Рішення № 77857469, 14.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 р. Справа№0540/8042/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., секретаря судового засідання Кочко Л.І., представника позивача - не з'явився, представника відповідача - не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника у розмірі 8 862,84 гривні;

- зобов'язати Покровське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області нараховувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника у розмірі 8 862,84 гривні з моменту подачі заяви, а саме з 02 травня 2018 року.

Також позивач просить стягнути з Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання цього адміністративного позову та витрати на правничу допомогу.

05 жовтня 2018 року судом постановлено ухвалу про призначення розгляду справи в порядку загального провадження та судове засідання призначено на 01 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 01 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та розгляд справи призначено по суті на 14 листопада 2018 року.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є пенсіонером, отримує пенсію за віком та перебуває на обліку у відповідача. В період з 15 січня 2009 року по 30 квітня 2018 року позивач отримував відповідні пенсійні виплати. Зазначає, що з 02 травня 2018 року позивача переведено на пенсію у зв'язку з втратою годувальника та призначено пенсію у розмірі 3 812,19 гривень. З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, оскільки на день смерті її чоловіка, останній отримував пенсію у розмірі 8 862,84 гривень, а відтак 50% становить 4 431,42 гривень. Вважає бездіяльність відповідача щодо неврахування розміру пенсії померлого чоловіка (8 862,84 гривень) при розрахунку та призначені позивачу пенсії за втратою годувальника протиправною та такою, що порушує конституційні права позивача.

В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду були надані заперечення на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Вказує, що відповідно до статті 37 Закону України «Про загальне обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Так пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Зазначають, що ОСОБА_2 на момент смерті, у ІНФОРМАЦІЯ_2 отримував розмір пенсії у сумі 8862,84 грн.: 8261,40 грн. - пенсія за віком; 601,44 грн. - доплата за понаднормовий стаж (56 років). Страховий стаж зараховано з 07 липня 1969 року і по 30 червня 2017 та складає 46 років 11 місяців 12 днів, з яких 35 років на підземних роботах. Коефіцієнт страхового стажу для обчислення пенсії становив 0,81917; заробітна плата зарахована з 01 жовтня 1991 року по 30 вересня 1996 року та з 01 липня 2000 року по 31 травня 2010 року, коефіцієнт заробітної плати складає 2,68745, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 10085,09 гривень.

При переведенні на пенсію в разі втрати годувальника пенсія померлого громадянина перевизначається та додаються невраховані раніше стаж та заробітна плата годувальника. Вказує, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Закон України № 1058 набрав чинності 01 січня 2004 року.

Таким чином страховий стаж зараховано з 07 липня 1969 року по 31 серпня 2017 року та складає 47 років 2 місяці 12 днів, з яких 35 років на підземних роботах (Список - 1). При цьому, коефіцієнт страхового стажу для обчислення пенсії становив 0,82167; коефіцієнт заробітної плати складає 2,24433.

Також відповідач вказує, що для розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, застосовано середню заробітну плату працівників, зайнятих в галузях економіки, за 2016 рік у розмірі 3764,40 грн. Тому середній заробіток для обчислення пенсії складає: 2,24433 * 3764,40 = 8448,56 грн. 8448,56 грн. * 0,82167 = 6941,93 грн. - основний розмір пенсії годувальника; 1452,00 * 47 % = 682,44 грн.- доплата за понаднормативний стаж. 6941.93 + 682,44 = 7624,37 грн. - загальний розмір пенсії за віком годувальника.

Отже розмір пенсії позивача по втраті годувальника становить 7 624,37 * 50% = 3812,19 грн.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є пенсіонером та отримує пенсію по втраті годувальника.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач в період з 15 січня 2009 року по 02 травня 2018 року отримувала пенсію за віком, а з 02 травня 2018 року переведена на пенсію по втраті годувальника у зв'язку із смертю чоловіка.

