Рішення № 77869030, 09.11.2018, Тиврівський районний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

іменем України

"09" листопада 2018 р. 145/181/18

2/145/325/2018

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому вказує, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_4 з 19.10.2003 року. Шлюб було розірвано Тиврівським районним судом, на підставі якого видано свідоцтво про розірвання шлюбу від 26.05.2006 року.

В шлюбі 29.07.2004 р. у них народився син ОСОБА_5.

Рішенням Тиврівського районного суду №223/2512/2012 від 17.12.2012 року прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_4 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, на її користь, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ОСОБА_6 є дитиною з інвалідністю, має діагноз - двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ-ої степені.

Виходячи з норм чинного українського законодавства, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні, чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.

В добровільному порядку відповідач не бере участі у додаткових витратах на дитину, які вона понесла у 2017 році, полягають у наступному: придбання слухових апаратів-104137,00 грн., батарейки до слухового апарату-702,00 грн., пристрій для сушіння та очищення слухових апаратів -2699,00 грн., сурдологічний огляд - 90,00 грн., комплексне аудіо метричне - 110,00 грн., медичне обслуговування по слухопротезуванню -120,00 грн., виготовлення вкладок вушних -1358,00 грн. Разом - 109216,00 грн.

Крім того, на навчання їхньої дитини у ТОВ «Мала комп'ютерна академія ШАГ» нею було понесено додаткові витрати. За один рік навчання нею було сплачено 8910,00 грн.

Дані витрати були нею фактично понесені на навчання і лікування дитини.

Просить стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на її користь половину вартості додаткових витрат на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме грошові кошти в сумі 59063 гривні 39 коп.

В судовому засіданні представник позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав просить відмовити у задоволенні позову, оскільки додаткові витрати позивачка понесла без відповідної необхідності, у розмірі поза межами фінансових можливостей ОСОБА_4, необхідність проведення навчання дитини у ТОВ «Мала комп'ютерна академія ШАГ» не доведено, а сума витрат на навчання з відповідачем не погоджувалась.

Відповідно до поданого відзиву відповідач ОСОБА_4 просить відмовити позивачці у задоволенні позову про стягнення додаткових витрат, мотивуючи тим, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Після розірвання шлюбу із ОСОБА_3 26.05.2006 року, за рішенням суду Тиврівського районного суду від 17.12.2012 року він сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку. Ним виконуються обов'язки, щодо утримання дитини в міру його фінансових можливостей, як то і передбачено законодавством України. Крім сплати аліментів, він несе і додаткові витрати на утримання сина ОСОБА_6 по стягненню додаткових витрат на навчання сина у Тиврівській дитячій музичній школі, ним погашено більшу половини суми додаткових витрат, які були викликані хворобою сина, що стягуються з нього на користь ОСОБА_3 за рішенням Тиврівського районного суду від 15.02.2013 року.

Відповідно до позовної заяви, ОСОБА_3 придбано для сина слухові апарати та інше обладнання, загальною вартістю 109 216 грн. Йому незрозуміла необхідність їх придбання, адже слухові апарати уже були придбано і половину їх вартості з нього уже було стягнуто за рішенням Тиврівського районного суду від 15.02.2013 року. У позовній заяві не наведено аргументів необхідності придбання нових слухових апаратів; необхідності придбання слухових апаратів саме за 104 137 грн., а не інших з меншою ціною; неможливості безкоштовного отримання слухових апаратів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 року №321. Необхідність придбання нових слухових апаратів не обґрунтована відповідними медичними документами, доданими до позовної заяви, а тому вважає, що не повинен нести витрати, які понесено без відповідної необхідності, у розмірі поза межами його фінансових можливостей та без вивчення питання отримання допомоги від держави.

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 він уклав шлюб із ОСОБА_7 До складу його сім'ї входить дружина ОСОБА_7, донька ОСОБА_8 - ОСОБА_9 Розмір його заробітної плати складає біля 3000 грн. на місяць. Крім того, він періодично проходить курс лікування внаслідок захворювання спини та теж зобов'язаний нести певні витрати на відновлення свого стану здоров'я. Не наведена у позовній заяві необхідність проведення навчання сина у ТОВ «Мала комп'ютерна академія ШАГ», а сума витрат на навчання з ним не погоджувалась. Несучи додаткові витрати, позивач позбавляє його права приймати участь у прийнятті рішень, щодо необхідності їх несення та розміру, приймає ці рішення сама без вияснення питання його фінансових можливостей.

Він має обмежені фінансові можливості щодо несення додаткових витрат на утримання свого сина ОСОБА_6, не може сплачувати їх у розмірі, на якому наполягає ОСОБА_3, а тому просить у задоволенні її позовних вимог відмовити.

