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, оскільки при укладенні договору всі вимоги передбачені ст.15 ЗУ «Про товарні біржі» між сторонами виконано належним чином, про що свідчить сам договір, однак договір не відповідає вимогам ст.657 ЦК України чинного законодавства, що позбавляє можливості проводити його відчуження, суд вважає за необхідне визнати укладений між сторонами договір купівлі-продажу дійсним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6, 47, 48, 62, 71, 80, 224, 227 ЦК України в редакції 1963 року, п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року, ст.ст. 12,13,81,89,141,280-283 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідка на постійне проживання серія НОМЕР_2, видана ВГІРФО УМВС України в Одеській області 04.12.2003 року, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Ізмаїльським РВ в Одеській області 12.06.1996 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) про визнання договору дійсним та визнання права власності, - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу № И 2000-083 від 29.08.2000 року, укладений між членами Ізмаїльського філіалу ОУБ «Вітязь» ОСОБА_2 та ОСОБА_1, дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, з вбудованим приміщенням магазину, який розташовується за адресою: АДРЕСА_1, що складається з Літ А, загальною площею 81,3 метрів квадратних, житлова площа 39,1 вбудоване приміщення магазин - 24,0 метрів квадратних, вбиральня - літ. Г, мостінні -І, огорожа - 1,2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Л.І.Грубіян