Ухвала суду № 77867780, 15.11.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/8689/18

н/п 1-кс/640/12577/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Колесник С.А.,

при секретарі - Ашрафовій І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду м. Харкова клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018220000000452 від 05.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и в:

13.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням, у якому просила скасувати арешт з квартири АДРЕСА_1.

На обґрунтування клопотання зазначила, що в жовтні 2018 року поштою вона отримала ухвалу Київського районного суду м. Харкова по справі № 640/8689/18, н/п 1-кс/640/11037/18 від 09.10.2018 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2. Вважає, що арешт, накладений на зазначену квартиру підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220000000452 від 05.05.2018 за ч.3 ст. 190 КК України, що нібито невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою № 154 по вул. Академіка Богомольця, 29 в м. Харкові, яка належала померлій ОСОБА_2

Згідно ухвали слідчого судді Тухталян В.І. померла 15.09.2016.

Арешт на майно накладено судом враховуючи те, що зазначене майно може використовуватись як доказ у даному кримінальному провадженні і не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Посилаючись на ст..174 КПК України зазначила, що вона є добросовісним набувачем зазначеної квартири та ніяких шахрайських дій відносно неї чи попередніх власників не вчиняла, оскільки отримала у приватну власність квартиру АДРЕСА_2 згідно договору дарування від 27.09.2017, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_3 Сторонами договору дарування були вона, як обдарована та ОСОБА_4, як дарувальник. На той час ОСОБА_4 одноособово володів зазначеною квартирою, що було підтверджено його правовстановлюючими документами на квартиру, а саме договором купівлі-продажу від 23.01.2003 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, згідно якого останній придбав квартиру АДРЕСА_2 у ОСОБА_5 Зазначені документи були перевірені нотаріусом ОСОБА_3 та не викликали жодних сумнівів, в зв’язку з чим було досвідчено вищезазначений договір дарування.

Як зазначено в ухвалі про арешт майна, ОСОБА_5 померла 15.09.2016. Свою квартиру АДРЕСА_2 вона продала 23.01.2003, а одже це здійснювалось при її житті. Договір дарування між нею та ОСОБА_4 було укладено 27.09.2017, після смерті ОСОБА_5, але на той час власником квартири вже був ОСОБА_4, а не ОСОБА_5, тобто вона отримала у власність квартиру АДРЕСА_3 за законним нотаріально посвідченим договором та будь-якого складу злочину в цьому не має.

Вказала, що вона є добросовісним набувачем арештованого судом майна, оскільки набуття нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 здійснено за законним правочином, який в судовому порядку не відмінено та ніким не оскаржено.

Отже, на даний час відпала потреба у застосуванні арешту на вищезазначене майно, та арешт повинен бути скасований згідно з ч. 1 ст.174 КПК України.

У судове засідання заявниця не з»явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, проте 15.11.2018 подала до суду заяву, у якій просила клопотання розглядати без її участі (а.с.13). До заяви додала копії документів на обґрунтування її доводів в задоволення клопотання (а.с.14-28).

Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області майор поліції ОСОБА_6 про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений судом своєчасно та належним чином, проте в судове засідання не з»явився, однак 15.11.2018 подав до суду заяву, у якій просив розглянути клопотання про зняття арешту з квартири АДРЕСА_4 по кримінальному провадженню №12018220000000452 без його участі в зв»язку із проведенням невідкладних слідчих дій у іншому кримінальному провадженні, на розсуд суду (а.с.6). До клопотання додав копію витягу з ЄРДР (а.с.7-12).

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, матеріали справи №640/8689/18 н/п 1-кс/640/11037/18, приходить висновку до наступного.

В провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12018220000000452 від 05.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України (а.с.7-12).

09.10.2018 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6, погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_7, у якому слідчий просив накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5, яка в теперішній час належить на праві приватної власності ОСОБА_1.

На обгрунтування клопотання слідчий вказував, що Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220000000452, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.05.2018 за фактами десяти епізодів шахрайських заволодінь квартирами в м. Харкові та замахів на такі заволодіння за ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 19.04.2017 невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою № 154 по вулиці Богомольця Академіка, 29 в м. Харкові шляхом підроблення правовстановлюючих документів, яка належала померлій 15.09.2016 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованій та проживаючій при житті за вищезазначеною адресою.

Слідчий вказував, що договір купівлі-продажу був посвідчений від імені померлого на той час власника квартири, вказане свідчить про відсутність волевиявлення власника квартири на її продаж та вказував на те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою померлого.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.10.2018 вказане клопотання слідчого задоволено, ухвалено накласти арешт на нерухоме майно (квартиру) № 154 по вул. Академіка Богомольця, буд. 29 в м. Харкові, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом заборони її відчуження, – до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку (а.с.29-30 справа №640/8689/18 н/п 1-кс/640/11037/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно з ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобовязаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Судом встановлено, що 23.01.2003 року ОСОБА_5, 06.01.1939р.н., продала, а ОСОБА_4 купив квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомості від 03.01.2003 року (а.с.27-28).

З Договору дарування від 27.09.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27.09.2017 року, вбачається, що дарувальник безоплатно передав у власність обдарованого квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_7. Вищевказаний об»єкт нерухомого майна належить дарувальнику на підставі Договору купівлі-продажу, виданого і зареєстрованого 23.01.2003 року Товарною біржею «Українська» м.Кривий Ріг, за реєстровим номером 214107, право власності на об»єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1231651363101) зареєстроване 19.04.2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_8 (а.с.21-22).

Отже, враховуючи викладене вище, наслідки арешту майна для володільця майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає доведеним заявником, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України є підставою для скасування арешту.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

Ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018220000000452 від 05.05.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, – задовольнити.

Скасувати арешт з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_8, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом заборони її відчуження, накладений ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2018 року у справі №640/8689/18 н/п 1-кс/640/11037/18.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя С.А.Колесник