Ухвала суду № 77862816, 13.11.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9288/18

296/9288/18; 2/296/2579/18

УХВАЛА

"13" листопада 2018 р.

Корольовський районний суд Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судового засідання Тузенко А.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали позовної заяви ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_2 В»ячеславівни, Виконавчого комітету Житомирської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018р. ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 12.03.2018р. за №40068388, яке було прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2;

- зобов»язати Виконавчий комітет Житомирської міської ради провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру за адресою: м.Бердичів, пров.КотляревськогоАДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 19.10.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 13.11.2018р.

В судове засідання представники позивача та відповідача - Виконавчого комітету Житомирської міської ради не з»явилися.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_2 в засіданні суду заявила клопотання про передачу справи за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду, в зв»язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку ЦПК. На думку відповідача, суди розглядають у порядку цивільного судочинства вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого стороною клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.07.2018р. по справі № 814/2533/14.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшо між позивачем і третьою особою - ОСОБА_3М.) у зв'язку з укладенням договору іпотеки , а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 336/2177/17.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що цей спір є приватно-правовим і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за предметом спору вказаний спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача, що виникають із договірних відносин.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання державного реєстратора ОСОБА_2 про передачу справи за підсудністю.

Керуючись ст.ст.19,258-260 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання відповідача Державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради ОСОБА_2 про передачу справи за підсудністю - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя В. П. Маслак