Вирок № 77857979, 15.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 331/3503/18

Провадження № 1-кп/336/524/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді: Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., за участю прокурора Андрєєва Я.А., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Железняка А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Біленьке, Запорізького району, Запорізької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, пенсіонера, не працюючого, розлученого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 321-1 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

З початку грудня 2017 року в ОСОБА_1 виник злочинний умисел спрямований на порушення встановленого розділами 3 та 6 Закону України «Про лікарські засоби» порядку виробництва та реалізації лікарських засобів, тобто вчинення злочинів пов'язаних з незаконним виробництвом та реалізацією фальсифікованих лікарських засобів, а саме медичного спирту з метою незаконного збагачення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 року, фальсифікований лікарський засіб - лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком з них) про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, а так само лікарський засіб, умисно підроблений у інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу, про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України.

Так, ОСОБА_1, реалізуючи злочинний умисел направлений на виробництво, зберігання та реалізацію фальсифікованих лікарських засобів, на початку грудня 2017 року підшукав та пристосував приміщення для здійснення діяльності з виробництва та зберігання фальсифікованих лікарських засобів, а саме нежитлове приміщення №20 по вулиці Стефанова в місті Запоріжжя Запорізької області, при цьому купив, встановив та налагодив обладнання для розливу спирту у флакони та закупорювання їх кришками (лінію розливу у флакони, закупорювальний апарат та аплікатор), підшукав і закупив сировину, флакони, кришки та інші розхідні матеріали.

На початку грудня 2017 року, переслідуючи прямий умисел, ОСОБА_1, переконавши невстановлених осіб, які відповідають за виготовлення фальсифікованих спиртовмісних лікарських засобів, що його діяльність законна та належним чином зареєстрована у встановленому порядку чинним законодавством України, займатися злочинною діяльністю, пов'язаною, з безпосереднім виробництвом фальсифікованих лікарських засобів на території нежитлового приміщення № 20 по вулиці Стефанова в місті Запоріжжя Запорізької області.

Так, невстановлені особи за вказівкою ОСОБА_1, який, вводячи в оману останніх про те, що він має відповідні дозвільні документи для виробництва лікарських засобів, на обладнання з розливу спирту у флакони, укупорювального апарату та аплікатора, виробили 1209 флаконів з розчином для зовнішнього застосування, спиртового 96 % з маркуванням ЕТАНОЛ96%, виробник ТОВ «Фарма Черкас», реєстраційне посвідчення №UA/14597/01/02 від 03.09.2015 року з метою подальшого збуту та залишили даний завідомо фальсифікований лікарський засіб зберігати в нежитловому приміщенні №20 по вулиці Стефанова в місті Запоріжжя Запорізької області.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 з метою отримання незаконного прибутку від подальшої реалізації фальсифікованих лікарських засобів 07.02.2018 року приблизно з 13 годин 15 хвилин по 15 годину 30 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 1-В, за грошові кошти в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень збув ОСОБА_4, 31 картонний ящик сірого кольору на боковій стороні якого наклеєна етикетка з надписом: «Виробник ТОВ «Фарма Черкас» України, 18007, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Сурікова, будинок 14а, Етанол 96%, розчин 100мл.», а саме: 1209 флаконів з розчином для зовнішнього застосування, спиртового 96% з маркуванням ЕТАНОЛ 96%, серія 010116, виробник ТОВ «Фарма Черкас», реєстраційне посвідчення №UA/14597/01/02 від 03.09.2015 року.

Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Київській області №228/02-04-12/18 від 19.02.2018 Лабораторією з контролю якості лікарських засобів та медичної продукції проведено лабораторний аналіз наданого зразку лікарського засобу, який був закуплений у вищевказаних осіб, ЕТАНОЛ 96%, розчин по 100 мл у флаконах серії 010116, які промарковані відповідно до лікарських засобів виробництва ТОВ «Фарма Черкас», Україна.

Так, відповідно до вищевказаного аналізу надана речовина (спирт медичний) не відповідає вимогам МКЯ ЛЗ до РП №UA/14597/01/02 від 03.09.2015 року за наступними показниками: Опис (Рідина має сторонній запах); Оптична густина (УФ-спектр поглинання має максимум за довжини хвилі 274 нм).

Відповідно до державного реєстру лікарських засобів України за реєстраційним посвідченням №UA/14597/01/02 зареєстрований лікарський засіб виробника ТОВ «Фарма Черкас», торгівельне найменування «ЕТАНОЛ 96%».

Крім того, згідно з відповіддю ТОВ «Фарма Черкас» № 24/05 від 10.05.2018 року за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 20 виробництво будь-яких лікарських засобів не проводиться і виробничі потужності ТОВ «Фарма Черкас» розташовані тільки за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 14А, що свідчить про підпільну фальсифікацію лікарського засобу.