Позивачка надала відповідь на відзив, відповідно до якої вважає необґрунтованими та не погоджується із твердженнями, викладеними у відзиві з наступних підстав:

ОСОБА_3 з дитиною - ОСОБА_5, проживають в ІНФОРМАЦІЯ_2, останній знаходиться на утриманні матері. Ніяких коштів на утримання сина відповідач добровільно не надає. Рішення суду щодо стягнень на утримання аліментів та утримання дитини належним чином не виконує, відповідно до довідки з Тиврівського РВДВС за ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 існує заборгованість загалом у розмірі 17'431,59 грн.

Відповідач в своєму відзиві вказує, що він має малий дохід та на його утриманні знаходяться інші особи. Цю інформацію вважає неправдивою та такою, що не відповідає дійсним обставинам.

Акт від 29.02.2018 року про встановлення факту проживання в будинку, який є власністю батьків, ніби-то був складений сусідами-свідками, містить обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_4 Даний ОСОБА_2 був складений невідомими особами, сусіди ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в присутності ОСОБА_12, вказані в акті як свідки, його не підписували. Тому інформація, вказана в даному акті є неправдивою та спотвореною.

Довідка, видана виконкомом Тиврівської селищної ради депутатів, але

складена на підставі ОСОБА_2 від 28.02.2018 року. Тому даний документ також не можна вважати дійсним та таким, що свідчить про вказані відповідачем обставини.

Вважає дані докази неналежними відповідно до ст. 77 ЦПК. Оскільки дані вказані акті та довідці спростовані і не є правдивими, то дані обставини не мають значення для розгляду справи, не підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач вказує, що розмір заробітної плати складає біля 3000 грн. на місяць, крім того, що він вимушений постійно проходити лікування захворювань спини, дані факти ніяк не підтверджені, вважає істинними намірами відповідача - є укривання своїх реальних доходів:

Житло, в якому проживає відповідач, належить частково його матері. Так, в 12.11.2014 року, нерухомість (будинок) , яку придбав відповідач, було оформлено на батьків і таким чином приховано реальний майновий стан відповідача. Дані дії були здійснені відповідачем після отримання рішення суду по справі № 223/2512/2012 на стягнення додаткових витрат викликаних хворобою сина (Слухові апарати від 2011 року). Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, дане майно належить в частках - 1/2 ОСОБА_13 та 1/2 ОСОБА_14 - тещі відповідача. Фактично власники майна в цьому не проживають, проживає там родина відповідача.

Відповідач придбав авто марки "Таврія" та навмисно оформив документи на свого батька - ОСОБА_15. Дану машину він придбав за свої гроші і постійно самостійно експлуатував. Також відповідач протягом 2016-2017 років особисто їздив на різних автівках на іноземній реєстрації. Наразі він також постійно пересувається на такій автівці, зазначає, що кошти на паливо та на ремонт своїх авто відповідач витрачає.

Відповідач постійно змінює місце роботи, як тільки на роботу приходять документи з виконавчої служби, відповідно до яких з відповідача має проводитися стягнення, він звільняється з роботи.

Таким чином, не реєструючи право власності на майно на своє ім'я, але тактично використовуючи його, відповідач укриває свої доходи.

В дружини відповідача - ОСОБА_7, є дитина від першого шлюбу. Колишній її чоловік сплачує аліменти та повністю одягає їхню спільну дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, тому будь-які посилання відповідача, що на його утриманні знаходиться дана особа, не відповідає дійсності і витрат на дану дитину він не несе.

Щодо зауважень відповідача на рахунок придбання нових слухових апаратів, їхня спільна дитина має інвалідність, діагноз - двобічна сенсоневральна приглуховатість ІІІ-ої степені. Відповідно до консультативного висновку від 11.01.2017 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 були висловлені наступні рекомендації: для подальшого покращення слухосприйняття та удосконалення розвитку мови рекомендується слухопротезування, зокрема слухові апарати "Widex UNIQUE U-FS-440 FUSION". Таким чином, дані апарати були придбані за висновком лікарів Слухового центру РЕОТОН (вул. Пимоненка, 13 корп 4А, оф.11 м. Київ.) Інші слухові апарати не відповідають медичним показниками дитини, вони не дають змоги розчути мову співбесідника, а для повноцінного мовного спілкування та розвитку необхідна саме дана модель апаратів. Такі відомості також підтверджуються Консультативним висновком від 17.10.2017 р. Лабораторії професійних порушень голосу і слуху.

Слухові апарати "Widex UNIQUE U-FS-440 FUSION" є технікою високої якості, які за медичними висновками підходять для дитини, дозволяючи їй чути звуки високої частоти, також якість цих апаратів дозволяє займатись дитині спортом.

