Ухвала суду № 77859335, 14.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

14 листопада 2018 р. м. ХерсонСправа № 2140/1776/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

суддів: Попова В.Ф., Хом'якової В.В.,

при секретарі: Пономаренко М.М.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача-1 ОСОБА_3,

відповідача-2 ОСОБА_4,

представників третьої особи ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "В.Ф. ТАНКЕР" до Державної прикордонної служби України Азово-Чорноморського регіонального управління, Капітана Херсонського морського порту ОСОБА_7, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 Президента України в Автономній Республіці Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, скасування рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.Ф. ТАНКЕР" (ТОВ "В.Ф. Танкер", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної прикордонної служби України Азово-Чорноморського регіонального управління (ДПСУ Азово-Чорноморського РУ, відповідач-1), Капітана Херсонського морського порту ОСОБА_7 (відповідач-2), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_8 Президента України в Автономній Республіці Крим (ОСОБА_8 Президента, третя особа) у якому просить:

- визнати протиправними дії Капітана морського порту Херсон, ОСОБА_7, щодо винесення Припису № 7 від 10.08.2018 р. (далі - вимога № 1);

- визнати протиправним та скасувати рішення Азово-Чорноморського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 23-3185 від 14.08.2018 р. (далі - вимога № 2);

- визнати протиправним та скасувати Припис № 8 від 14.08.2018 р. Капітана морського порту Херсон, ОСОБА_7 (далі - вимога № 3);

- визнати протиправною бездіяльність Капітана морського порту Херсон, ОСОБА_7, яка полягає в ігноруванні документів, які підтверджують відсутність зв'язку між АТ "ВЕБ Лізинг" (особою, до якої застосовані санкції) та m/v "MEKHANIK POGODIN" (ІМО 9598397) та ненаданні дозволу на вихід т/х "MEKHANIK POGODIN", прапор Російської Федерації з акваторії Херсонського морського порту (далі - вимога № 4);

- зобов'язати Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України утриматися від перешкоджання отримання дозволу на вихід з акваторії Херсонського морського торговельного порту т/х "MEKHANIK POGODIN" (далі - вимога № 5);

- зобов'язати Капітана морського порту Херсон, ОСОБА_7, надати дозвіл на вихід з акваторії Херсонського морського торговельного порту т/х "MEKHANIK POGODIN" (ІМО 9598397) прапор Російської Федерації, відповідно до Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, який затверджений Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 р. № 430 (далі - вимога № 6).

В судове засідання 14 листопада 2018 року сторони прибули.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити.

16 жовтня 2018 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про встановлення розумної застави чи іншого фінансового забезпечення для негайного звільнення судна, відповідно до якого позивач просить суд:

- встановити фінансове забезпечення за звільнення Україною судна "Механік

Погодін" (ІМО 9598397), прапор Російської Федерації, в розмірі 6 636 010,42 (шість мільйонів шістсот тридцять шість тисяч десять доларів США і сорок два центи) доларів США у формі безумовної банківської гарантії, виданої банком, створеним та таким що здійснює свою діяльність в Україні, будь-якій державі Європейського Союзу чи у Сполучених Штатах Америки;

- зобов'язати Азово-Чорноморське управління Державної прикордонної служби

України, капітана Херсонського морського порту ОСОБА_4 дати дозвіл на вихід судна "Механік Погодін" (ІМО 9598397), прапор Російської Федерації, з Херсонського морського порту після отримання фінансового забезпечення відповідно до пункту 1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити. Пояснив, що 14 серпня 2018 року відповідачем-1 було прийнято рішення №23-3185 про заборону виходу судна з морського порту. На підставі зазначеного рішення Відповідачем-2 було видано Розпорядження № 8 від 14 серпня 2018 року уже в порядку статті 91 КТМ України, котрим судно було затримане в морському порту Херсон без обмеження строку затримання. До сьогоднішнього часу судно знаходиться у порту Херсон, розумної застави чи фінансового забезпечення в порядку ст.ст. 73, 292 Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права не було встановлено. Листом на звернення капітана судна відповідачем-1 зазначено, що розгляд питання про встановлення фінансового забезпечення не належить до його компетенції, відповідач-2 та Служба безпеки України відповіді з даного питання позивачу не надавали.