Згідно з паспортними даними позивача, 12 травня 1972 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджено свідоцтвом про смерть від 24 квітня 2018 року серія НОМЕР_3 Також, ці обставини підтверджені лікарським свідоцтвом про смерть від 24 квітня 2018 року № 205. Відповідно до довідки від 02 травня 2018 року № 5-к, яка видана Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбаса» смерть чоловіка ОСОБА_1 не пов'язана з виробництвом.

В матеріалах справи також наявні довідки Координаційного комітету органів самоорганізації від 31 травня 2018 року за формою - 14, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 359-07, якими підтверджено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 20 грудня 1974 року по теперішній час. Також засвідчено, що ОСОБА_2 разом із позивачем проживав за вказаною адресою.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема, довідкою Покровського ОУПФУ Донецької області від 07 серпня 2018 року, ОСОБА_2 знаходився на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Димитрові Донецької області та отримував пенсію за віком за період з листопада 2017 року по березень 2018 року у розмірі 8 795,58 гривень та у квітні 2018 року в розмірі 8 862,84 гривень (разом за весь період 52 840,74 гривень).

18 липня 2018 року Покровським ОУПФУ Донецької області на адресу позивача направлено лист за № 308/к-14-01-03, зі змісту якого вбачається наступне:

Позивач, з 15 січня 2009 року знаходиться на обліку в Покровському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та по 30 квітня 2018 року отримував пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

02 травня 2018 року, відповідно до заяви позивача, Покровським ОУПФУ Донецької області ОСОБА_1 переведено на пенсію по втраті годувальника з врахуванням стажу та заробітної плати годувальника.

Крім того зазначено, що заробітна плата годувальника обчислена за період з 01 жовтня 1991 року по 30 вересня 1996 року згідно довідки, наданої підприємством ВП «Шахта «Стаханова» від 23 березня 2006 року та за період з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2017 року за даними персоніфікованого обліку.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати склав 2,24433. Для розрахунку заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, застосовано середню заробітну плату працівників, зайнятих в галузях економіки за 2016 рік у розмірі 3 764,40 гривень.

Заробітна плата для обчислення пенсії склала 2,24433*3764,40 = 8448,56 гривень.

Страховий стаж годувальника зараховано за даними трудової книжки та індивідуальних відомостей про застраховану особу по 31 серпня 2017 року та складає 47 років 02 місяці 12 днів, в тому числі на пільгових умовах за Списком № 1 - 35 років. Коефіцієнт страхового стажу складає 0,82167.

Зазначеним листом позивача також повідомлено, що розмір його пенсії з 02 травня 2018 року складає 3 812,19 грн., в тому числі:

8448,56*0, 82167 = 6941,93 грн. - основний розмір пенсії годувальника;

1452,00*47% = 682,44 грн. - доплата за понаднормативний стаж годувальника (за 47 років);

6941,93 грн. + 682,44 грн = 7624,37 грн. - загальний розмір пенсії годувальника.

7624,37 грн.( загальний розмір пенсії годувальника) : 50% = 3812,19 грн. - розмір пенсії в разі втрати годувальника.

Крім цього, Покровське ОУПФУ Донецької області зазначило, що розмір пенсії обчислено відповідно до чинного законодавства.

Разом з тим, 24 жовтня 2018 року на адресу суду відповідачем надані додаткові пояснення по справі від 19 жовтня 2018 року № 4178/13/25-1 та витребувані судом документи.

Так зі змісту вказаних пояснень вбачається наступне:

ОСОБА_2 отримував пенсію за віком на пільгових умовах з 28 лютого 1995 року на підставі статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та з 01 жовтня 2017 року отримував пенсію у розмірі 8 862,84 гривні.

Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 звернулась за призначенням пенсії по втраті годувальника 02 травня 2018 року. На дату звернення діяв Закон України № 1058 із внесеними до нього змінами згідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII. Пенсія годувальника перевизначена згідно діючого на дату звернення законодавства.

Також відповідач зазначає, що статтею 40 Закону України № 1058 зазначено, що для обчислення пенсії враховується вся заробітна плата за весь період - страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.

Стаж враховано згідно статті 24 Закону України № 1058 за весь період роботи, а саме з 07 липня 1969 року по 31 серпня 2017 року. Заробіток зарахований за 60 місяців періоду роботи з 01 жовтня 1991 року по 30 вересня 1996 року та за весь період, починаючи з 01 липня 2000 року по 31 серпня 2017 року згідно даних персоніфікованого обліку.

За умови; реформи 2017 року також перевизначено норму стажу для чоловіків для визначення доплати за сверхнормовий стаж з 25 років до 35 років (згідно п.2 ч.1 ст.28 Закону України № 1058). Таким чином перевизначена пенсія годувальника на момент звернення ОСОБА_1, станом на 02 травня 2018 року складає 7 624,37 гривень.

Також відповідачем підтверджено, що страховий стаж ОСОБА_2 складає 47 років 2 місяці 12 днів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Відповідно до преамбули зазначеного закону, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно із статтею 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 1058 пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону № 1058 визначено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з приписами статті 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та матеріалів справи, спірним питанням у даній справі є правомірність визначення розміру пенсії за втратою годувальника, а не сам факт її призначення.

Відповідно до приписів статті 37 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Статтею 38 зазначеного закону визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

З наведеного вбачається, що у разі втрати годувальника, члени його сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

При цьому суд наголошує, що вказана норма Закону № 1058, а саме стаття 37, носить імперативний характер, тобто виражає чітко позначені дії і не допускає ніяких відхилень від вичерпного переліку прав та обов'язків суб'єктів. Отже, виходячи з приписів зазначеної статті, законом заборонено призначення пенсії по втраті годувальника нижче 50% розміру пенсії, що виплачувалась годувальнику за життя.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема, довідкою Покровського ОУПФУ Донецької області від 07 серпня 2018 року, ОСОБА_2 знаходився на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Димитрові Донецької області та отримував пенсію за віком за період з листопада 2017 року по березень 2018 року у розмірі 8 795,58 гривень та у квітні 2018 року в розмірі 8 862,84 гривень (разом за весь період 52 840,74 гривень) (а.с. 19). Тобто на момент смерті розмір пенсії годувальника складав 8 862,84 гривень.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, пенсія позивача має становити 50 відсотків пенсії померлого годувальника, яку він одержував на день смерті, а саме (8 862,84 / 50%) - 4 431,42 гривні.

Разом з тим, судом встановлено, що сума пенсії по втраті годувальника, яка призначена та виплачується позивачу становить 3 812,19 гривень (43,02% від розміру пенсії померлого годувальника). Таке зменшення розміру пенсії відбулося за рахунок здійснення відповідачем перерахунку пенсії ОСОБА_2, що також підтверджено відповідачем у листі від 19 жовтня 2018 року № 4748/13/25-1.

Проте, суд вважає, що такі дії відповідача є протиправними, оскільки, по-перше, пенсія ОСОБА_2 вже була призначена, по-друге, матеріалами справи не підтверджено, а відповідачем не доведено бажання ОСОБА_2 на здійснення перерахунку пенсії, втретє, після здійснення перерахунку пенсії, її розмір зменшився.

Суд наголошує на тому, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт призначення пенсії ОСОБА_2 у розмірі 8 862,84 гривень є встановленим та не є спірним.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що під час розрахунку та призначення ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника Відповідач діяв не у спосіб, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме, безпідставно та в порушення норм зазначеного закону зменшив розмір пенсії померлого годувальника.

Водночас, суд зазначає, що нарахування (визначення розміру) і виплата сум пенсій, у тому числі пенсії по втраті годувальника є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України.

Проте, у будь-якому випадку суб'єкт владних повноважень має діяти керуючись статтею 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З врахуванням викладеного у суду відсутні повноваження щодо визначення розміру пенсії, яку слід виплачувати позивачу.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника у розмірі 8 862,84 гривні.

Суд звертає увагу позивача на ті обставини, що у даному випадку відповідач вчинив саме дії, результатом яких є виплата відповідної суми пенсії позивачу, з розміром якої останній не згоден.

З урахуванням викладено та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними саме дії Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника у розмірі 8 862,84 гривень з моменту подачі заяви, а саме з 02 травня 2018 року.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області нараховувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника у розмірі 8 862,84 гривні з моменту подачі заяви, а саме з 02 травня 2018 року суд зазначає наступне.

З врахуванням приписів статей 2, 9, 245 КАС України, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за можливе зобов'язати Покровське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по втраті годувальника від 02 травня 2018 року щодо нарахування пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника у розмірі 8 862,84 гривні з моменту подачі заяви, а саме з 02 травня 2018 року з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій Відповідача щодо виплати суми пенсії позивачу у розмірі 3 812,19 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить суд стягнути з Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 гривень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 31 липня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом Сакун Віталієм Анатолійовичем укладено договір про надання правничої допомоги предметом якого є надання правничої допомоги адвоката (складання процесуальних документів, заяв, листів, виготовлення та отримання необхідних довідок та інших документів), консультування, представництво та захист інтересів клієнта в судових, правоохоронних органах, поліції, прокуратури, СБУ, НАБУ та будь-яких інших органах для захисту інтересів в цивільній справі, пов'язаній із травмуванням на виробництві, що мала місце 27 червня 2018 року, в тому числі під час розгляду спору щодо оформлення факту нещасного випадку на виробництві та відшкодування будь-якої шкоди за цим фактом (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.1 зазначеного договору передбачено, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 1000,00 гривень.

Зі змісту детального опису робіт, виконаних адвокатом Сакуном Віталієм Анатолійовичем за вказаним договором, вбачається, що первинна консультація з питання пенсії по втраті годувальника становить 1 000,00 гривень; підготовка та направлення на адресу відповідача запиту з питання розміру пенсії померлого годувальника - 1 000,00 гривень; складання позовної заяви, копіювання та оформлення пакету документів, формування квитанції про сплату судового збору - 3 000,00 гривень та складання заяви та клопотання від 08 жовтня 2018 року - 500,00 гривень, що разом становить 5 500,00 гривень.

Згідно частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 5 500,00 грн. до суду надано:

- договір про надання правової допомоги від 31 липня 2018 року № б/н;

- акт приймання виконаних робіт (наданих послуг);

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Скакуном Віталієм Анатолійовичем;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 4920 від 29 листопада 2017 року;

- ордер серія ДН № 001544 від 31 липня 2018 року;

- розрахункові квитанції серії АААП № 917841 на суму 5 000,00 гривень та серії АААП № 917850 на суму 500,00 гривень.

Суд, розглянувши докази надані позивачем, дійшов наступних висновків.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем надані вказані документи відповідно до договору про надання правової допомоги від 31 липня 2018 року.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218, встановлено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність,

Пунктами 1, 2, 4 ч.3 вказаного вище Порядку передбачено, що самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Порядку). Проте, суду книги обліку доходів і витрат не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, в порушення норми пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України, не в повному обсязі надав суду належні докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2018 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп. до ухвалення судового рішення у справі.

Нормами частини 2 статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо ненарахування ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% з пенсії померлого годувальника у розмірі 8 862,84 гривень з моменту подачі заяви, а саме з 02 травня 2018 року.

Зобов'язати Покровське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по втраті годувальника від 02 травня 2018 року щодо нарахування пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% від суми пенсії померлого годувальника у розмірі 8 862,84 гривні з моменту подачі заяви, а саме з 02 травня 2018 року з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Покровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири гривні) 80 копійок на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Повний текст рішення виготовлено, підписано та проголошено у судовому засіданні 14 листопада 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.