Щодо зауважень відповідача на рахунок додаткового навчання дитини:

ОСОБА_3 повноцінно та сповна забезпечує нормальний, успішний розвиток здібностей дитини. За бажанням ОСОБА_5 та допомогою матері він навчається в музичній школі (по класу гри на гітарі). Завдяки якісним слуховим апаратам"Widex UNIQUE U-FS-440" дитина має змогу чути мову, музику, нормально розмовляти, комунікувати з однолітками та розвивати свої музичні здібності всупереч захворюванню.

Дитина має здібності і хист до комп'ютерного програмування. Відповідно до довідки СЗОШ, де навчається дитина, він посів III місце в районному етапі Всеукраїнських олімпіад з інформаційних технологій. Вказане свідчить про здібності дитини у даній сфері та необхідність їх розвивати. Тому ОСОБА_5 навчається в «Мала комп'ютерна академія ШАГ», досягає успіхів в навчанні й посідає перше місце в успішності в своїй групі з десяти учнів; та десяте місце з 48 учнів потоку. Таке навчання необхідне дитині з огляду на його інтерес та максимальної користі для дитини, а також в подальшому, у визначенні майбутньої професії та гідної кар'єри, повноцінного життя, що є суттєвим, враховуючи його діагноз. За один рік навчання нею було сплачено 8'910,00 грн.

Щодо вимог не заявлених в позові, але які несе позивач на утримання дитини:

ОСОБА_6 всесторонньо розвивається, тому відвідує: логопеда двічі на тиждень, кожне заняття коштує 100 грн., відвідує 8-10 разів на місяць 800 грн.; музичну школу - 370 грн. щомісячно; репетитора з англійської мови - кожне відвідування 100 грн., відвідує 5 разів в місяць: 500 грн.; спортзал, кожне відвідування коштує 160 грн., відвідує 6 разів на місяць: 960 грн.

Потребує лікувально-профілактичних процедур, а тому ходить на масаж два рази в тиждень - близько 500 грн., басейн (за рекомендацією лікаря) відвідує 4 рази на місяць: 300 грн. щомісячно.

На обслуговування слухових апаратів вона витрачає 400 грн. щомісячно на фільтри; 700 грн. щомісячно на батарейки; близько 330 грн. на періодичний ремонт; 1850 грн. - раз в півроку на заміну силіконових вушних вкладок у зв'язку з ростом вушного проходу, щоб забезпечити якісну прохідність звуку. Усього 5150 грн. щомісячно додаткових витрат, які не заявлено в позові.

Таким чином, міркування відповідача, щодо необґрунтованості витрат, які вона несе, є безпідставними та виражає його безвідповідальне ставлення до власного сина. Наведені в первісному позові вимоги є мінімальними відповідно до того обсягу коштів, які вона витрачає на утримання дитини.

В 2006, 2007, 2011 році нею придбались слухові апарати для дитини. Щодо витрат на придбання апаратів, які куплялись в 2011 році нею було подано позов до відповідача. Хоча суд й задовільнив такі вимоги, відповідач не виплатив дані кошти повністю. Щодо апаратів, придбаних в 2006 та 2007 році, вона не заявляла вимог на стягнення додаткових витрат на лікування дитини. Апарат, який було придбано нею у 2011 році зламався (зламався мікрофон) його ремонт мав коштувати стільки ж скільки і придбання нового апарату.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просить задовільнити позов повністю.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.89 N 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.91 N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 даної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» України та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття.

Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (яку ратифіковано Україною 27.02.1991 року) Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між: батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Положеннями ст.150 СК передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до Правового висновку ВСУ №6-1489цс17 згідно із ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв’язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За ч.2 ст.185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов’язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі. Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого відділом РАЦС Тиврівського РУЮ Вінницької області від 26.05.2006 року (а.с.4), їхній шлюб розірвано.

ОСОБА_5 перебуває на утриманні матері –позивачки по справі ОСОБА_3, що стверджується довідкою виконкому Тиврівської селищної ради №855 від 05.12.17 р. (а.с.66).

17.12.2012 року Тиврівським районним судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак ОСОБА_4 допускає заборгованість зі сплати аліментів, крім того, з досі не відшкодував додаткові витрати на слухові апарати за рішенням від 15.02.2013 р., що стверджується довідкою Тиврівського РВДВС 310865 від 07.12.2018 (а.с.11) .

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3) є дитиною з інвалідністю, діагноз: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст., що стверджується медичним висновком №20 від 10.10.2006 р. (а.с.5-6) та консультативним висновком слухового центру від 11.01.2017 (а.с.7), а також консультативним висновком Лабораторії професійних порушень голосу і слуху від 17.10.2017 року (а.с.68) для подальшого покращення слухосприйняття та удосконалення розвитку мови рекомендується слухопротезування, а саме слухові апарати "Widex UNIQUE U-FS-440 FUSION".

