Рішення № 77858251, 26.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2018 року м.Київ № 810/4021/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та просить суд:

визнати протиправними дії щодо невиплати за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 пенсії за віком;

зобов'язати утриматись від вчинення дій щодо припинення та невиплати пенсії з підстав, не передбачених законом;

зобов'язати виплатити заборгованість по пенсії негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до лютого 2015 року перебував на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Донецьк та отримував пенсію за віком, проте у населеному пункті де мешкав позивач було припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внаслідок цього, а також у зв'язку із проведенням антитерористичної операції позивач був змушений переміститись до м. Ірпінь, де з кінця листопада 2014 року його було поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу.

У червні 2016 року позивач здійснив реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку із реєстрацією місця проживання за вищезазначеною адресою, у липні 2016 року позивача було знято з обліку внутрішньо переміщених осіб відповідно до його заяви.

Однак в лютому 2018 року виплата пенсії позивачу була безпідставно припинена.

З метою подальшої виплати пенсії за віком, позивача було знову поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу та поновлено виплату пенсії, яка виплачувалась відповідачем до квітня 2018 року включно, однак у травні 2018 року відповідач припинив виплату пенсії позивачу.

У відповіді на адвокатський запит з приводу виплати пенсії, відповідач зазначив, що розпорядженням управління виплату пенсії позивачу відновлено та нараховано з травня 2018 року, однак позивач вказує, що остання пенсія, яка йому була нарахована у липні, виплачена не в повному обсязі, оскільки відсутні нарахування за травень та червень 2018 року.

На думку позивача такі дії є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Засобами поштового зв'язку 19.09.2018 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки вважає, що відновлення виплати пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

26 вересня 2018 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов.

Частиною 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 11.06.1997, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1.

Позивачу встановлено пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_5, виданим 27.02.2015 Пенсійним фондом України.

ОСОБА_1 зазначив, що до 01.02.2015 перебував на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Донецьк та отримував пенсію за віком, проте у зв'язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним управлінням пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внаслідок цього, а також у зв'язку із проведенням антитерористичної операції позивач був змушений переміститись до м. Ірпінь, де з 25.11.2014 його було поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 3251001270 від 25.11.2014.

08 червня 2016 року позивач на виконання вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у зв'язку зі зміною місця проживання здійснив реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України.

У зв'язку із реєстрацією місця проживання за вищезазначеною адресою, 22.07.2016 позивача було знято з обліку в єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб відповідно до його заяви, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради № 3995 від 22.07.2016.

Однак в лютому 2018 року виплата пенсії позивачу була припинена і з метою подальшої виплати пенсії 14.02.2018 позивача було знову поставлено на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою № 3251008266 від 14.02.2018, та поновлено виплату пенсії, яка виплачувалась відповідачем до квітня 2018 року включно.

З 01.05.2018 відповідач припинив виплату пенсії позивачу, у зв'язку з чим представник позивача звернувся з адвокатським запитом до відповідача.

Відповідно до відповідей від 21.06.2018 № 5094/05 та від 05.07.2018 № 287/Г-01 на адвокатський запит Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зазначило, що за результатами опрацювання та прийняття рішень стосовно виплати пенсій одержувачам з числа внутрішньо переміщених осіб згідно отриманих списків про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання/перебування, ОСОБА_1 не було включено у відомості травня 2018 року.

Управлінням направлено подання до Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради для додаткової перевірки (від 17.05.2018 № 4123/02).

Посилаючись на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради № 13 від 11.06.2018, після додаткової перевірки вирішено відновити виплату пенсії ОСОБА_1, розпорядженням управління від 18.06.2018 виплату пенсії позивачу відновлено та нараховано з травня 2018 року.

Однак позивач вказує, що остання пенсія, яка йому була нарахована 13.07.2018, виплачена не в повному обсязі, оскільки відсутні нарахування за травень та червень 2018 року.

У зв'язку з тим, що підстави невиплати пенсії позивачу не повідомлені, представник позивача 16.07.2018 звернувся з адвокатським запитом до відповідача щодо повідомлення про підстави невиплати пенсії за вищезазначений період.

Листом від 25.07.2018 № 6032/05 відповідач повідомив, що розпорядженням управління виплата пенсії позивачу відновлена та нарахована з травня 2018 року, поновлення проведено на липень 2018 року, на виплату пенсії включена сума пенсії за липень та обраховується поточна доплата за період з 01.05.2018 по 30.06.2018, яка буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На думку позивача такі дії є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні в цілому, ні на окремих територіях Донецької області на теперішній час не запроваджено.

Відповідно до п.п. 1, 6 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

На теперішній час будь-які зміни до Закону № 1058 щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання пенсійних виплат не вносилися.

Кабінетом Міністрів України 05.11.2014 була прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» , згідно якої (з урахуванням змін і доповнень) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058 передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 територіальний орган пенсійного фонду України своїм рішенням може припинити виплату пенсії у випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

З аналізу постанов Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, № 509 від 01.10.2014, № 367 від 05.11.2014, № 595 від 07.11.2014 випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам.

Проте, зазначені підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Отже, суд приходить до висновку, що пріоритетному застосуванню підлягають норми ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 428/6579/17.

Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМУ № 352 від 08.06.2016) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абзацом 6 цього пункту.

Судом встановлено, що довідка від 14.02.2018 № 3251008266 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, видана позивачу, є дійсною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п. 71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

В матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача від 14.02.2018 № 3251008266 органом, який її видав - Управлінням праці та соціального захисту населення.

Тому суд вважає безпідставними твердження відповідача про відсутність за місцем проживання/перебування позивача та про припинення з 01.05.2018 виплати пенсії, враховуючи викладене.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Міністерством соціальної політики.

Відповідно до п.п. 2 п. 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Відповідачем не надано будь-якого обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, як внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки жодних підстав передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для припинення виплати позивачеві пенсії не встановлено і припинення відбулося без прийняття відповідачем віповідного рішення, а тому вимога про визнання протиправними дій Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 пенсії за віком ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по пенсії позивача за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 негайно після проголошення судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

Відповідно до матеріалів справи, позивачу пенсія після взяття на облік 14.02.2018 була виплачена включно по квітень 2018 року, припинено виплату пенсії з 01.06.2018.

У справі, що розглядається, відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечував, однак припинив її виплату через те, що позивач був зазначений в списках тривало відсутніх за місцем проживання осіб, у зв'язку з чим не був включений до відомостей травня 2018 року.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Аналогічну позицію щодо застосування строків звернення до суду у справах цієї категорії викладено в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 573/1759/17 (К/9901/3564/18).

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині про зобов'язання виплатити заборгованість по пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині вимоги про зобов'язання виплатити заборгованість негайно після проголошення судового рішення суд вирішив відмовити, оскільки законодавством України передбачений певний порядок виконання судових рішень, зокрема, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача утриматись від вчинення дій щодо припинення та невиплати пенсії з підстав не передбачених законом, суд вважає необґрунтованими та передчасними, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн (квитанція № 0.0.110760652 від 14.08.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90,139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати дії Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248152) щодо невиплати за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) протиправними.

Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248152) виплатити заборгованість по пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн вісімдесят коп) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41248152).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.