Ухвала суду № 77866110, 14.11.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/14796/18

Провадження № 1-кс/428/6771/2018

УХВАЛА

іменем України

14 листопада 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі слідчого судді Бойко Н.В., при секретарі судового засідання Бондаренко І.С., за участю прокурорів військової прокуратури Луганського гарнізону Нестеренка О.М., Слободяник Є.М., підозрюваного ОСОБА_3, захисника Чернобай С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання клопотання прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Слободяник Є.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження № 42018130610000220 від 10.09.2018 року, стосовно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, Донецької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні дитину, а саме: доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, директора з матеріально-технічного постачання, транспорту, тендерних закупівель, маркетингу та збуту продукції виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2018 р. до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону Слободяник Є.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в кримінальному провадженні № 42018130610000220 від 10.09.2018 року, стосовно: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1..

В обгрунтування вимог клопотання зазначено, що військовою прокуратурою Луганського гарнізону у формі процесуального керівництва здійснюється нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018130610000220 від 10 вересня 2018 року, за підозрою директора з матеріально-технічного постачання, транспорту, тендерних закупівель, маркетингу та збуту продукції виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Згідно наказу в.о. генерального директора ПАТ «Лисичанськвугілля» від 18 квітня 2018 року № 90-к ОСОБА_3, директора комерційного вказаного ПАТ, переведено на посаду директора з матеріально-технічного постачання, транспорту, тендерних закупівель, маркетингу та збуту продукції виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля».

Відповідно до статей 3, 8, 19, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3, ст.cт. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами на яких поширюється дія Закону є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в тому числі державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. Статтею 65 зазначеного Закону передбачено, що за вчинення корупційних правопорушень особи зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону притягаються до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.п. 1, 2 «Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 208, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Далі Міненерговугілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міненерговугілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно - промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах, а також забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання.

Міненерговугілля у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Окрім того, згідно наказу Міністра Міненерговугілля від 20.03.2018 р. № 172 «Про затвердження Переліків державних підприємств, установ, організацій та об'єднань, що належать до сфери управління Міненерговугілля України, та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля України здійснює управління» ПАТ «Лисичанськвугілля» станом на 01.03.2018 відноситься до господарських товариств, щодо яких Міністерство енергетики та вугільної промисловості України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави.

За таких обставин, перебуваючи на посаді директора з матеріального-технічного постачання, транспорту, тендерних закупівель, маркетингу та збуту продукції виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_3 постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції і згідно Примітки 1 до ст. 364 КК України є службовою особою.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_3 є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Згідно з ст. 22 вказаного Закону, особам, зазначеним в ч. 1 ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Відповідно до ст. ст. 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої ст. 3 вказаного Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

Статтею 6 Конституції України регламентовано, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, встановлено, що громадянин ОСОБА_7 є приватним підприємцем та одночасно займає посаду директора ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім», тобто має право представляти інтереси вказаного ТОВ у органах державної влади, місцевого самоврядування та у інших органах, у тому числі і правоохоронних.

Основним видом діяльності ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім»" є виробництво та продаж побутової хімії.

У лютому 2017 року ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім»" в особі директора зазначеного підприємства ОСОБА_7 (постачальник) укладено договір постачання №26 від 07.02.2017 з Відокремленим підрозділом «Управління по забезпеченню та збуту продукції» ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі в.о. начальника ОСОБА_8 (покупець).

Відповідно до вищевказаного договору ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім»" зобов'язувалась поставити продукцію (хімічні вироби) за цінами визначеними в специфікації до договору №26 від 07.02.2017 до Відокремленого підрозділу «Управління по забезпеченню та збуту продукції» ПАТ «Лисичанськвугілля» на загальну суму 189900,00 грн.

З моменту укладення договору Науково-виробнича фірма «Укрбитхім» на склад ПАТ «Лисичанськвугілля» здійснило 2 (дві) поставки продукції (побутової хімії), перша з яких відповідно до видаткової накладної №03/001 була відвантажена 06.03.2017 на суму 39948,40 грн. Друга поставка продукції на склад ПАТ «Лисичанськвугілля» відповідно до видаткової накладної №03/002 була здійснена 03.07.2017 на суму 42733,29 грн.

Проте, розрахунок за другу поставку продукції (побутової хімії) ПАТ «Лисичанськвугілля» не здійснило.

Далі, ОСОБА_7 неодноразово скеровувались листи до керівництва ПАТ «Лисичанськвугілля» з метою погашення останніми заборгованості згідно договору поставки, однак будь-яких відповідей на мої листи не надавались.