Позивачкою ОСОБА_3 за висновком лікарів Слухового центру РЕОТОН придбано рекомендовані слухові апарати (2 шт.) вартістю 104137,78 грн., батарейки до слухового апарату ( 60 шт.) -702,00 грн., пристрій для сушіння та очищення слухових апаратів -2699,00 грн., сурдологічний огляд - 90,00 грн., комплексне аудіометричне - 110,00 грн., медичне обслуговування по слухопротезуванню -120,00 грн., виготовлення вкладки вушної для слухових апаратів (2 шт.) -1358,00 грн. а всього 109216,78 грн., що стверджується видатковою накладною №79 від 11.01.2017 р. (а.с.12) та квитанцією №N1ВUO56313 про фактичну сплату 109216 грн. 78 коп. позивачкою.

Крім того, позивачка понесла додаткові витрати на утримання сина, що викликані особливими обставинами, зокрема, розвитком здібностей дитини, а саме на навчання ОСОБА_5 у ТОВ «Мала комп'ютерна академія ШАГ», за один рік навчання нею було сплачено 8910,00 грн., що стверджується квитанцією №57607 (а.с.17), договором №ВН 120002453 від 25.09.2017 (а.с.14), Додатком №1 до договору від 25 вересня (а.с.15).

Дані витрати були фактично понесені позивачкою на навчання і лікування дитини, а тому відповідач ОСОБА_4 зобов’язаний брати участь у цих додаткових витратах на дитину.

Суд враховує матеріальний стан відповідача, наявність на його утриманні дочки ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.34), стан його здоров'я, який не перешкоджає ОСОБА_4 працювати, отримувати доходи та утримувати сина ОСОБА_6, 2004 р.н, відповідно до ст.180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Суд не бере до уваги посилання відповідача як на підставу для відмови у позові, наявності у його дружини доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, оскільки дитина його дружини має батьків, які її утримують.

Суд також не бере до уваги доводи представника відповідача щодо можливості придбання слухових апаратів нижчої вартості , оскільки вони нічим не підтверджені.

Крім того, суд вважає неналежними доказами та не бере до уваги надані відповідачем :

акт від 29.02.2018 року (а.с.31) про встановлення факту проживання в будинку, який є власністю батьків, оскільки ОСОБА_10, ОСОБА_11В, та ОСОБА_12 присутніми при обстеженні не були, сусіди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підписи у зазначеному акті не ставили, що підтвердили, будучи допитані в судовому засіданні як свідки;

довідку, видану виконкомом Тиврівської селищної ради депутатів на підставі ОСОБА_2 від 28.02.2018 року.

Суд вважає логічним пояснення представника позивача з приводу придбання протезу слухового апарату кращої якості за рекомендацією лікарів, та з приводу того, що очікування черги для забезпечення слуховим апаратом за державні кошти може негативно вплинути на здоров’я дитини.

Суд враховує, що позивачка самостійно виховує дитину з обмеженими можливостями, постійно несе додаткові витрати на розвиток дитини (логопед, репетитор з англійської мови, спортзал), лікувально-профілактичні процедури: масаж, басейн (за рекомендацією лікаря), а також на обслуговування слухових апаратів вона щомісячно витрачає кошти на фільтри, батарейки, заміну силіконових вушних вкладок у зв'язку з ростом вушного проходу, однак про відшкодування цих витрат до відповідача не звертається.

В 2006 році, в 2007 році позивачка сама купувала слухові апарати для спільної з відповідачем дитини.

Витрати на придбання апаратів, які купувались в 2011 році, стягнуті рішенням суду, відповідач не виплатив дані кошти повністю, однак у апараті зламався мікрофон, ремонт якого коштує стільки ж скільки і придбання нового апарату.

Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, врахувавши обставини, що мають істотне значення, вважає за доцільне стягнути з відповідача половину вартості додаткових витрат, про стягнення яких звернулася позивачка, та визначає розмір участі відповідача у додаткових витратах на сина ОСОБА_6 у сумі 59063 гривні 39 коп. (109216,78 :2).

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка від сплати судового збору у даній справі звільнена.

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд присуджує судовий збір з відповідача з врахуванням мінімального розміру судового збору.

Керуючись ст.ст.ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 145, 150, 185 СК України, Законом України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 р., Законом України “Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р.,

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) половину вартості додаткових витрат на сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: грошові кошти в сумі 59063 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістдесят три) гривні 39 коп.

Стягнути із ОСОБА_4 в прибуток держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, тобто з 15.11.2018 р.

Суддя Ратушняк І. О.