Постанова № 77859825, 07.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1629/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Міністерства оборони (Східний територіальний юридичний відділ) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Алєксєєва Н.Ю.) від 16.07.2018 р. (повний текст рішення складений 20.07.2018 п.) по справі № 816/1629/18

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України

третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання рішення протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та недійсним п. 16 протоколу № 16 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 09.02.2018 р. в частині відмови у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р.; зобов'язати призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., як інваліду з 01.02.2016 р., інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. «б» ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вжити заходів до її виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 р. по справі № 816/1629/18 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним і скасовано п. 16 протоколу № 16 від 09.02.2018 р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не подав.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період часу із 01.02.1983 р. по 18.07.1984 р. ОСОБА_2 проходив військову службу в складі діючої армії у період бойових дій на території Демократичної республіки Афганістан. Під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні у країні, де велися бойові дії ОСОБА_2 отримав вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки та правої ноги (контузію головного мозку у 1984 році), що підтверджено витягом із протоколу Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 05.01.2016 р. № 33. Довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 0190581 ОСОБА_2 встановлено із 01.02.2016 р. другу групу інвалідності у зв'язку із пораненнями, контузією, захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Також судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2016 р. Полтавським обласним військовим комісаріатом висновок з усіма належними документами стосовно призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Згідно з рішенням від 20.05.2016 р., оформленим протоколом № 36, розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд ОСОБА_2, оскільки відсутні документи, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

У 2017 році позивач повторно звернувся до військомату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності, поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де вилися бойові дії.

Згідно з рішенням від 09.02.2018 р., оформленим протоколом № 16, комісія Міністерства оборони України, розглянувши подані документи ОСОБА_2, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивачем подані неправдиві відомості, що підтверджено листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 28.12.2017 р. № 6/3/1-1414.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, діяв не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що прийняття рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», законодавцем віднесено до виключної компетенції Міністерства оборони України, а тому суд не може перебирати на себе ці повноваження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Положеннями п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону 2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Таким чином, підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Відповідно до п. 9 ст. 16-3 Закону 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи. При цьому, другу групу інвалідності позивачу встановлено 01.02.2016 р., що свідчить про те, що на день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі ст. ст. 16, 16-3 Закону 2011-XII у зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Положеннями п. 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, що подаються уповноваженому органу, а саме: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. Також визначений перелік додатків до заяви.

Абзацом 6 п. 11 Порядку № 975 серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). При цьому, колегія суддів зазначає, що Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 05.01.2016 р. № 33, у позивача виявлено, зокрема, вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки та правої ноги (контузія головного мозку) в 1984 році старшого сержанта у відставці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідки яких - рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, підтверджені висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 30.12.2015 р. № 2672/ж, які у подальшому призвели до розвитку: «Стійких залишкових явищ ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисцикуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., прогресуючого кризового перебігу, з вираженим церебростенічним синдромом, розсіяною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, мнестичним зниженням, частими лікворо-гіпертензивними кризами, емоційно-вольовою нестійкістю. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо-гіпертензивним синдромом, центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст., стійко вираженим цефалгічним синдромом. Двобічної сенсоневральної приглухуватості», що підтверджено військово-обліковими та медичними документами, - поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу від 05.01.2016 р. № 33 та висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи від 30.12.2015 р. № 2672/ж, в обставинах цієї справи, засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Також з витягу з протоколу та висновку фахівця не встановлено, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Вказана позиція узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 р. по справі № 729/426/17.

Враховуючи ч. 5 ст. 242 КАС України, колегія суддів зазначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, згідно з п. 16 витягу із протоколу № 16 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 09.02.2018 р. вбачається, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової допомоги слугував висновок уповноваженого органу про те, що позивачем подані неправдиві відомості, що підтверджено листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 28.12.2017 р. № 6/3/1-1414.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що вказаний лист не впливає на висновки військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України та не спростовує факт отримання ОСОБА_2 поранення (контузії), які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Крім того, відповідачем не доведено факту того, що при поданні позивачем архівної довідки до уповноваженого органу, ОСОБА_2 було відомо про наявність в цьому документі завідомо неправдивих відомостей.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування п. 16 протоколу № 16 від 09.02.2018 р. Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є правомірним.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Міністерства оборони (Східний територіальний юридичний відділ) - залишенню без задоволення.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та прийняти відповідне рішення та в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок поранення (контузії), захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та зобов'язуючи відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення цієї допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме такий спосіб захисту прав позивача є ефективним в межах спірних правовідносин, а зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення буде втручанням у його дискреційні повноваження.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пп. 27 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 671 «Про затвердження Положення про Міністерство оборони України» зазначено, що Міністерство оборони України приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.

Колегія суддів також зазначає, що наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 р. № 530, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за № 1294/26071, затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, додатком 13 до якого затверджено форму висновку про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону.

При цьому, відповідно до положень ст. 16-4 Закону 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Вказане положення кореспондується із положеннями п. 19 Порядку № 975.

Відповідачем відмовлено у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з поданням останнім завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги і фактично ця відмова оскаржена позивачем в межах спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2, а доводи, наведені в обґрунтування рішення, визнані судом безпідставними.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що при прийнятті рішення про відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р., відповідачем не вирішувалося питання про розмір такої допомоги, тобто не реалізовано дискреційне повноваження, яке належить до виключної компетенції відповідача у справі.

Щодо можливого втручання суду, через постановлення рішення, у дискреційні повноваження органу державної влади, колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тож, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

Крім того, відповідно до абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3 рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Приписи ст. 13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантують, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, колегія суддів виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

На підставі вищевикладеного та у з урахуванням встановлених в ході апеляційного розгляду справи обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що належним способом захисту прав позивача в межах спірних правовідносин буде зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку № 975.

Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 р. по справі № 816/1629/18 прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони (Східний територіальний юридичний відділ) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 р. по справі № 816/1629/18 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 р. по справі № 816/1629/18 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат, про визнання рішення протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва

Повний текст постанови складений 15.11.2018 року.