В той же час, відповідно до відомостей Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Запорізькій області, в Єдиному Державному реєстрі ліцензій на право провадження суб'єктом господарювання виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, дані щодо суб'єктів за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стефанова, буд. 20 відсутні.

Так, в подальшому, 29.03.2018 в період часу з 18 години 40 хвилини до 19 години 10 хвилини на підставі ухвали Дніпровського районного суду міста Києві від 02.04.2018 року проведено обшук за адресою: м. Харків, вул. Полтавське шосе 208-А в автомобілі марки «Део Ланос» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, яким розпоряджався та яким керував ОСОБА_1, та під час якого виявлено та вилучено 12 білих поліетиленових мішків у яких знаходились скляні пляшки коричневого кольору, 6 білих поліетиленових мішків у яких знаходились скляні пляшки коричневого кольору, 2 поліетиленових пакета з інструкціями застосування лікарського засобу та двох рулонів з етикетками з написом «ЕТАНОЛ 96%» ТОВ «Фарма Черкас», номер серії 010116 за реєстраційним посвідченням до лікарського засобу №UA/14597/01/02.

Відповідно до висновку експерта №8-4/863 від 25.04.2018 року наклейки білого кольору з червоною смугою з надписом «Етанол 96%, розчин 100мл., виробник ТОВ «Фарма Черкас», які були вилучені під час обшуку автомобіля за адресою: м. Харків , вул. Полтавське шосе 208-А в автомобілі марки «Део Ланос» зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 відповідають наклейкам, які розміщенні на флаконах білого кольору з червоною смугою з надписом «Етанол 96%, розчин 100мл., виробник ТОВ «Фарма Черкас», які ОСОБА_1 збув ОСОБА_4, 31 картонний ящик сірого кольору на боковій стороні якого наклеєна етикетка з надписом: «Виробник ТОВ «Фарма Черкас» України, 18007, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Сурікова, будинок 14а, Етанол 96%, розчин 100мл.».

Зважаючи на вищевикладене, в період часу з початку грудня 2017 року по 29.03.2018 року ОСОБА_1, вводячи в оману невстановлених осіб про те, що в нього наявні всі дозвільні документи на виробництво лікарських засобів, шляхом використання їх робочої сили, організував за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стефанова, 20 підпільне виробництво та зберігання лікарського засобу, а саме: спирту медичного з маркуванням «Виробник ТОВ «Фарма Черкас» України, 18007, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Сурікова, будинок 14а, Етанол 96%, розчин 100мл.», ЕТАНОЛ96%, серія 010116, виробник ТОВ «Фарма Черкас», реєстраційне посвідчення №UA/14597/01/02 від 03.09.2015, який в подальшому збував.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у вчинені інкримінованого йому злочину, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті, керуючись приписами статті 63 Конституції України відмовився давати показання. Просив його суворо не карати.

Захисник в судовому засіданні просив застосувати до ОСОБА_1 положення статті 69 Кримінального кодексу України, посилаючись на те, що останній визнав свою провину, активно сприяв розкриттю злочину, є пенсіонером та має на утриманні малолітню дитину.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти застосування до обвинуваченого положень статті 69 Кримінального кодексу України, посилаючись на те, що обвинувачений відмовився давати показання на стадії досудового розслідування та під час розгляду даної справи у суді.

Відповідно до частин 3, 4 статті 349, статті 351 Кримінального процесуального кодексу України суд, з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження інших доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

При цьому, суд роз'яснив наслідки, передбачені частиною 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив, що вина ОСОБА_1 у вчинені інкримінованого йому злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує дії обвинуваченого за частиною 2 статті 321-1 Кримінального кодексу України, як зберігання з метою збуту, збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів та виробництво фальсифікованих лікарських засобів.

При цьому, суд дійшов до висновку про виключення такої інкримінованої ОСОБА_1 кваліфікуючої ознаки злочину передбаченого частиною 2 статті 321-1 Кримінального кодексу України як повторність, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2017 року за вчинення злочину передбаченого частиною 1 статті 321-1 Кримінального кодексу України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком 1 рік.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2018 року ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання на підставі пункту «г» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Відповідно до частини 3 статті 88 Кримінального кодексу України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Отже, суд зазначає, що ОСОБА_1 не має судимості за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2017 року, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2018 року був звільнений від покарання за амністією.

Відтак, таку кваліфікуючу ознаку як повторність в діях ОСОБА_1 слід виключити.

До обставин, які пом'якшують покарання, передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, суд відносить: щире каяття, повне визнання провини.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачені статтею 67 Кримінального кодексу України, суд не встановив.

