Ухвала суду № 77865569, 15.11.2018, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

15 листопада 2018 р. м. Кремінна Справа № 423/1163/18

Провадження № 1-кп/414/153/2018

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Ковальова В.М.

за участю прокурора: Чуднова М.І.

захисника: ОСОБА_1

при секретареві: Пугачовій К.О

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Кремінна обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22018130000000126 від 16 березня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2, який народився 08 червня 1967 року у м. Попасна Луганської області, громадянина України, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Кремінського районного суду Луганської області 10 травня 2018 року надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2, якого у формі заочного провадження орган досудового розслідування обвинувачує у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Прокурор Чуднов М.І. під час підготовчого судового засідання заявив клопотання про призначення справи до судового розгляду у спеціальному судовому провадженні.

Захисник ОСОБА_1 вважав неможливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду у зв'язку з істотними порушеннями прав обвинуваченого на захист.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне відмовити у здійсненні спеціального судового провадження та відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України повернути обвинувальний акт прокурору у зв’язку з невідповідністю вимогам діючого кримінально-процесуального законодавства та правових позицій Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно до ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 9 цього Кодексу зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться: верховенство права, законність, таємне спілкування, забезпечення права на захист, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, диспозитивність. Під час кримінального провадження прокурор, слідчий зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України та всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положення п.п.9 п «а» розділу 3 рекомендації № 6R/87/18 Комітету міністрів РЄ державам-членам «Стосовно спрощеного кримінального правосуддя» від 17 вересня 1987 року зобов’язують держави-члени розглянути й дозволити судам першої інстанції заслуховувати справи та прийняти в них рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що останній поінформований належним чином про дату слухань та своє право на законне або інше представництво.

Європейський суд неодноразово у рішеннях «Колоцца проти Італії» /1985/, «Єйнгорн проти Франції» /2001/, «Кромбах проти Франції» /2001/, «Баттисті проти Франції» /2006/, тощо відзначав, що застосування інституту заочного розгляду, який забезпечує слухання кримінальної справи в розумний строк, можливе за умов виконання вищевказаних рекомендацій.

Крім того, ЄСПЛ наполягає на дотриманні гарантованого права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд, що включає: право бути присутніми при розгляді справи; право виробити лінію захисту; право бути вислуханим; право оскаржити заочний вирок.

КПК України із цього приводу зобов’язує сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя) в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 374 цього Кодексу у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов’язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

ЄСПЛ вказав, що при заочному розгляді не повинно порушуватися право обвинуваченого на юридичну допомогу, зокрема на участь захисника при оскарженні заочного вироку. З цього приводу КПК України Законом України № 1689-7 від 07 жовтня 2014 року доповнено нормами, відповідно до яких участь захисника в спеціальному судовому провадженні є обов’язковою (п. 8 ч. 2 ст. 52, ч. 5 ст. 374). Якщо підозрюваний самостійно не визначив свого захисника, слідчий суддя зобов’язаний відповідно до ч. 1 ст. 297-3 КПК України вжити необхідних заходів для його залучення.

Разом з тим орган досудового розслідування вказані приписи порушив, залучив захисника поза межами вимог Кримінального процесуального кодексу України і таким чином не забезпечив законом в повній мірі права обвинуваченого на захист за його відсутності.

Діяльність захисника в кримінальному процесі передбачає можливість спілкування з підозрюваним, обвинуваченим, конфіденційного побачення, зустрічі в умовах, що виключають прослуховування. У даному кримінальному провадженні нічого цього немає, захисник виконує свою функцію абсолютно незрозумілим чином — не тільки без обвинуваченого, а й без можливості особисто поспілкуватися з ним й отримати ті фактичні дані, на підставі яких він побудує лінію захисту.

Крім того, в ЄСПЛ наголошують: жодна справа не повинна бути розпочата і розглянута, якщо особа протягом часу, який дозволяє їй з’явитися до суду й підготувати свій захист, не була повідомлена повістками, якщо тільки не буде встановлено, що вона навмисно уникала правосуддя.

Частина 3 статті 323 КПК України із цього приводу зобов’язує до клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого додавати матеріали про те, що обвинувачений знав або мав знати про розпочате кримінальне провадження. Проте зазначена норма прокурором не виконана.

