Рішення № 77863394, 25.10.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8257/18

2/357/3132/18

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кошель Л. М. ,

при секретарі – Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шкарівської сільської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Білоцерківська» про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з цивільним позовом до Шкарівської сільської ради, третя особа: ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» про визнання права власності, мотивуючи тим, що 27 липня 1997 року помер ОСОБА_4, який відповідно є чоловіком та батьком позивачів. Позивачі 02.04.2007 року звернулись до нотаріуса із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину та отримали їх. Однак, позивачам постановою нотаріуса від 01 листопада 2017 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), розміром 1,92 га. в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з тих підстав, що у спадкоємців відсутній оригінал сертифікату, який би посвідчував таке право. Оскільки зазначений сертифікат було викрадено з приміщення Шкарівської сільської ради, позивачі просили суд визнати за ними право власності в порядку спадкування по 1/3 права на земельну частку (пай), що посвідчена сертифікатом серії КВ №0061684, виданий Білоцерківською РДА 27.12.1996 року на ім’я ОСОБА_4.

В судове засідання позивачі не з’явились, а від їхнього представника надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв, клопотань чи заперечень до суду не направляв.

Дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26 липня 1997 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БК №121672. Позивачка ОСОБА_1 є дружиною спадкодавця, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до довідки №02-33-1266 від 24.10.2018 р. виданої Шкарівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, до дня смерті, ОСОБА_4 згідно сертифікату серії КВ №0061684, мав право на земельу частку (пай) в розмірі 1,92 умовних кадастрових гектар, №1055 згідно схеми поділу земель колективної власності.

02 квітня 2007 року позивачі звернулись до Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, в результаті чого заведено спадкову справу №241(2007 року). Позивачі отримали свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна, що підтверджується матеріалами спадкової справи, однак постановою нотаріуса від 01 листопада 2017 року позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з тих підстав, що у спадкоємців відсутній оригінал сертифікату, який би посвідчував таке право.

Відповідно до відповіді голови Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області ОСОБА_5 №02-14-210 від 28.08.2017 року, оригінал сертифікату про право на земельну частку (пай) надати немає можливості, оскільки останній втрачений під час викрадення.

Оскільки позивачі не мають можливості реалізувати спадкові права через органи нотаріату, позивачі звернулись до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Загальні положення про спадкування визначені у Главі 84 Книги шостої ЦК України.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, право власності на спадкове майно визнається в судовому порядку.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов’язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як роз’яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст..126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених ч.2 цієї статті.

А за ч.2 ст.126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки; свідоцтвом про право на спадщину.

Спадкодавець не набув права власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, оригінал сертифікату про право на земельну частку (пай) втрачено, тому спадкоємці не мають можливості оформити спадщину на спірне майно.

Відповідно до п.23 наведеної вище в рішенні Постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При вирішенні даного спору судом враховуються ті обставини, що спадкодавцю ОСОБА_4 належало право на земельну частку /пай/, на її його було видано сертифікат на право власності на земельну частку /пай/ серія КВ № 0061684.

Виходячи з норм Закону України «Про порядок виділення в натурі /на місцевості/ земельних ділянок власникам земельних часток /паїв/» та Закону України «Про оренду землі», громадяни — власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку.

Власникам земельних часток (паїв), яким земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) єдиним масивом, видається державний акт на право власності на земельну ділянку, який посвідчує їх право спільної часткової власності чи спільної сумісної власності.

Отже, аналіз вищенаведених правових норм дає підстави стверджувати, що право громадянина на земельну частку /пай/ посвідчується відповідним сертифікатом до виділення часток /паїв/ в натурі /на місцевості/, а після цього -власнику земельної частки /паю/ видається державний акт на право власності на земельну ділянку.

Як вказано вище, позивачі як спадкоємці першої черги, позбавлені можливості оформити спадщину на земельну ділянку .

Переоформлення державного акта і його реєстрація при спадкуванні права власності на земельну ділянку, відповідно до вимог ст.1299 ЦК України та ст. 125 ЗК України, є обов’язковою процедурою для набуття права власності на цю земельну ділянку.

До переоформлення державного акта на земельну ділянку і його реєстрації, виходячи з умов частини 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець має певні майнові права на цю ділянку, які засвідчуються свідоцтвом про право на спадщину.

А оскільки нотаріусом було відмовлено позивачам у видачі такого свідоцтва, то суд вважає за можливе визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,92 га на території Шкарівської сільської ради, оскільки інший порядок для набуття позивачами права власності на вказану земельну ділянку законодавством не визначено.

Враховуючи п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2010 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, право власності на спадкове майно визнається в судовому порядку.

Оскільки позивачі надали нотаріусу всі наявні в них документи для реалізації спадкових прав щодо майна спадкодавця, суд вважає, що набуття спадкодавцем спірної земельної ділянки у власність вже після його смерті, не має бути перешкодою у реалізації спадкових прав, тому права позивачів підлягають судовому захисту.

Оскільки позовні вимоги знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 1/3 частини кожній, право на земельну частку (пай) розміром 1,92 в умовних кадастрових гектарах на території Шкарівської сільської ради, що посвідчена сертифікатом серії КВ №0061684, виданий Білоцерківською районною державною адміністрацією 27 грудня 1996 року, в порядку спадкування після ОСОБА_4, який помер 26.07.1997 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 25.10.2018 р.

СуддяОСОБА_6