Постанова № 7786744, 25.01.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Кремлівська, 65-В, м. Запоріжжя, 69041, тел.286-50-15, inbox@adm.zp.court.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 січня 2010 Справа № 2а-6248/09/0870

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім”, м. Запоріжжя

до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0000182200/0- 15303/210/22,-

у складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Бриль А.В.

за участі представників сторін:

від позивача - Волтер О.В.(довіреність від 28.10.2009)

від відповідача Сидорук В.М. (довіреність №15506/10/10 від 10.09.2009)

- Варава В.В. (довіреність №19055/10/10-010 від 25.11.2009)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0000182200/0- 15303/210/22, згідно якого позивачу нараховано 16684,20 грн. штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

04.12.2009 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-6248/09/0870 та призначено до судового розгляду на 22.12.2009. Розгляд справи відкладався до 12.01.2010. В порядку ст. 150 КАС України, в судовому засіданні оголошено перерву до 25.01.2010.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства, під час судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

У засіданні 25.01.2010, судом, відповідно до ст. 160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог, позивач, зазначає наступне: граничним терміном поставки відповідач визначив 28.03.2009, який був вихідним днем, та з цієї дати обраховано пеню. Але, відповідно до п. 5 ст. 254 ЦК якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тобто обрахування пені повинно було здійснюватися не з 28.03.2009, а з 31.03.2009, наступного дня після дня закінчення строку вчинення певної дії.

Разом з тим, позивач вказує, що підставою для стягнення пені є тільки порушення строку здійснення імпортної операції. Такою підставою не може бути порушення строків поставки, порушення строків зняття імпортної операції з контролю банком, та інш.

Згідно Інструкції НБУ, яка дає вказівку банкам щодо строків зняття з контролю імпортних операцій, таке зняття співпадає із моментом оформлення декларації типу ІМ-40. В акті перевірки відбулося ототожнення моменту імпорту із моментом оформлення декларації типу ІМ-40.

Законом же визначено, що таке імпортна операція і коли вона вважається здійсненою. Відповідно до ст. 1 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”: Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України.

Відповідач безпідставно проігнорував встановлений законом термін, використавши замість нього ототожнений термін із Інструкції НБУ (щодо строків зняття з контролю імпортних операцій).

Зазначені обставини свідчать про безпідставність рішенням про застосування штрафних санкцій № 0000182200/0-15303/10/22.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на обставини, викладені у запереченні, та зазначає, що при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій, датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД. Тому не погоджується із твердженням позивача, що моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України та вважає нарахування штрафних санкцій за спірним рішенням відповідним діючим нормативним актам України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техенергохім”, м. Запоріжжя є юридичною особою та зареєстровано і перебуває на обліку у якості платника податків у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Як свідчать матеріали справи, 31.08.2009 фахівцями ДПІ у Ленінському районі міста Запоріжжя здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техенергохім», з питань дотримання вимог валютного законодавства в частині взаємовідносин з нерезидентом “Katral Bombe Unit San.TIC.LTD.STI (Турція) по контракту № 24 від 01.08.2008.

В ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Техенергохім» та Katral Bombe Unit San.TIC.LTD.STI (Турція) 01.08.2008 укладено контракт № 24 на поставку товару.

Додатковою угодою до специфікації № 1 встановлені умори сплати: 50% передплата, 50% перед відвантаження, відповідно рахунка. Строк поставки 10 днів.

Додатковою угодою до специфікації № 2 встановлені умови сплати: 50% передплата, 50% перед відвантаження, відповідно рахунка. Строк поставки 30 днів.

На виконання умов контракту, ТОВ «Техенергохім» перерахував валютні кошти на рахунок нерезидента згідно платіжних доручень :

від 01.09.2008 року № 01 на суму 52 800,00 євро.

від 15.09.2008 року № 15 на суму 26 400,00 євро.

від 16.09.2008 року № 16 на суму 26 400,00 євро.

від 29.09.2008 року № 29 на суму 53 080,00 євро.

