Ухвала суду № 77865909, 05.11.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-в/428/240/2018

Справа № 428/1573/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Подрябінкіної М.О.,

прокурора Гуртового Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку Луганської області клопотання першого заступника військового прокурора Луганського гарнізону майора юстиції ОСОБА_1 про звільнення від покарання у виді штрафу, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.03.2017 року:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого малолітню дитину Олександра, ІНФОРМАЦІЯ_4, який зареєстрований та мешкає за адресою Вінницька область, Козятинський район, с. Лозівка, вул. Братів Цаюків, 2, засудженого за ч. 4 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2018 року перший заступник військового прокурора Луганського гарнізону майор юстиції ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення від покарання у виді штрафу, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.03.2017 року, ОСОБА_2

В обґрунтування поданого клопотання посилається на те, що вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.03.2017, ОСОБА_2 визнано винним та засуджено, на підставі угоди про визнання винуватості, за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3060 грн. Солдат ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 13.11.2016 року умисно не з'явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини, яка дислокувалася у н.п. Сєвєродонецьк, Луганської області, не виконував обов'язки військової служби, та повернувся до військової частини лише 15.11.2016 року.

Органами досудового розслідування дії солдата ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення вчасно на службу військовослужбовцем до військової частини, вчинені в умовах особливого періоду.

Диспозиція ч. 4 ст. 407 КК України передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто вчинення злочину, за наявності кваліфікуючої ознаки, яка не передбачає конкретного строку самовільного залишення військової частини або строку нез'явлення вчасно на службу без поважних причин.

16.04.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», яким внесено зміни, у тому числі до Глави 13-Б КупАП.

Так, ст. 172-11 КУпАП викладено в новій редакції, згідно якої самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинені в умовах особливого періоду, віднесено до адміністративного правопорушення.

Вказане свідчить, що відбулася декриміналізація діяння шляхом внесення змін до Закону, зокрема виключення із переліку однієї із ознак складу злочину, за наявності чи відсутності якої встановлюється злочинність діяння.

На підставі викладеного, прокурор просить у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», яким скасована кримінальна відповідальність за вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тривалістю до десяти діб, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, від покарання у виді штрафу.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 5 ст. 539 КК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов’язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_2 було засудженого за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 3060 грн. Як вбачається з вищевказаного вироку суду, солдат ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 13.11.2016 року умисно не з'явився вчасно на службу без поважних причин до розташування військової частини, яка дислокувалася у н.п. Сєвєродонецьк Луганської області, не виконував обов'язки військової служби, та повернувся до військової частини лише 15.11.2016 року.

Диспозиція ч. 4 ст. 407 КК України передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто вчинення злочину, за наявності кваліфікуючої ознаки, яка не передбачає конкретного строку самовільного залишення військової частини або строку нез'явлення вчасно на службу без поважних причин.

Разом з тим, 16.04.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», яким внесено зміни, у тому числі до Глави 13-Б КУпАП.

Так, ст. 172-11 КУпАП викладено в новій редакції, згідно якої самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, вчинені в умовах особливого періоду, віднесено до адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Припинення чинності закону про кримінальну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до визначених у ньому діянь. Поширення дії нового закону на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, — це і є зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі. Цей принцип ретроактивності (традиційний для міжнародного права) закріплено у ст. 58 Конституції та визначено у ст. 5 КК, який полягає у тому, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визначалися законом як правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Згідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.

На підставі викладеного, враховуючи, що набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», яким скасована кримінальна відповідальність за вчинення самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тривалістю до десяти діб, за вчинення якого було засуджено ОСОБА_2, з урахуванням положень ч. 2 ст. 74 КК України, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Клопотання першого заступника військового прокурора Луганського гарнізону майора юстиції ОСОБА_1 про звільнення від покарання у виді штрафу, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20.03.2017 року, ОСОБА_2 – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, від покарання у виді штрафу, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 березня 2017 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Т. О. Комплєктова