У подальшому ОСОБА_7, з метою вирішення питання щодо погашення заборгованості, приїхав до головного офісу ПАТ «Лисичанськвугілля» за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1, де безпосередньо звернувся до комерційного директора ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_3 з вимогою погашення заборгованості перед ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім»" на суму 42733,29 грн. за поставку продукції, яка була здійснена ще 03.07.2017.

У свою чергу комерційний директор ПАТ «Лисичанськвугілля»

ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_7, що він може посприяти в тому щоб підприємство сплатило заборгованість ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім»" лише за умови надання йому, ОСОБА_3, неправомірної вигоди в розмірі 50 відсотків від суми заборгованості, тобто 21000 грн.

Під час розмови ОСОБА_7, повідомив ОСОБА_3, що сума, яка становить 50 відсотків від суми заборгованості, тобто 21000 грн. є дуже великою для ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім»", у зв'язку із тим, що на даний час у підприємства існують фінансові труднощі, проте ОСОБА_3 зазначив, що у разі не виконання його вимог, а саме надання неправомірної вигоди, ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім» не отримає свої кошти взагалі.

Крім цього, ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_10, ще необхідно зустрітися із ОСОБА_9, після того як він вийде із відпустки, та обговорити дату перерахування заборгованості, оскільки останній займається питаннями з приводу перерахунку грошових коштів від імені ПАТ «Лисичанськвугілля.»

У подальшому, ОСОБА_7 зустрівся із ОСОБА_9, який підтвердив те, що після сплати заборгованості ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім», йому ОСОБА_7 необхідно буде надати ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 50 відсотків від суми заборгованості, тобто 21000 (двадцять одну тисячу) гривень.

У свою чергу, ОСОБА_7, розуміючи незаконність зазначених вимог та усвідомлюючи, що надання неправомірної вигоди є кримінально-караним діянням, не бажаючи настання негативних наслідків для себе у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, а також з метою своїх законних прав та інтересів 10.09.2018 звернувся із заявою до правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності ОСОБА_3

У подальшому ОСОБА_7 знову прибув до ПАТ «Лисичанськвугілля», оскільки виплата заборгованості проведена не була. У ході розмови з директором ОСОБА_3, останній повідомив, що на рахунках підприємства на даний час відсутні грошові кошти і йому, ОСОБА_7 необхідно придбати у ПАТ «Лисичанськвугілля» продукцію у вигляді кам'яного вугілля на суму заборгованості, а саме 42733,29 грн. У такому випадку ПАТ «Лисичанськвугілля» отримає на рахунок грошові кошти на вказану суму і зможе перерахувати дані грошові кошти у якості заборгованості.

Окрім того, ОСОБА_3 наголосив, що у випадку не надання йому, ОСОБА_3, неправомірної вигоди у вигляді 50 відсотків від суми заборгованості, тобто 21000 (двадцять одну тисячу) гривень, ОСОБА_7, не зможе отримати на складах кам'яне вугілля, за яке перерахував грошові кошти, взагалі.

У подальшому, ОСОБА_7 на рахунок ПАТ «Лисичанськвугілля» було перераховано грошові кошти у сумі 42733,29 грн., у якості сплати за придбання 20680 кг кам'яного вугілля.

Після цього, ОСОБА_7 отримав наряд на отримання кам'яного вугілля марки ДГ0-200 та на основі даного наряду отримав відповідні талони на отримання кам'яного вугілля безпосередньо на шахті.

12.11.2018 близько 15 год. 05 хв., ОСОБА_7, діючи під контролем правоохоронних органів, зустрівся з ОСОБА_3 у приміщенні службового кабінету останнього, який знаходиться на четвертому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, б. 1.

Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_7 передав ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 21000 (двадцять одна тисяча) гривень, тобто 50% від суми заборгованості, яку він, ОСОБА_3, вимагав у нього.

У свою чергу, ОСОБА_3, діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне збагачення одержав від ОСОБА_7 вказані грошові кошти і у такий спосіб одержав предмет неправомірної вигоди, який вимагав у нього.

Одержавши грошові кошти ОСОБА_3 помістив їх до тумби робочого столу у приміщенні свого кабінету.

Після цього, ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів, а предмет неправомірної вигоди у вигляд грошових коштів у сумі 21000 (двадцять одна тисяча) гривень, був виявлений у приміщенні службового кабінету останнього, який на знаходиться на четвертому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Луганська област, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, б. 1 та вилучений.