Обираючи вид та міру покарання суд керується вимогами статей 65-67 Кримінального кодексу України, враховує вид та межі покарання, установлені в санкції частини статті Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочини, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення,відомості про особу обвинуваченого: не судимий, пенсіонер, на обліках у психіатричному та наркологічному диспансерах не перебуває, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтею 12 Кримінального кодексу України відносяться до категорії тяжких злочинів, його щире каяття в скоєному.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - злочину, особи винного, обставин, які пом'якшують покарання, а також те, що обвинувачений під час розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_1, нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства та вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 статтю 75 Кримінального кодексу України та звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кримінального кодексу України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2 статті 69 Кримінального кодексу України).

Відповідно до положень частини 2 статті 66 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Норми Особливої частини КК України мають базуватися на нормах Загальної частини КК України. Це спеціально зазначено законодавцем у статті 65 КК України, якою встановлено загальні засади призначення покарання. Згідно з частиною першою цієї статті суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

З огляду на вищенаведені приписи Кримінального кодексу України при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри.

Обвинувачений вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому; критично відноситься до вчиненого; тяжких наслідків від дій обвинуваченого ОСОБА_1 не настало, суд визнає вищенаведене пом'якшуючими покарання обставинами і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості здійсненого обвинуваченим злочину.

Стаття 41 Конституції України встановлює принцип щодо захисту права власності, згідно якого кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ч.1); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (ч.4); конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ч.6). Норми Конституції є нормами прямої дії.

Однак, Основним законом України визначено можливість порушення принципу непорушності права власності - конфіскація майна. Розуміючи важливість розвитку правовідносин власності, та систематично удосконалюючи нормативно-правові акти щодо гарантування права власності, законодавець, тим не менш, чітко та безапеляційно визначив право держави порушувати дані відносини у певних межах.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачає, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права".

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", "Кушоглу проти Болгарії"). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Так,згідно рішення ЄСПЛ у справі «Ніна Іванівна Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р., Суд констатував порушення права на мирне володіння майном, оскільки існування суспільного інтересу, хоч яким би доречним він у цьому випадку був, жодним чином не позбавляє національні органи обов'язку здійснювати конфіскацію виключно з підстав, передбачених законом. Оскільки держава-відповідач так і не надала доказів законності проведеної конфіскації, дії були розцінені як порушення гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції права на безперешкодне володіння майном. ЄСПЛ вважає, що конфіскація майна як вид покарання є правомірною лише у тих випадках, коли повністю доведено злочинний характер походження відповідного майна.

Застосовуючи положення статті 69 Кримінального кодексу України суд приходить до висновку про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді конфіскації майна та вважає за необхідне застосувати положення частини 2 статті 69 Кримінального кодексу України, а саме не призначати додаткове покарання - конфіскацію майна, що передбачене санкцією частини 2 статті 321-1 Кримінального кодексу України як обов'язкове, оскільки буде мати місце істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі та загальним інтересам суспільства.

Відповідно до статті 118 Кримінального процесуального кодексу України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експертів, які згідно з частиною 2 статті 124 Кримінального процесуального кодексу України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2015 року застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, а саме:

-блокнот чорного кольору у шкіряній обкладинці «Бріск оф», блокнот синього кольору у шкіряній обкладинці, блокнот бірюзового кольору «Запорожконс», блокнот синього кольору із написом на обкладинці «Wosobook», телефонну записну книжку у коричневій обкладинці, телефонну записну книгу без обкладинки, телефонну записну книгу у картонній різнокольоровій обкладинці, телефонну записну книгу у картонній обкладинці синього кольору, блокнот у картонній обкладинці «Brish gold», блокнот у твердій обкладинці із зображенням тризуба, візитницю у коричневій обкладинці з візитними картками, візитницю у чорній обкладинці з візитними картками, печатку «ОСОБА_8, НОМЕР_2», печатку ТОВ «Бозан груп, 40694708», печатку «ТОВ «Торгівельно промисловий альянс азимут, 36912022»», печатку «Apex Corporation s.r.o., 24314811», печатку ТОВ «Далімаунт №39979797», губку для печаток у футлярі, чекову книжку на 25 чеків для отримання готівки, рахунок НОМЕР_3, довіреність серії НВХ 192634;

-автомобіль зеленого кольору марки «Деу ланос» державний номерний знак НОМЕР_1.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за необхідне скасувати арешт на вищевказане майно.

Цивільний позов не заявлявся, матеріальної шкоди злочином не завдано.

На досудовому слідстві відносно ОСОБА_1 30.03.2018 року обрано запобіжній захід у виді домашнього арешту строком до 28.05.2018 року. Під час судового провадження клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому від сторони обвинувачення не надходило. Підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу до набрання вироку законної сили суд не вбачає.

