Рішення № 77857887, 06.11.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№336/2582/18

пр. № 2/336/1805/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 листопада 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.,

за участю секретаря Чернишової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТДВ «СК «Мотор-Гарант» (представник позивача – ОСОБА_1) до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Страхова компанія «МОТОР – ГАРАНТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП. В позовній заяві позивач зазначив, що 18.01.2018 року о 16 год. 45 хв. транспортний засіб ВАЗ 21070 р. н. АР4239ВТ під керуванням ОСОБА_2, рухаючись в м. Запоріжжя по вул. Вороніна здійснив зіткнення з транспортним засобом MERCEDES-BENZ 308D ПЕ р. н. АР9643ЕВ, який належить ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія СХМ №414229, виданого Центром 2341 від 27.05.2017 року.

29.01.2018 року Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/468/18, провадження №3/336/372/2018 було встановлено, що 18.01.2018 року о 16 год. 45 хв. водій ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21070 р. н. АР4239ВТ по вул. Вороніна біля будинку №4 в м. Запоріжжя, при зміні напрямку руху, не переконався у безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1. ПДР України. Суд визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21070 р. н. АР4239ВТ застрахована у ТДВ «СК «Мотор – Гарант» на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3900997 зі строком дії з 26.03.2017 року по 25.03.2018 року.

Звітом №24 від 19.01.2018 р. про оцінку автомобіля НОМЕР_1 визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 134424, 50 грн. та дорівнює ринковій вартості пошкодженого майна з огляду на те, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент оцінювання.

Звітом № 29 від 27.02.2018 року про оцінку автомобіля НОМЕР_2 станом на 19 січня 2018 року, що визначена, як сума ринкової вартості працездатних складових в розмірі 63712, 21 грн..

Виходячи з цього, розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3, визначається, як від’ємний результат утилізаційної вартості автомобіля від вартості матеріального збитку та становить 70712, 29 грн..

05.03.2018 року ТДВ «СК «Мотор – Гарант» було визнано ДТП, яке сталося 18.01.2018 року, страховим випадком та на підставі Страхового акту № 49/18-ГПО та Наказу № 141 від 07.03.2018 року здійснено ОСОБА_6 виплату страхового відшкодування без врахування франшизи в розмірі 70212,29 грн.. Факт сплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 808 від 07.03.2018 року.

27.03.2018 року ТДВ «СК «Мотор – Гарант» звернулося до ОСОБА_2 з письмовою вимогою вих. № 242 здійснити в порядку регресу відшкодування 50% від вартості шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 35106, 15 грн. Вимогу було вручено ОСОБА_2 31.03.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Для відповіді ОСОБА_2 був наданий двадцятиденний термін з дня отримання вимоги. Також, додатково було повідомлено про те, що в разі незадоволення вимоги у добровільному порядку, ТДВ «СК «Мотор – Гарант» буде змушене звернутися до суду.

Однак, ОСОБА_2 не надав жодних відповідей та пояснень, тому позивач ТДВ «СК «Мотор – Гарант» звернувся з вище зазначеним позовом та просить суд стягнути з ОСОБА_2 відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 35106, 15 грн. та стягнути судові витрати у розмірі 1762,00 грн..

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду письмове заперечення, в якому вказав, що підстав для стягнення в порядку регресу немає (а.с. 134).

Всебічно з’ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено, що 18.01.2018 року о 16 год. 45 хв. транспортний засіб ВАЗ 21070 р. н. АР4239ВТ під керуванням ОСОБА_2, рухаючись в м. Запоріжжя по вул. Вороніна здійснив зіткнення з транспортним засобом MERCEDES-BENZ 308D ПЕ р. н. АР9643ЕВ, який належить ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія СХМ №414229, виданого Центром 2341 від 27.05.2017 року.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 21070 р. н. АР4239ВТ застрахована у ТДВ «СК «Мотор – Гарант» на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3900997 зі строком дії з 26.03.2017 року по 25.03.2018 року. Пунктом 13.2. ст. 13 Закону України «Про обов’язкове страхування власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України – учасник війни, інвалід ІІ групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до І або ІІ категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності.

Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. У розділі 9 Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3900997 зазначено, що розмір страхового платежу зменшено на 50% для страхувальника ОСОБА_7 на підставі пенсійного посвідчення.

29.01.2018 року Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі №336/468/18, провадження №3/336/372/2018 було встановлено, що 18.01.2018 року о 16 год. 45 хв. Водій ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21070 р. н. АР4239ВТ по вул. Вороніна біля будинку №4 в м. Запоріжжя, при зміні напрямку руху, не переконався у безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.1. ПДР України. Суд визнав ОСОБА_2 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Звітом №24 від 19.01.2018 р. про оцінку автомобіля НОМЕР_1 визначена вартість матеріального збитку, завданого власнику зазначеного транспортного засобу внаслідок ДТП, становить 134424, 50 грн. та дорівнює ринковій вартості пошкодженого майна з огляду на те, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля на момент оцінювання.