Відповідно до умов контакту був поставлений товар:

ВМД № 14219 від 24.09.2008 року на суму 377 628,13 грн. (7,152048)

ВМД№ 15078 від 13.10.2008 року на суму 352 757,01 грн. (6,681004)

ВМД №3276 від 07.04.2009 року на суму 551 603,11 грн. (10,39192)

Таким чином, в ході проведеної перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Техенергохім», в порушення вимог ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», недотримано (порушено) термін поставки по контракту від 01.08.2008 р. № 24 з Katral Bombe Unit San.TIC.LTD.STI на 10 дні, згідно ВМД від 07.04.2009 р. № 3276.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 31.08.09р. №2817/22-22161169, в якому відображено виявлений факт порушення.

На підставі матеріалів перевірки, зважаючи на виявлені порушення, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено рішення № 0000182200/0 від 04.09.2009 про застосування до ТОВ «Техенергохім» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16684,20 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом про його скасування.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, з огляду на таке:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 1 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( далі Закон № 185) встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Імпортні ж операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, відповідно до ст. 2 Закону №185, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Відповідно до статті 4 Закону № 185 порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

При цьому, закінчення відліку 180 календарних днів припиняється лише після належним чином оформленої ВМД, як документа, що посвідчує, факт поставки товару за імпортною операцією.

За наявності, на момент проведення документальної перевірки, у резидента (імпортера) лише товаросупровідних документів з відбитком штампа «Під митним контролем» і за відсутності належним чином оформленої ВМД з нього повинна стягуватись пеня.

Саме таке твердження слідує і з поняття «поставка», наведеного в оновленому пп. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року №136, а саме: якщо раніше під поставкою розумілася «дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором», то в подальшому здійснення поставки - це «оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України піддягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Разом з тим, відповідно до п.14 ст.1 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно з ч. 4 ст. 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, у даному випадку - фактом здійснення поставки товарів за імпортним контрактом (підтвердженим вантажною митною декларацією).

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року за № 574 (далі Положення № 574), ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Вантажно-митна декларація, заповнена у звичайному порядку, - вантажно-митна декларація з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відмітку на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. Така ВМД вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

З аналізу приписів ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.1, ст.43 Митного кодексу України, слідує, що момент переміщення товару через митний кордон України не співпадає з моментом митного оформлення товару. Митний контроль розпочинається з моменту перетинання товаром митного кордону України і закінчується після здійснення митного оформлення товарів.

Відповідно ст.78 Митного кодексу України, митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Що стосується митного оформлення товару, результатом якого є оформлення ВМД типу ІМ-40, то за ст.70 Митного кодексу України його метою є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст.188 Митного Кодексу України імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь - яких митних обмежень.

В силу ст.212 Митного Кодексу України митний склад (ІМ-74) - митний режим, відповідно до якого ввезені із-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у періоді зберігання, а товари.

Таким чином, ввезення товарів із-за меж митної території України та знаходження їх на митному ліцензійному складі в режимі ІМ-74 «Митного складу», з урахуванням наведення аргументів, не може вважатися завершенням імпортної операції (поставки товарів) в значенні Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

А, тому, такі товари не вважаються ввезеними на митну територію України в режимі імпорту, в розумінні ст. 189 Митного Кодексу України, та не вважаються вільними до обігу без обмеження строку їх перебування та не можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень, відповідно до ст.188 Митного Кодексу України.

Таким чином, за результатами розгляду спору, суд дійшов висновку, що під час проведення податковими органами перевірок імпортних операцій, датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення вантажно-митної декларації будь-якого із типів: ІМ-40 ?мпорт", ІМ-41 ?еімпорт", ІМ-72 ?агазин безмитної торгівлі", ІМ-75 ?ідмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування".

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що дії ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Техенергохім», м. Запоріжжя 16684,20 грн. штрафних санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті правомірними, а відповідно рішення про застосування штрафних санкцій № 0000182200/0- 15303/210/22, винесено правомірно, а, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Судовій збір, сплачений позивачем, до відшкодування не присуджується. Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позову товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім», м. Запоріжжя до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя, м. Запоріжжя про скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0000182200/0- 15303/210/22, відмовити.

П останова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України , якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених статтею 186 КАС України , залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 05.02.2010.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко

11.02.2010 постанова не набрала законної сили

Суддя О.М. Нечипуренко