Рішення № 77857060, 10.10.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10896/18 2/335/2562/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря Ведмедьової В.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого зазначила наступне.

14.08.2016 року померла ОСОБА_3 – мати позивача. Після смерті якої відкрилася спадщина за законом у вигляді 5/8 частки квартири № 24 будинку № 7-а, розташованого по вул. Якова Новицького у м. Запоріжжі. Після смерті матері позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, натомість оформити спадщину через нотаріальну контору не може, оскільки відсутній правовий документ на квартиру № 24 будинку № 7-а, розташованого по вул. Якова Новицького у м. Запоріжжі. 13.09.2018 року позивачу видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом за та рекомендовано звернутися до суду.

За вказаних обставин, позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 5/8 частин квартири № 24 будинку № 7-а, розташованого по вул. Якова Новицького у м. Запоріжжі.

Ухвалою суду від 19.09.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з’явилася, від представника позивача надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутність, без фіксації судового процесу, відповідно до якої позивач та її представник позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, від представника відповідача надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутність відповідача та її представника, відповідно до якої відповідач позов визнає у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.

Представник третьої особи - Третьої Запорізької державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, суду надав копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 № 176/2017.

За викладених обставин суд вважає за можливе ухвалити рішення у підготовчому судовому засідання, що відповідає положенню ч. 3 ст. 200 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв’язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 14 серпня 2016 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 367155, виданим Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 15.08.2016 року, актовий запис № 5691.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЖС № 463791, виданого Міським відділом РАЦС м. Запоріжжя від 13.03.1981 року, ОСОБА_4 після укладення шлюбу з гр. ОСОБА_5 отримала прізвище „Радкевич”, актовий запис 712.

Батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-УР № 065589, виданого Орджонікідзевським райбюро ЗАГС м. Запоріжжя 12.04.1960 року, актовий запис № 1064.

Згідно до копії Свідоцтва № 383 про право власності на житло, виданого 14.02.2001 року Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, кожному по 1/3 частці.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії ІІ-ЯР № 906481, виданого Орджонікідзевським р/б РАЦС м. Запоріжжя 15.03.1959 року, співвласники вказаної квартири ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.03.1959 року, актовий запис № 339.

Відповідно до свідоцтва про народження серії VІІ-УР № 0795076, виданого Орджонікідзевським р/б РАЦС м. Запоріжжя 27.03.1966 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 779.

Згідно свідоцтва про смерть серія 1-ЖС № 291638, виданого Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького обласного управління юстиції, вбачається, що 05 липня 2002 року помер ОСОБА_6, батько позивача, актовий запис № 6179, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яку прийняли його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_7. Відтак ОСОБА_3 належала 1/2 частка зазначеної квартири, інша 1/2 частка квартири належала ОСОБА_2

Згідно до свідоцтва про смерть серія І-ЖС № 311253, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, 11 листопада 2014 року помер – ОСОБА_7, актовий запис № 7425, після смерті якого ОСОБА_3 вирахувано нотаріусом та прийнято спадщину за законом у вигляді 1/4 частки від 1/2 частки квартири № 24 будинку № 7-а, розташованого по вул. Якова Новицького м. Запоріжжя, відтак на день смерті ОСОБА_3 належала 1/3 частка вказаної квартири згідно приватизації, 1/2 від 1/3 частки квартири, яку вона прийняла шляхом спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_6, та 1/4 від 1/2 частки квартири, яку вона прийняла шляхом спадкування після смерті її сина ОСОБА_2, в цілому 5/8 частин квартири. За життя право власності на спадкове майно ОСОБА_3 не оформила.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за законом, яку прийняла лише позивач, яка є єдиним спадкоємцем відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2, яка є онукою померлій та є спадкоємцем в порядку ст. 1266 ЦК України, оскільки є донькою померлого 11.11.2014 року ОСОБА_7, не вбачається, що відповідач звернулася з заявою про прийняття спадщини, а відтак позивач є єдиним спадкоємцем 5/8 частини квартири АДРЕСА_2.

Реалізовуючи свої спадкові права позивач після смерті матері прийняла шляхом звернення до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини після померлої матері ОСОБА_3, наслідком чого заведена спадкова справа.

З матеріалів спадкової справи № 176/2017, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що єдиним спадкоємцем після її смерті є позивач спадкового майна, яка прийнявши спадщину, оформити її через нотаріальну контору не має можливості з причини відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на квартиру АДРЕСА_2, якою позивачу відмовлено в видачі свідоцтва з причини відсутності правового документа та рекомендовано звернутися до суду за оформленням своїх спадкових прав на спадщину, відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 13.09.2018 року, виданої Третьою Запорізькою державною нотаріальною конторою.

На підставі аналізу наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про підтвердження обставин, викладених позові, та обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню та вважаються встановленими.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Таким чином, оскільки позивач є донькою померлої ОСОБА_3, тому відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем після смерті матері.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до глави 10 п. 4.15 „Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5 передбачено, що „видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкоємцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна”. Якщо нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування” також роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обрані позивачем способи захисту його прав передбачені законом і відповідають йому.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Як роз'яснено в листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об’єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі „Онерільдіс проти Туреччини” Європейський суд з прав людини визнав, що поняття „майно” охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні „законне сподівання” стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі „Ятрідіс проти Греції” зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки наявні передбачені законом підстави для визнання за позивачем права власності на вигляді 5/8 частки квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-82, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частин квартири № 24 в будинку № 7-а, розташованого по вул. Якова Новицького м. Запоріжжя в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, яка померла 14.08.2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя: В.В.Калюжна