Ухвала суду № 77868029, 15.11.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/7638/17

Провадження №1-в/639/607/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Чубенко О.С.,

прокурора - Манохіна А.В.,

захисника - адвоката Надолі Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання захисника - адвоката Надолі Є.В. в інтересах засудженого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Вірменії, громадянина Вірменії, фактично проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_1, засудженого вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.04.2017 року, який був змінений ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.11.2017 року за ч.4 ст.187, ст.69, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, -

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду м. Харкова з апеляційного суду Харківської надійшла справа за клопотаннямзахисника - адвоката Надолі Є.В. про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання, на підставі ст.81 КК України.

Під час судового засідання захисник - адвокат Надоля Є.В. клопотання підтримав, просив суд прийняти рішення про умовно-дострокове звільненнязасудженого від відбування покарання, з тих підстав, що він відбув ? призначеного вироком покарання, за час відбування покарання характеризується позитивно в установі, стягнень не має, довів своє виправлення. Крім того, зазначив, що ОСОБА_2 має право на зарахування частини строку попереднього ув'язнення до строку покарання відповідно до правил ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції закону № 838-VIII), проте безпосереднього клопотання про таке зарахування не подавав

ОСОБА_2 надав до суду заяву, що клопотання захисника - адвоката Надолі Є.В. підтримує у повному обсязі та просив розглядати клопотання за його відсутності.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, пославшись на відсутність правових підстав для прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення у відношенні засудженого ОСОБА_2 Пояснив, що засуджений ОСОБА_2 жодного разу не заохочувався адміністрацією установи, жодного дня не працював в установі.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи та надані до суду докази в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 засуджений вироком 21.04.2017 року Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII) ОСОБА_2 зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення в період з 28.05.2015 по 21.04.2017 року включно, із розрахунку - 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.11.2017 року вирок суду першої інстанції змінено, ОСОБА_2 вважається засудженим за ч. 4 ст.187, ст.69, ч.1 ст.263, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII) ОСОБА_2 зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення в період з 21.04.2017 по 20.06.2017 року включно, із розрахунку - 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Початок строку: 28.05.2015 року, кінець строку: 04.05.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 18 КВК України установами виконання покарань є кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії), де засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, а також слідчі ізолятори, які виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно осіб, вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, які залишені в них тільки для роботи з господарського обслуговування. Останні, під час відбування покарання, користуються правами та мають обов'язки, визначені КВК України (ст. 89 КВК України). До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України, зокрема: засуджені повинні набути статус «засудженого»; пройти весь процес виправлення і ресоціалізації; мати та реалізовувати при цьому права, законні інтереси та виконувати певні обов'язки; бути піддані відповідним заходам впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки, виконувати регламентовані порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань; а також бути звільненими від відбування покарання, у тому числі і умовно-достроково (ст. ст. 1,3 КВК України).

Відповідно до статті 5 КВК України кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Приписами статті 6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, а ресоціалізація - це свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого кримінального правопорушення та поведінки засудженого під час відбування покарання. Саме під час відбування покарання, структура та форми якого наведені у зазначених нормах КВК України, засуджений і набуває права, у тому числі і на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, яке, знов таки, відповідно до вимог ст. 81 УК України, може бути застосоване, крім відбуття певної частки покарання, лише якщо засуджений під час відбування покарання сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення..

Крім того, згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність: а) при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згідно положень п.17 вказаної постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року, суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

З характеристики засудженого ОСОБА_2 встановлено, що засуджений ОСОБА_2 прибув до державної установи «Харківська установа виконання покарань (№27) - 02.06.2015 року. За час тримання в установі до суспільно-корисної праці не залучався, режим тримання не порушував, стягнень та заохочень не мав.

30.11.2017 р. відповідною комісією установи засудженому ОСОБА_2 визначено відбувати покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у звичайних жилих приміщеннях, та з урахуванням його статусу іноземця. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 15.12.2017 р., засудженому ОСОБА_2 визначено відбувати покарання в Роменській виправній колонії (№ 56) Сумської області, який надійшов до ХУВП (№ 27) через Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України 02.01.2018 року та 03.01.2018 року ОСОБА_2 черговим конвойним етапом мав бути направлений до вказаної виправної колонії для відбування покарання.

Проте останній до зазначеної виправної колонії для відбування покарання направлений не був, продовжував з 03.01.2018 по 14.11.2018 триматися в Харківському слідчому ізоляторі у з?вязку із розглядом судом клопотання захисника про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Суд зазначає, що висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.

У з?вязку з тим, що засуджений ОСОБА_2 не відбував покарання у виправній колонії, відповідно він і не був суб'єктом застосування вимог ст. 123 КВК України, тобто не міг приймати участі у виховних заходах, які проводяться в колоніях, що враховується при визначенні ступеня виправлення, а також при застосуванні заходів заохочення і стягнення; до нього не застосовувалося стимулювання правослухняної поведінки за допомогою програм диференційованого виховного впливу з урахуванням поведінки, психічного стану і ступеня соціальної занедбаності для досягнення мети виправлення і ресоціалізації засуджених та формування і закріплення в засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законів та інших прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівнів.

Судом враховується той факт, що засуджений ОСОБА_2 має на утриманні двох малолітніх дітей, матір-інваліда, страждає на тяжке захворювання - туберкульоз, ним добровільно відшкодовано частину цивільного позову, однак враховується і те, що засуджений за час відбування покарання в установі до праці не залучається, що свідчить про відсутність основного критерію оцінки ступеню виправлення засудженого в процесі відбування покарання для можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання передбаченого стаття 81 КК України, а саме засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці має довести своє виправлення.

Таким чином, засуджений ОСОБА_2 не має усіх належних умов, передбачених ст.81 КК України, для його умовно-дострокового звільнення, а тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника - адвоката Надолі Є.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова, а для засудженого - з моменту вручення копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 15.11.2018 року.

Суддя В.О. Макаров