Керуючись частиною 3 статті 349, статтями 368, 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 321-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням частини 2 статті 69 Кримінального кодексу України у виді 5 років позбавлення волі.

Згідно із правилами статей 75, 76 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання із випробуванням строком на 3 роки, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, а саме:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Стягнути з ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати в сумі 2 860 грн. 00 коп., пов'язані з проведенням технічної експертизи документів № 8-4/863 від 25.04.2018 року на користь держави.

Скасувати арешт накладений ухвалами слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04.04.2015 року у справі № 755/3318/18 на майно, а саме:

-блокнот чорного кольору у шкіряній обкладинці «Бріск оф», блокнот синього кольору у шкіряній обкладинці, блокнот бірюзового кольору «Запорожконс», блокнот синього кольору із написом на обкладинці «Wosobook», телефонну записну книжку у коричневій обкладинці, телефонну записну книгу без обкладинки, телефонну записну книгу у картонній різнокольоровій обкладинці, телефонну записну книгу у картонній обкладинці синього кольору, блокнот у картонній обкладинці «Brish gold», блокнот у твердій обкладинці із зображенням тризуба, візитницю у коричневій обкладинці з візитними картками, візитницю у чорній обкладинці з візитними картками, печатку «ОСОБА_8, НОМЕР_2», печатку ТОВ «Бозан груп, 40694708», печатку «ТОВ «Торгівельно промисловий альянс азимут, 36912022»», печатку «Apex Corporation s.r.o., 24314811», печатку ТОВ «Далімаунт №39979797», губку для печаток у футлярі, чекову книжку на 25 чеків для отримання готівки, рахунок НОМЕР_3, довіреність серії НВХ 192634;

-автомобіль зеленого кольору марки «Деу ланос» державний номерний знак НОМЕР_1.

Речові докази, а саме:

-блокнот чорного кольору у шкіряній обкладинці «Бріск оф», блокнот синього кольору у шкіряній обкладинці, блокнот бірюзового кольору «Запорожконс», блокнот синього кольору із написом на обкладинці «Wosobook», телефонну записну книжку у коричневій обкладинці, телефонну записну книгу без обкладинки, телефонну записну книгу у картонній різнокольоровій обкладинці, телефонну записну книгу у картонній обкладинці синього кольору, блокнот у картонній обкладинці «Brish gold», блокнот у твердій обкладинці із зображенням тризуба, візитницю у коричневій обкладинці з візитними картками, візитницю у чорній обкладинці з візитними картками, печатку «ОСОБА_8, НОМЕР_2», печатку ТОВ «Бозан груп, 40694708», печатку «ТОВ «Торгівельно промисловий альянс азимут, 36912022»», печатку «Apex Corporation s.r.o., 24314811», печатку ТОВ «Далімаунт №39979797», губку для печаток у футлярі, чекову книжку на 25 чеків для отримання готівки, рахунок НОМЕР_3, довіреність серії НВХ 192634, що передані на відповідальне зберігання ОСОБА_1 - залишити останньому за належністю.

-спеціальний пакет з полімерного матеріалу Експертної служби МВС України № 3268628, в якому перебуває особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, маса якого (у перерахунку на суху речовину) становить 418, 34 г та передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві - знищити;

-спеціальний пакет з полімерного матеріалу Експертної служби МВС України № 3219671, в якому перебуває особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, маса якого (у перерахунку на суху речовину) становить 91, 09 г та передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві - знищити;

-спеціальний пакет з полімерного матеріалу № 0007184 з надписом «МВС Україна ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА Київський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр» в якому перебуває дифенгідрамін (димедрол), що є сильнодіючим лікарським засобом та передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві - знищити;

-об'єкти дослідження та первинна упаковка запаковані в пакет Експертної служби МВС України № 2086573, на лицьовій стороні якого барвником синього кольору нанесеній рукописний пояснювальний запис та підпис, що передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ Національної поліції в м. Києві - знищити;

-білі поліетиленові мішки в кількості 12 штук, у яких знаходились скляні пляшки коричневого кольору, білі поліетиленові мішки в кількості 6 штук, у яких знаходяться скляні пляшки коричневого кольору, два поліетиленові пакета з інструкціями застосування лікарського засобу та два рулони з етикетками з написом «ЕТАЛОН 96%» ТОВ «Фарма Черкас», номер серії 010116 за реєстраційним посвідченням до лікарського засобу №UA/14597/01/02, що перебувають у Дніпровському УП ГУ Національної поліції в м. Києві - знищити;

-спирт, який був збутий ОСОБА_1, закупорювальний апарат, лампи, сушила, рослинні добрива, що перебувають у Дніпровському УП ГУ Національної поліції в м. Києві - знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Я.Р.Марко