Таким чином, ОСОБА_3, будучи директором з матеріально-технічного постачання, транспорту, тендерних закупівель, маркетингу та збуту продукції виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля», являючись службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення вимог Конституції України, Закону України «Про запобігання корупції», переслідуючи корисливий мотив, 12 листопада 2018 року близько 15 години 05 хвилин, перебуваючи у приміщенні свого службового кабінету, який знаходиться на четвертому поверсі адміністративної будівлі за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, б. 1, отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду на загальну суму 21000 (двадцять одна тисяча) гривень, яку він раніше вимагала від останнього у якості так званого «відкату», за сплату заборгованості згідно договору поставки побутової хімії.

На підставі наведеного ОСОБА_3, обґрунтовано підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразилися в одержанні службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому, ОСОБА_3 відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного, ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення підтверджується наступним.

Хоча органом досудового розслідування на даний час виконано велика кількість слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, завдяки яким вдалось затримати правопорушника, на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, у тому числі співробітники ПАТ «Лисичанськвугілля», які причетні до скоєння тяжкого злочину, у зв'язку з чим ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі.

Крім того, ОСОБА_3, як директор з матеріально-технічного постачання, транспорту, тендерних закупівель, маркетингу та збуту продукції виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля» є службовою особою та на даний час фактично продовжує обіймати вказану посаду, тобто останній перебуваючи на вказаній посаді має право доступу до усіх службових документів з приводу договорів поставки, що включає в себе і договорів із ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім», а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може самостійно знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вказаний ризик на даний час залишається актуальним у зв'язку із тим, що предметом дослідження у даному кримінальному провадженні являється питання щодо заборгованості ПАТ «Лисичанськвугілля» перед ТОВ "Науково-виробнича фірма «Укрбитхім», яке необхідно дослідити у ході досудового розслідування, а перебуваючи на волі ОСОБА_3 матиме реальну можливість знищити, сховати або спотворити речі та документи, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Поряд з цим, слід врахувати, те що 12.11.2018 під час проведення слідчих (розшукових) дій у службовому кабінеті ОСОБА_3, а саме під час обшуку вказаного приміщення на столі було виявлено мобільний телефон останнього (Apple iPhone Х) однак під час проведення слідчої дії ОСОБА_3 спільно із своїм захисником - адвокатом ОСОБА_11 конспіративним способом сховали телефон ОСОБА_3, який був пристосований як знаряддя вчинення злочину, у зв'язку із цим правоохоронні органи не змогли вилучити вказаний телефон, за для проведення відповідних експертиз.

Ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтовується наступним:

ОСОБА_3 на даний час фактично продовжує обіймати посаду директор з матеріально-технічного постачання, транспорту, тендерних закупівель, маркетингу та збуту продукції виконавчого апарату управління ПАТ «Лисичанськвугілля» згідно якої наділений службовими повноваженнями та є начальником для співробітників управління, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може здійснювати тиск на своїх підлеглих, які на даний час як свідки не допитані, окрім ОСОБА_9, який надав викривальні покази щодо обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального корупційного правопорушення, у зв'язку із цим перебуваючи на волі останній матиме реальну можливість здійснювати вплив на свого підлеглого ОСОБА_9, в силу своїх повноважень, з метою примушування його змінити покази та як наслідок уникнути покарання.

Ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується наступним:

На даний час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою ухилення від слідства та суду, ОСОБА_3 зможе виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей або перетнути кордон з іншою іноземною державою. У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_3 та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності, а тому, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду.

Також необхідно взяти до уваги, що підозрюваний ОСОБА_3 зареєстрований у м. Донецьк, яке на даний час є непідконтрольним державним органам влади України та на вказаній території останній має у власності два об'єкти нерухомості (дві квартири).

Крім того у дружини підозрюваного ОСОБА_3 на непідконтрольній території у м. Донецьк також наявне нерухоме майно: житловий будинок, земельна ділянка та 2 (два) офіси.

Вищевказане свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_3 під важелем понесення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину зможе виїхати до тимчасово окупованої території України, де з урахуванням наявності майна (житла) у власності, зможе переховуватись на протязі значного часу.

У судовому засіданні прокурори підтримали подане клопотання, просили його задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід, з урахуванням наявності обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 зазначив, що висунута підозра у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України необгрунтована, просив відмовити у застосуванні стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати йому більш м"який запобіжний захід.

У судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат Чернобай С.С. просив відмовити у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосувати стосовно підозрюваного більш м"який запобіжний захід, з урахуванням його особи, стану здоров"я, міцних соціальних зв"язків.

