Рішення № 77857906, 18.10.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/2132/18

Провадження № 2/336/1644/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь 59 140, 62 грн. в рахунок погашення заборгованості по виплаті заробітної плати та вихідної допомоги, 512, 86 грн. середній заробіток за кожен день затримки розрахунку, а також сплатити усі податкові борги відносно нього та всі судові витрати пов’язані з судовим процесом стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він наказом № 2714-к від 15.09.2017 року був переведений з 15.09.2017 року у ПАТ «Запоріжжяобленерго» на посаду інженера з релейного захисту і електроавтоматики 2 категорії служби релейного захисту та автоматики. Загальний стаж роботи у ПАТ «Запоріжжяобленерго» вісім років.

16.02.2018 року позивач був звільнений з займаної посади за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору на підставі наказу № 581-к від 15.02.2018 року за частиною 3 статі 38 КЗпП України.

За твердженнями позивача розрахунок з ним на день його звільнення відповідач не здійснив.

Як зазначає позивач, згідно з довідкою від 15.02.2018 року за № 120 заборгованість з виплати заробітної плати складає 40 479, 18 грн., в тому числі вихідної допомоги в розмірі 25 892, 54 грн. Суми зазначені з урахуванням утримання податків, які відповідач так само не сплатив до державного бюджету.

27.02.2018 року відповідачем було перераховано частину заборгованості на рахунок позивача, а саме заробітну плату за вересень 2017 року, яка становить 7 231, 10 грн.

Оскільки відповідач неправомірно відмовився виплачувати нараховану позивачу заробітну плату в день звільнення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 512, 86 грн. за кожний день затримки згідно з розрахунком, сума наведена без урахування утримання податку.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 07.06.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

06.07.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позивач зазначив, що надає довідку про невиплачену заробітну плату за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року (станом на 23.06.2018 року) та сума заборгованості, яка вказана у довідці є сумою без урахування податків та зборів. Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначив, що відповідно до довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» розмір середнього заробітку позивача становить 510, 55 грн. (дохід для розрахунку середньоденного заробітку за грудень становить 10 381, 80 грн., відпрацьовано 20 днів, за січень – 10 550, 70 грн., відпрацьовано 21 день), а не 512, 86 грн. як позивач зазначає в позові, у зв’язку з чим відповідач вважає, що позовні вимоги в цій частині позову не доведено позивачем та є такими, що підлягають відхиленню. Окрім того, відповідач зазначає, що заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність його вини в затримці розрахунку з позивачем та на скрутне фінансове становище. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

19.07.2018 року відповідач надіслав на адресу суду доповнення до відзиву на позовну заяву за змістом яких повідомив, що надає довідку від 19.07.2018 року на підтвердження погашення 16.07.2018 року у повному обсязі заборгованості по заробітній платі позивачу за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року у розмірі 59 140,62 грн.

24.09.2018 року позивач подав до суду уточнення позовних вимог, за змістом яких повідомив, що відповідач 16.07.2018 року розрахувався з заборгованістю по заробітній платі у сумі 59 140, 62 грн., у зв’язку з чим він відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по виплаті заробітної плати у сумі 59 140, 62 грн. Окрім того, позивач зазначив, що згоден з розрахунком про середній заробіток за період грудень 2017 року - січень 2018 року наведений у довідці ПАТ «Запоріжжяобленерго» у відзиву на позовну заяву, який складає 510, 55 грн. та повідомив, що у зв’язку з тим, що на момент подання ним позову відповідач не розрахувався по заборгованості заробітної плати, він не мав змоги порахувати заборгованість по середньому заробітку за час затримки, а тому розрахунок надається на день фактичного розрахунку.

На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача на його користь 50 544, 45 грн. середній заробіток за затримку розрахунку.

Позивач в судове засідання 18.10.2018 року не з’явився, надав суду заяву за змістом якої просив розглядати справу без його участі, позов з урахуванням уточнення позовних вимог підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 18.10.2018 року також не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі та в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено та підтверджено копією трудової книжки, що позивач ОСОБА_1 працював у ПАТ «Запоріжжяобленерго», 15.09.2017 року переведений на посаду інженера з релейного захисту і електроавтоматики 2 категорії служби релейного захисту та автоматики відповідно до наказу № 2714-к від 15.09.2017 року та 16.02.2018 року позивач був звільнений з займаної посади за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору відповідно до наказу № 581к від 15.02.2018 року.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На день звільнення відповідач надав позивачеві повідомлення про нараховану суму, належну йому при звільненні у розмірі 66 371, 72 грн., що підтверджується копією вказаного повідомлення за вих. №120 від 15.02.2018 року (а.с.25).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.43) відповідачем було сплачено позивачу заборгованість по заробітній платі за вересень 2017 року у сумі 7 231, 10 грн.

Відповідно до наданої відповідачем бухгалтерської довідки від 19.07.2018 року (а.с.48)заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 за жовтень 2017 року – січень 2018 року та поточна заробітна плата за лютий 2018 року була погашена у повному обсязі 16.07.2018 року всього на суму 59 140, 62 грн.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року (далі за текстом – Порядок) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки про середній заробіток (а.с.44), наданої відповідачем та з яким погодився в своїх уточненнях позивач, середньоденний дохід позивача складає 510, 55 гривень.

Оскільки, з позивачем при звільнені розрахунку в повному обсязі проведено не було, а за період з 16.02.2018 року (день звільнення) по 16 липня 2018 року 2018 року (день фактичного розрахунку) минуло 99 робочих днів (без урахування святкових та вихідних), а тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача складає 50 544, 45 грн. (99 днів х 510,55 грн.).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 359/10023/16-ц, в яких зазначено, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов'язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 50 544, 45 грн. з утриманням (відрахуванням) позивачем з цієї суми податків і зборів.

За приписами статті 141 Цивільного процесуального кодексу України та враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову до суду на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (адреса: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ЄДРПОУ 00130926) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 50 544, 45 грн. з утриманням (відрахуванням) Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» з цієї суми податків і зборів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (адреса: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ЄДРПОУ 00130926), судовий збір в дохід держави у сумі 704, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 26.10.2018 року.

Суддя: Я.Р.Марко