Рішення № 77869302, 13.11.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3750/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"13" листопада 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Заблоцької М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі – ТОВ «Служба миттєвого кредитування») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказувало, що 08 липня 2014 року між ним та відповідачкою був укладений кредитний договір №140708-085349, відповідно до якого товариство надало останній на споживчі цілі кредит в розмірі 700 грн., а відповідачка зобов’язалася повернути кошти в строк до 21 липня 2014 року, а також сплатити проценти за користування ним з розрахунку 2% за кожен день користування кредитом, що за весь період кредитування складає 196 грн.

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов’язань позичальником є обов'язок останньої сплатити неустойку в розмірі 2% за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення, а також на вимогу кредитодавця достроково повернути кредитні кошти.

Проте позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним належним чином не виконувала, а тому станом на 17 вересня 2018 року утворилася заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 23 311,62 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту – 700 грн.;

- заборгованість по процентам – 52 грн.;

- нарахованої пені в розмірі 20 780 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явилася, проте надіслала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в своїй заяві проти цього не заперечувала.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 08 липня 2014 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування», яке зареєстроване, як фінансова установа, уклало в письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір №140708-085349 в якому сторони узгодили всі його умови.

Сторони в п. 9.1 договору визначили, що договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту надання кредитодавцем позичальнику кредиту і діє до повернення кредиту та погашення процентів.

Відповідно до договору товариство надало ОСОБА_1 на споживчі цілі кредит в розмірі 700 грн., а відповідачка зобов’язалася повернути кошти в строк до 21 липня 2014 року, а також сплатити проценти за користування ним з розрахунку 2% за кожен день користування кредитом, що за весь період кредитування складає 196 грн.

Наслідками порушення умов договору в частині своєчасного виконання зобов’язань позичальником є обов'язок останньої сплатити неустойку в розмірі 2% за кожен день прострочення платежу за весь період прострочення, а також на вимогу кредитодавця достроково повернути кредитні кошти.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов’язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов’язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов’язку виконання зобов’язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування ним належним чином не виконувала.

Станом на дату повернення кредиту (21 липня 2014 року) позичальник повинна була повернути позивачу: заборгованість по кредиту – 700 грн.; заборгованість по процентам – 196 грн. Фактично ОСОБА_1 сплатила: 25 липня 2014 року – 200 грн.; 06 вересня 2014 року – 380 грн.

В зв’язку з цим ТОВ «Служба миттєвого кредитування» нарахувало заборгованість в загальному розмірі 23 311,62 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту – 700 грн.;

- заборгованість по процентам – 52 грн.;

- нараховано пеню за період з 22 липня 2014 року по 17 вересня 2018 року в розмірі 20 780 грн.

Суд погоджується з нарахованою позивачем заборгованістю по кредиту та процентам, що повністю підтверджується розрахунком боргу.

Що стосується нарахованої неустойки, то суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що сторонами в договорі дійсно обумовлено відповідальність позичальника за порушення його умов у вигляді сплати неустойки (пені).

Проте слід врахувати, що пеня за своєю суттю є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання та має виключно компенсаційний характер в разі порушення зобов’язаною особою взятого на себе зобов’язання.

В той же час згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Аналогічні правові висновки виклав й Верховний Суд України в своїх постановах, зокрема від 03 вересня 2014 року по справі №6-100цс14 та від 04 листопада 2015 року по справі №6-1120цс15 в яких зазначав, що згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов’язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

З матеріалів справи вбачається, що нарахована позивачем неустойка є надто завищеною, значно перевищує загальний розмір боргу, що суперечить самій суті неустойки та засадам цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності та розумності.

Тому суд з врахуванням цих обставин, а також ступеню виконання зобов'язання боржником та строку невиконання позичальником зобов'язань вважає можливим зменшити розмір пені до обґрунтованого та розумного розміру, співвідносного з розміром боргу, що повністю виконає компенсаційну функцію неустойки, а саме до 750 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 113,47 грн. судового збору (1 762 грн. (сплачений судовий збір) х 6,44 % (процент задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Святомиколаївська, 31; ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 39-А, оф. 25, код ЄДРПОУ 38839217) заборгованість за кредитним договором №140708-085349 від 08 липня 2014 року, що утворилася станом на 17 вересня 2018 року, а саме заборгованість по кредиту в розмірі 700 (сімсот) гривень, заборгованість по процентам – 52 (п’ятдесят дві) гривні, пеню за порушення умов договору – 750 (сімсот п’ятдесят) гривень, а всього в загальному розмірі 1 502 (одна тисяча п’ятсот дві) гривні, а також в повернення 113 (сто тринадцять) гривень 47 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв