Рішення № 77858047, 05.11.2018, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1150/18

2/195/456/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

(заочне)

05.11.2018 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Скрипченко Д.М., за участю секретаря - Левкович Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Сігма Автолізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу №01391 від 21.12.2017 року, укладеного між ними і просить стягнути з відповідача на її користь платіж сумою 20000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що предметом договору став автомобіль марки ВАЗ Largus загальною сумою 6750 доларів США, що еквівалентно 189000 гривень.

З метою виконання умов договору вона сплатила відповідачу авансовий платіж в сумі 20000 гривень.

Згідно п. 1.1 договору зазначено марку автомобіля, комплектація, об’єм двигуна, автоматична КПП.

Вказані обставини підтверджуються копією договору та квитанцією №01 від 21.12.2017 року.

До цього часу автомобіль не надано.

Вважає, що договір фінансового лізингу вчинений без відповідного дозволу (ліцензії), оскільки в Державному реєстрі фінансових установ відсутні інформація про наявність ліцензії у відповідача. Умови договору несправедливі, суперечать принципу добросовісності.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги повністю.

Відповідач, будучи у встановленому законом порядку повідомлений про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений неодноразово, що підтверджується відповідними повідомленнями, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності та заперечень на позов.

З урахуванням того, що представник відповідача не з’явився в судове засідання без поважних на те причин, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів згідно ст.ст. 280, 281 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Суд, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, сторони 21.12.2017 року уклали договір фінансового лізингу №01391.

Предметом договору фінансового лізингу став транспортний засіб марки Ravon R4, комплектації Comfort, об'єм двигуна 1,25 бензин, типу КПП 4АТ, привід 4х2.

Відповідно до п. 1.7 договору сторони визначили, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом терміну, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію угоди; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4. ст. 9 договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5 ст. 9 даного договору.

Пунктом 1.8 договору сторони погодилися укласти його у простій письмовій формі з дотриманням всіх істотних умов і підтвердили, що предмет лізингу на момент укладення договору відсутній у лізингодавця, який буде набутий лізингодавцем після виконання лизингоодержувачем умов передбачених п. 1.7 та п. 4.1 даного договору.

Відповідно п. 8.2. договору сторони погодилися, що вартість предмета лізингу на момент укладання договору еквівалентної гривні становить 6750 доларів США, що еквівалентно 189000 гривень.

Також п. 9.1. договору сторони визначили, що комісія за організацію угоди являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу у розмірі 10 відсотків, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію та супроводження протягом терміну дії договору, незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату, і повинен сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Пунктами 9.2. та 9.3. договору визначено, що авансовий платіж складає частину від вартості предмета лізингу в розмірі 23 відсотків від вартості предмета лізингу зазначеного у даному договорі та у додатку №1 до договору. Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж на умовах договору, впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного договору платежами згідно додатку.

Положення ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" вказує, що дія цього закону регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Отже, відносини між сторонами врегульовані нормами Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки в даному випадку ТОВ «Сігма Автолізинг» надано послугу позивачу з надання фінансового лізингу.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 року №723/97-ВР за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг" предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Письмова форма договору лізингу визначена ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до статті 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Положенням ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено несправедливі умови договору, що обмежують права споживача. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Як вбачається зі змісту договору фінансового лізингу вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Однак, в порушення вказаних вимог в оспорюваному договорі фінансового лізингу не зазначено індивідуальних ознак транспортного засобу, а саме: виробника, рік випуску, пробіг.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 111 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Верховним Судом України у постанові № 6-74цс14 від 25.06.2014 року зроблено правовий висновок про те, що надання установою послуг з адміністрування активів, створених за рахунок залучених періодичних внесків учасників групи з метою об'єднання їх коштів і спрямованих на почергове придбання кожним із них певних товарів, обумовлених в договорі, є правомірною діяльністю з надання фінансових послуг (за умови отримання ліцензії), передбаченою ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг", а не нечесною підприємницькою практикою у розумінні п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", наслідком якої є визнання угоди недійсною.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), тому укладення договору фінансового лізингу від 21.12.2017 року між сторонами, без наявності у відповідача відповідної ліцензії, суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, договір фінансового лізингу від 21.12.2017 року нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір фінансового лізингу №01391 від 21.12.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, у зв'язку з визнанням недійсним спірного договору фінансового лізингу №01391 від 21.12.2017 року, з ТОВ «Сігма Автолізинг» на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти сплачені ним на виконання спірного договору за платіжним дорученням від 21.12.2017 року №01 в сумі 20000 гривень, у якій зазначено призначення: авансовий платіж згідно договору фінансового лізингу №01391 від 21.12.2017 року.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1762 гривні в дохід держави.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 19, 81, 263, 264, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 215, 216, 220,799, 806-809 ЦК України, ст.ст. 6, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 18, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів – задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №01391 від 21.12.2017 року, укладений між ОСОБА_1, зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг», код ЄДРПОУ: 41298109, місце знаходження: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 182.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг», код ЄДРПОУ: 41298109, місце знаходження: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 182, на користь ОСОБА_1 сплачений авансовий платіж в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг», код ЄДРПОУ: 41298109, місце знаходження: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 182, в дохід держави судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлено 14.11.2018 року.

Суддя: ОСОБА_2