Посилаючись на рішення Міжнародного трибуналу та ст.ст. 73, 292 Конвенції, договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі майна позивач вважає, що розумна застава чи інше фінансове забезпечення складає 6636010.42 доларів США та було встановлено у формі безумовної банківської гарантії банку.

Представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи заперечували проти заявленого клопотання.

Представник відповідача-1, зокрема зазначив, що згідно положень Конвенції позивач надає суду рішення про звільнення судна після надання розумної застави. В даному разі, вважає, що позивач переносить своє право внесення застави до суду, який повинен визначити внесення такої застави. Крім того, рішення про арешт чи затримання судна державою Україною не приймалося. На сьогоднішній день мало місце на виконання та реалізацію Закону України «Про санкції» та рішення РНБО - рішення щодо блокування судна. Зауважує на тому, що КАС України не передбачено право на внесення застави, внесення застави суперечить меті Закону України «Про санкції» та рішення РНБО в частині, що стосується блокуванню активів ТОВ «ВЕБ Лізінг». Коли судно, що належить ТОВ «ВЕБ Лізінг» зайшло до акваторії держави України, ТОВ «ВЕБ Лізінг» вступило у правовідносини з державою Україна як власник цього судна.

Відповідач -2 залишив вирішення даного клопотання на розгляд суду.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення клопотання позивача та підтримав позицію відповідача-1 із вказаного питання.

Проти задоволення позовних вимог заперечували.

Вирішуючи дане клопотання, суд зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

До того ж згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається із клопотання позивача, він просить суд встановити фінансове забезпечення за звільнення судна та зобов’язати відповідачів дати дозвіл на вихід судна.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Суд зауважує, що оскільки положення Конвенції ООН з морського права 1982 р. вміщують у собі правові механізми майже на всі головні питання з міжнародного морського права, ч. XV Конвенції цілком присвячена вирішенню спорів і передбачає всі засоби їх мирного врегулювання.

Так, згідно зі ст. 287 (п. 1) Конвенції 1982 р., кожна держава-учасниця може обирати через письмову заяву один або більше із таких засобів врегулювання спорів, що стосуються тлумачення або застосування цієї Конвенції:

а) Міжнародний трибунал з морського права, заснований згідно з Додатком VI;

б) Міжнародний суд;

в) арбітраж, утворений згідно з Додатком VII;

г) спеціальний арбітраж, утворений згідно з Додатком VIII, для однієї чи більше категорій спорів, зазначених у цьому Додатку...11.

Згідно з Конвенцією 1982 р., процедура порушення справи починається з моменту отримання Секретарем письмової заяви на його ім'я або повідомлення про спеціальну угоду.

Негайне звільнення судна й екіпажу відбувається згідно ст.. 292 Конвенції, 1982р..

У разі, якщо влада держави-учасника затримує судно, що плаває під прапором іншої держави-учасника, та стверджує, що держава, яка затримує не виконує положення даної Конвенції про негайне звільнення судна чи його екіпажу після надання розумної застави чи іншого фінансового забезпечення, питання про звільнення може бути передано любому суду чи арбітражу за згодою сторін чи, чи якщо на протязі десяти днів з часу затримки не дійдуть до такої згоди, суду чи арбітражу, що визнається державою, яка затримує згідно ст.. 287, чи Міжнародному трибуналу з морського права, якщо сторони не домовляться про інше.

Таким чином, суд зауважує на тому, що Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено повноваження адміністративних судів встановлювати розумну заставу або інше фінансове забезпечення.

Заява про звільнення судна або його екіпажу від затримання повинна подаватися лише державою прапора або від її імені та лише після надання розумної застави чи іншого фінансового забезпечення. Таким чином такий документ має бути виданий від імені уряду держави прапора після надання розумної застави чи іншого фінансового забезпечення.

Враховуючи викладене, посилання позивача на Конвенцію Організації Об’єднаних Націй з морського права є необґрунтованим, а клопотання про встановлення розумної застави чи фінансового забезпечення та зобов’язання надання дозволу на вихід судна таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання позивача про встановлення розумної застави чи фінансового забезпечення для негайного звільнення судна відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15.11.2018 року.

Головуючий суддя Дмитрієва О.О.

Суддя Попов В.Ф.

Суддя Хом'якова В.В.