Вислухавши прокурорів, підозрюваного, захисника, вивчивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

13.11.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України обгрунтовується наявними матеріалами кримінального провадження, а саме: Статутом ТОВ "науково-виробнича фірма "Укрбитхім", специфікацією для відокремленого підрозділу "Управління по забезпеченню та збуту продукції" ПАТ "Лисичанськвугілля" від ТОВ "Науково-виробнича Фірма "Укрбитхім" до договору № 26 від 07.02.2017 р., листом-зверненням директора ТОВ "НВФ "Укрбитхім" до генерального директора ПАТ "Лисичанськвугілля" щодо здійснення сплати відвантаженої продукції від 19.03.2018 р., видатковою накладною № 03/001 від 06.03.2017 р., актом звірки взаєморозрахунків, видатковою накладною № 03/002 від 03.07.2017 р., протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 10.09.2018 р., протоколом огляду, помітки та вручення грошових коштів від 12.11.2018 р., протоколом обшуку від 12.11.2018 р., положенням про відокремлений підрозділ "Управління по забезпеченню та збуту продукції" ПАТ "Лисичанськвугілля", протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 13.11.2018 р.

На даній стадії процесу слідчий суддя позбавлений можливості аналізувати матеріали кримінального провадження та добуті органом досудового розслідування докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об"єктивно зв"язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зв"язок підозрюваного ОСОБА_3 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України є обгрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,2,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов"язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв"язками та усіма видами зв"язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить вагомість доказів про вчинення ОСОБА_3 інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, зокрема його вік та стан здоров"я, інші дані про особу ОСОБА_3, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність існування ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи, відсутні.

Разом з тим, слідчий суддя вважає недоведеними та необгрунтованими наявність існування таких ризиків, як можливість підозрюваним ОСОБА_3 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки вони не знайшли об"єктивного підтвердження у судовому засіданні та грунтуються на припущеннях.

Отже, на думку слідчого судді, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, є підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 42018130610000220 від 10.09.2018 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п"ятою статті 176 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя також враховує у клопотанні, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання у разі визнання його винуватим у інкримінованому кримінальному правопорушенні, його вік та стан здоров'я, що слідчому судді не надано відомостей про стан здоров"я ОСОБА_3, який унеможливлював тримання під вартою в умовах слідчого ізолятора та неможливості надання йому кваліфікованої медичної допомоги. Слідчий суддя враховує також репутацію підозрюваного, його майновий та сімейний стан, відсутність судимостей.

Практика Європейського суду з прав людини передбачає, що питання про обґрунтованість періоду тримання під вартою не можна розглядати абстрактно. Оцінювати, наскільки виправданим є подальше тримання обвинуваченого під вартою, в кожній справі потрібно з огляду на конкретні обставини. У тій чи іншій справі безперервне тримання під вартою можна виправдати лише в разі, якщо існують конкретні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, попри презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, викладений у статті 5 Конвенції. Конвенція гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме: гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні № 42018130610000220 від 10.09.2018 р., порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, підлягає задоволенню, а ОСОБА_3 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м"які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Слідчий суддя також зобов"язаний застосувати ч.3 ст.183 КПК України, та визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов"язків, передбачених цим Кодексом, оскільки слідчим суддею не встановлено випадків, передбачених ч.4 вказаної статті.

У резолютивній частині клопотання зазначено, що у разі обрання до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно визначити останньому заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, визначити необхідність виконання ним наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Лисичанська Луганської област, без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема ОСОБА_7, ОСОБА_9 іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон у разі наявності.

Вказана вимога, на думку слідчого судді, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Однак, в ході судового засідання прокурором не доведені обставини щодо встановлення розміру застави підозрюваному ОСОБА_3 у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, на думку слідчого судді, розмір застави, що не перевищує 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків, а зазначений прокурором в клопотанні розмір застави є завідомо непомірний для підозрюваного.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що сума застави, яка буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов"язків не має бути більш, ніж 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Керуючись вимогами ст. ст. 110, 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198, 369-372 КПК України, ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора військової прокурора Луганського гарнізону Слободяник Є.М. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів з 12 листопада 2018 року по 10 січня 2019 року включно.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд встановлює ОСОБА_3 заставу у розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 140960 (сто сорок тисяч дев"ятсот шістдесят тисяч) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, депозитний рахунок:

Одержувач - ТУ ДСА України в Луганській області

ЄДРПОУ - 26297948

Банк одержувач - Держказначейська служба України м. Київ

МФО - 820172

Рахунок - 37317017002672

Призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави.

ЄДРПОУ суду - 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій особі місця ув"язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_3 з-під варти у зв"язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_3 наступні обов"язки:

- не відлучатись з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками, визначеними слідчим;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в"їзд в Україну.

Вказані обов"язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_3 на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз"яснюється положення п.п.8,10 ст.182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов"язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з"явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов"язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

На дану ухвалу у п'ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду.

Слідчий суддя Н.В. Бойко