Звітом № 29 від 27.02.2018 року про оцінку автомобіля НОМЕР_2 станом на 19 січня 2018 року, що визначена, як сума ринкової вартості працездатних складових в розмірі 63712, 21 грн..

Виходячи з цього, розмір матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3, визначається, як від’ємний результат утилізаційної вартості автомобіля від вартості матеріального збитку та становить 70712, 29 грн..

05.03.2018 року ТДВ «СК «Мотор – Гарант» було визнано ДТП, яка сталася 18.01.2018 року, страховим випадком та на підставі Страхового акту № 49/18-ГПО та Наказу № 141 від 07.03.2018 року здійснено ОСОБА_6 виплату страхового відшкодування без врахування франшизи в розмірі 70212,29 грн.. Факт сплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 808 від 07.03.2018 року.

На даний чач відповідач ОСОБА_2 не відшкодував в порядку регресу шкоду, завдану внаслідок ДТП в розмірі 35106, 15 грн..

Статтею 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений в договорі.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди транспортних засобів автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та за відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв вказаних транспортних засобів, 18 січня 2018 року ними було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 8).

Також матеріалами справи підтверджено, що у зв’язку з настанням страхового випадку ТДВ «СК «Мотор – Гарант», на підставі Страхового акту №49/18-ГПО та Наказу № 141 від 07.03.2018 року здійснено ОСОБА_6 виплату страхового відшкодування без врахування франшизи в розмірі 70212,29 грн.. Факт сплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 808 від 07.03.2018 року (а.с. 24-25).

ТДВ «СК «Мотор – Гарант» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_2 з підстави, передбаченої п.п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначена відповідальність за порушення умов страхування, відповідно до п.п. 38.1.1 якої, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 ст.13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов’язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Стаття 13 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян.

Так, відповідно до п. 13.2 вказаної статті, розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, інвалід II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності.

Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до полісу № А К/3900997 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25.03.2017 року, страхувальником автомобіля ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_4 є ОСОБА_7 – пенсіонер, у зв’язку з чим при оформленні полісу йому надана пільга, передбачена п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 9).

Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 18.01.2018 року та постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2018 року підтверджується та не заперечується відповідачем ОСОБА_2, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю забезпеченого автомобіля ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2, а не страхувальника ОСОБА_7 (а.с. 8, 10).

Отже, з викладеного вбачається, що ОСОБА_2, допустив порушення умов, передбачених п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки ДТП відбулося без особистого керування страхувальником транспортним засобом, у зв’язку з чим особа, відповідальна за шкоду, заподіяна внаслідок ДТП, зобов’язана компенсувати страховику 50% відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 ст. 1187 ЦК України встановлює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до змісту якої, майнова шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Отже, зі змісту положень ст. 1187, ч.1 ст. 1188, ст. 1166 ЦК України вбачається, що єдиною підставою для покладення цивільно-правової відповідальності за завдану джерелом підвищеної небезпеки матеріальну шкоду є вина особи, яка її завдала.

Наявність або відсутність вини встановлюється на підставі доказів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 4 Постанови «Про деякі питання застосування законодавства при вирішенні спорів по відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.02.2013 року, відсутність постанови (ухвали) або вироку суду про визнання особи винною у вчиненні ДТП не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому, відповідні документи, що стосуються ДТП є доказами, які повинні досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Отже, виходячи з презумпції вини, встановленої ЦК України для зобов’язань з заподіяння шкоди, відповідач по справі повинен довести відсутність своєї вини в ДТП.

Разом з тим, жодних доказів в спростування своєї вини, відповідач суду не надав.

Натомість, вина відповідача ОСОБА_2 у заподіянні ДТП, яка мала місце 18.01.2018 року, підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 18.01.2018 року (а.с. 8) та постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29.01.2018 року (а.с. 10).

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що особою, відповідальною за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є саме відповідач ОСОБА_2, на якого у відповідності до ст. 38-1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає покладенню обов’язок компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що становить 35106, 15 грн..

Окрім того, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь ТДВ «СК «Мотор – Гарант» судові витрати, пов’язані з розглядом справи у розмірі 1762,00 грн. – судовий збір за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ТДВ «СК «Мотор-Гарант» (місце знаходження: вул. Вересаєва, 3, м. Запоріжжя; код ЄДРПОУ – 31154435), представник позивача – ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5) про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» у рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування 35106,15 грн.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін