Рішення № 77858160, 12.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2018 року (15 год. 52 хв.)Справа № 0840/3132/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Корольова О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004149-4902-0826 від 19.04.2018.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є власником житлового будинку, площа якого не перевищує 250кв.м., а тому позивач має бути звільнений від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначає, що зазначення відповідачем площу нерухомого майна 331,6кв.м. є помилковим та спростовується висновком експерта судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №33/38-18 від 25.04.2018. Оскільки площа житлового будинку позивача не перевищує 250кв.м., то такий будинок не є об'єктом оподаткування. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.08.2018 відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 13.09.2018. У підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 17.10.2018.

Протокольною ухвалою суду від 17.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.10.2018. У судове засіданні оголошувалась перерва до 12.10.2018.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Також зазначив, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, відповідно до якої площа житлового будинку позивача становить 331,6кв.м. є застарілою та сформованою станом на 2014 рік. Проте, внести будь-які зміни до Реєстру не можливо, оскільки житловий будинок обтяжений іпотекою. Також зазначив, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач використав лише відомості із реєстру, не дослідивши наявні у позивача документи із вірними відомостями щодо площі житлового будинку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю та надав пояснення, аналогічні викладених у відзиві на позов (вх. №28643 від 13.09.2018). Зокрема вказав, що у відповідності до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа належного позивачу житлового будинку становить 331,6кв.м., а тому такий будинок є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до технічного паспорту житлового будинку, а також відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №33/38-18 від 25.04.2018, загальна площа нерухомого житлового майна - житлового будинку площа за адресою: АДРЕСА_1 становить 231,41кв.м. (а.с.21-34, 44-47).

Відповідно до Договору іпотеки №316159-ІД1 від 11.02.2014, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки, про внесено 11.04.2014 відповідний запис про обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.68-72).

Ліміт строку кредитування, у відповідності до Договору іпотеки - до 11.02.2024.

При цьому, загальна площа предмета обтяження - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, вказана 331,6кв.м.

19.04.2018 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004149-4902-0826, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 6771,20грн. (а.с.9,11).

Не погодившись із таким рішенням, позивач подав на нього скаргу до ГУ ДФС України у Запорізькій області (а.с.13-15), проте, листом від 12.07.2018 №5590/14/08-01-13-01-25 скарга позивача залишена без розгляду (а.с.19).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення № 0004149-4902-0826 від 19.04.2018 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом із вимогою про його скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів п.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із пп.266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Підпунктом 266.3.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно пп. 7.1.2 п. 7.1 статті 7 Податкового кодексу України, під час встановлення податку обов'язково визначається такий елемент як об'єкт оподаткування.

В силу статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно пункту 8.3 статті 8 зазначеного Кодексу, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно Податкового кодексу України, є місцевим податком.

У свою чергу, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Згідно із статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України, до місцевих податків належить податок на майно (розділ ХІІ Кодексу), до якого входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (стаття 266).

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Судом встановлено, що 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 «Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)» затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Відповідно до п. 2 цього Положення, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в т.ч. нерезиденти які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п. 2.2.1 Положення, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток(п.2.3.1 Положення).

Пільги із сплати спірного податку установлені спеціальною нормою п. 266.4 ст.266 Податкового кодексу України, зокрема, у вигляді:

зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, незалежно від її соціального статусу (підпункт 266.4.1 п. 266.4. ст.266 Податкового кодексу України);

права сільських, селищних, міських рад встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України (підпункт 266.4.2. п. 266.4. ст.266 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. б) п.2.4.1 Положення, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Також, відповідно до п.п.2.5.1 Рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 № 30, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, на 2015 рік становить 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів».

Отже, рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 № 30 встановлено нульову ставку податку для житлового будинку, загальна площа якого не перевищує 250кв.м.

У даному випадку між учасниками справи виник спір з огляду на площу житлового будинку.

Так, у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно площа живого будинку за адресою: АДРЕСА_1 вказана 331,6кв.м. (станом на 11.02.2014).

Проте, відповідно до технічного паспорту житлового будинку, а також відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №33/38-18 від 25.04.2018, загальна площа нерухомого житлового майна - житлового будинку площа за адресою: АДРЕСА_1 становить 231,41кв.м.

Оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є предметом обтяження з 2014 року, то відповідно внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до припинення такого обтяження неможливо.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що позивачем надано докази, які підтверджують, що площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 становить 231,41кв.м., а тому, відповідно, такий житловий будинок не є об'єктом оподаткування, а його загальна площа не можу бути базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0004149-4902-0826 від 19.04.2018 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі є Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 704,80грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004149-4902-0826 від 19.04.2018, яке прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 704,80грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.11.2018.

Суддя Ю.В. Калашник