Згідно до п. 20-1 перехідних положень розділу XI до КПК України спеціальне досудове розслідування по кримінальному провадженні здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, якщо підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення АТО.

Судовий розгляд по даному кримінальному провадженні може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення АТО.

Відповідно до ст. 137 КПК України повістки про виклик повинні вказувати на наслідки неявки обвинуваченого. Для виконання цієї вимоги зміст повістки, закріплений у п.8 цієї статті, Законом України № 1689-7 від 07 жовтня 2014 року доповнено положенням про можливість здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в разі неявки особи.

Відповідно до позиції ЄСПЛ прийняте за відсутності обвинуваченого судове рішення повинно бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток. При цьому відлік часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа може отримати повідомлення про винесений щодо неї вирок.

Частина 3 статті 400 КПК України передбачає можливість поновлення судом строку за умови надання обвинуваченому (щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження) підтвердження наявності поважних причин неприбуття на виклик.

Водночас вимога щодо доведення рішення, прийнятого за відсутності обвинуваченого, за правилами вручення повісток для явки до суду прокурором не реалізована і не виконана, що є суттєвим недоліком та порушенням основоположних засад кримінального провадження, зокрема: верховенства права та законність.

ЄСПЛ також наголошує, що особа, щодо якої розглядалася справа за її відсутності, але якій повістка була належним чином вручена, повинна мати право на повторний розгляд справи у звичайному порядку, якщо може довести, що її відсутність і факт того, що вона не мала можливості поінформувати суддю, були спричинені обставинами, які вона не могла усунути. При затриманні особи для відбування покарання вона не матиме ні можливості довести причини свого неприбуття за межами країни, ні шансів відстояти свою невинуватість у суді.

Органом досудового розслідування дані рекомендації проігноровано, хоча рішення ЄСПЛ Україною визнано частиною національного законодавства і обов’язковими для застосування..

Сторона обвинувачення не надала доказів, з яких можна зробити висновок, що ОСОБА_2 проінформований про те, що він притягнутий до кримінальної відповідальності і відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, намагався ухилитися від суду, відмовився від свого права прибути в судове засідання, перебуває на тимчасово окупованій території України.

В своїй постанові від 19 березня 2015 року №5-1кс15 ВСУ зробив висновок, що перебування за кордоном, зупинення слідства у зв'язку з розшуком і пред’явлення обвинувачення через деякий час після скоєння злочину самі по собі не свідчать про ухилення особи від слідства. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка скоїла злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до скоєння злочину на момент її зникнення ще не встановлена. Зазначена особа повинна усвідомлювати, що в неї вже виник юридичний обов’язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов’язку.

Події, які зазначені в обвинувальному акті, мали місце в березні-червні 2014 року, відомості до ЄРДР внесені майже через чотири роки.

У постанові слідчого про оголошення у розшук підозрюваного від 17 березня 2018 року зазначено, що вручити ОСОБА_2 повідомлення про підозру не можливо, оскільки останній з метою переховування від слідства та суду виїхав з місця мешкання на тимчасово окуповану територію України.

З урахуванням вказаного, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження при таких обставинах може призвести до порушення ст. 6 Конвенції – право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В клопотанні прокурора про здійснення спеціального судового провадження від 23 жовтня 2018 року вказані недоліки не зазначені, тому слідчий суддя, який надавав таку згоду, вказані факти не вивчав і вони не були предметом розгляду.

Не можна визнати правильним і законним дії органа досудового розслідування, щодо невручення обвинувального акту обвинуваченому.

Всупереч вимогам п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування обвинуваченому не вручено.

Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України і підлягає поверненню з вищенаведених мотивів.

Керуючись п.3 ч.4 ст.291, ч.2 ст.297-1, п.3 ч.3 ст.314 КПК України, п.20-1 перехідних положень до КПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження стосовно ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22018130000000126 від 16 березня 2018 року повернути прокурору відділу прокуратури Луганській області для виконання вимог Європейського суду з прав людини, КПК України.

Копію ухвали суду негайно направити прокурору.

Ухвала суду в частині повернення обвинувального акту може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області протягом семи днів з дня її проголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Ковальов