Постанова № 77860030, 15.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 638/13340/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2018, суддя Штих Т.В., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, повний текст складено 17.09.18 по справі № 638/13340/18

за позовом Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області

до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1

про затримання та примусове видворення за межі України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд: затримати громадянку Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні терміном на шість місяців та примусово видворити її за межі України.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2018р. позов задоволено.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що рішення суду першої інстанції є протиправним, оскільки відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам про реадмісію громадян обох держав, ратифікованої Законом України від 03 вересня 2008 року № 359-VI (далі - Угода) щодо неї повинна бути здійснена реадмісія, а не примусове видворення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 08.09.2018 працівниками ГУ ДМС України в Харківській області спільно з працівниками УБЗПТЛ ГУНП в Харківській області під час проведення цільового профілактичного заходу з виявлення іноземців та ОБГ, які нелегально перебувають на території м. Харкова, було виявлено громадянку СР В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яа знаходиться на території України з порушенням ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні».

З пояснень вказаної іноземки встановлено, що вона прибула на територію України поза пунктом пропуску Державного кордону з метою транзитного проїзду до країн Європейського союзу. Паспортний документ відсутній. Близьких родичів серед громадян України не має, постійного джерела доходів, гарантій приймаючої сторони в Україні не має, тобто підстави для подальшого перебування на території України відсутні.

За порушення правил перебування іноземних громадян на території України ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП.

Відповідно до чинного законодавства України, де зазначаються категорії іммігрантів, яким надається дозвіл на імміграцію в Україну, громадянка СР В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, не має підстав для отримання громадянства України та посвідки на постійне проживання.

Громадянку СР В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перевірено за обліками АРМОР та по базі безпідставно виданих паспортів та встановлено, що вона до кримінальної відповідальності не притягувалась, в розшуку не перебуває, з питань отримання статусу біженця до ГУ ДМС України в Харківській області не зверталась.

Рішенням заступника начальника Слобідського РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 10.09.2018 року, погодженого начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління у справах іноземців та ОБГ ГУ ДМС України в Харківській області, вирішено примусово повернути до країни походження громадянку СР В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та зобов'язати її покинути територію України у термін до 11.09.2018 року, заборонити їй в'їзд на територію України терміном на три роки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з урахуванням приписів положень статей 26, 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та статей 288, 289 КАС України дійшов висновку, що оскільки відповідач порушила правила перебування на території України, не має документів для встановлення особи, не має в Україні місця роботи і законних джерел доходів, тому позовні вимоги про примусове видворення відповідача за межі території України та її затримання є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи та надаючи оцінку судовому рішенню першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Згідно з частиною другою статті 14 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Водночас Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачає також передачу з території України або приймання на територію України іноземців та осіб без громадянства (реадмісію).

Згідно з частиною першою статті 29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передача з України або прийняття в Україну іноземця або особи без громадянства здійснюється відповідно до міжнародного договору про реадмісію.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Разом з тим, між Кабінетом Міністрів України та Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам було укладено Угоду про реадмісію громадян обох держав, ратифіковану Законом України від 03 вересня 2008 року № 359-VI.

Вказана Угода визначає підстави та порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України положень про реадмісію (приймання-передавання) громадян обох держав, а також порядок їх взаємодії під час здійснення реадмісійних процедур.

Відповідно до пунктів 1-2 статті 1 Угоди на запит однієї Договірної Сторони, інша Договірна Сторона здійснює реадмісію осіб, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, далі - осіб, які підлягають реадмісії.

Запитуюча Договірна Сторона негайно та без будь-яких спеціальних процедур здійснює реадмісію осіб, які підлягають реадмісії та які, відповідно до результатів перевірки компетентними органами, не є громадянами держави запитуваної Договірної Сторони або не відповідають вимогам, передбаченим у статті 2 цієї Угоди.

Відповідно до статті 4 Угоди Запитувана договірна Сторона відповідає на запит щодо здійснення реадмісії осіб, які підлягають реадмісії, виданий запитуючою Договірною Стороною, протягом 45 днів після дати отримання такого запиту. Запитувана Договірна Сторона робить усе можливе, щоб скоротити час надання відповіді на запит у разі, якщо запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитуваній Договірній Стороні про те, що особа, яка підлягає реадмісії, поміщена в заклад, що знаходиться під охороною, або заарештована з метою здійснення депортації.

Запитуюча Договірна Сторона повідомляє запитувану Договірну Сторону про заплановану дату передачі особи, яка підлягає реадмісії, принаймні за 7 днів до настання цієї дати.

Запит щодо здійснення реадмісії відповідно до пункту 2 статті 1 подається запитуваною Договірною Стороною запитуючій Договірній Стороні протягом 90 днів з дати передачі відповідної особи запитуваній Договірній Стороні, за винятком випадків, коли ця особа на день передачі не мала громадянства держави запитуваної Договірної Сторони.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та Угода по різному регулюють питання видворення та передачі з території України іноземців та осіб без громадянства (реадмісію).

Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачає застосування процедури реадмісії лише у випадку затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Натомість Угодою передбачено застосування процедури реадмісії щодо всіх громадян обох держав, які не виконують чи більше не виконують правові вимоги стосовно в'їзду чи перебування на території запитуючої держави.

Таким чином, громадяни Республіки В'єтнам, які не мають законних підстав для перебування на території України підлягають реадмісії, що в свою чергу виключає можливість застосування до них процедури примусового видворення, а відповідно й затримання з метою поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні для ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є помилковим.

Відповідно до ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 242, 272, 288, 289, 310, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.09.2018р. по справі № 638/13340/18 скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України та її затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні терміном на 6 місяців відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати її прийняття.

.

Головуючий суддя (підпис)М.І. СтаросудСудді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко О.П. Лях