Вирок № 77856731, 14.11.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 14.11.2018

Справа № 320/3406/18

Провадження № 1-кп/320/696/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря: Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12018080140000001 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка Новотроїцького р-ну Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2, неодруженого, який має одну малолітню дитину, в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю прокурора - Фурманенко М.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - Гречко О.В.,

представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2018 року приблизно о 05 годині 25 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем ВАЗ-21110, реєстраційний номер НОМЕР_3, рухався по автодорозі «об'їзд міста Мелітополь» з боку автодороги М18 Харків-Сімферополь в напрямку автодороги М14 Одеса-Новоазовськ в Мелітопольському районі Запорізької області, зі швидкістю 100-110 км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху поза населеними пунктами.

На шляху прямування водій ОСОБА_2 у зв'язку зі зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, не врахував погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічного транспортного засобу та не зменшив швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а також перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого в районі Нового кладовища на відстані 2930 м від автодороги М18 Харків-Сімферополь скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок ДТП водій автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_4 та його пасажир ОСОБА_6 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження та були доставлені до Мелітопольської міської лікарні.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.п. 2.9., 10.1., 12.2., 12.6., 12.9., 19.3. Правил дорожнього руху України, згідно з якими: 2.9.а). «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»; 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; 12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»; 12.6. «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год», 12.9. «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6…», 19.3. «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення».

Порушення п.п. 10.1., 19.3. ПДР України, скоєні водієм ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 50 від 21.02.2018 року у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження: закритий компресійний перелом тіла 5-го грудного хребця 1 ступеню, крайовий розтрощений перелом заднього відділу медіального мищелку лівої великогомілкової кістки, внутрішньосуглобового типу зі зміщенням відламків; ЗЧМТ, СГМ, рана язику, садна на голові.

Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються: закритий компресійний перелом тіла 5-го грудного хребця 1 ступеню, крайовий розтрощений перелом заднього відділу медіального мищелку лівої великогомілкової кістки, внутрішньосуглобового типу зі зміщенням відламків - середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я; в області голови, зокрема ЗЧМТ, СГМ, як легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але менше 21 дня) розлад здоров'я.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 80 від 26.03.2018 року у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження: крайовий відрив кортикального фрагмента шиловидного відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням. Зазначене тілесне ушкодження кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості, що спричинило за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення у повному обсязі, погодився з кваліфікацією своїх дій за ч.1 ст. 286 КК України та пояснив, що він 31 грудня 2017 року, перебуваючи за місцем свого проживання АДРЕСА_3, близько 24 години випив два келиха пива по 0,5 літрів, потім вночі зателефонувала його мати, яка проживала в м. Мелітополі, що у неї проблеми зі здоров'ям, після чого він сів за кермо та поїхав до матері. Проїхавши пост ДАЇ, повернув ліворуч та через кілька кілометрів його осліпило світло зустрічного транспортного засобу, також були погані погодні умови - йшов дощ, він змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу та в районі Нового кладовища скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21099, після чого втратив свідомість прийшов до тями лише в лікарні. Рухався зі швидкістю близько 100 км/год. Розкаюється у вчиненому, зазначив, що він не умисно це зробив. Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково в розмірі 50000 гривен. Добровільно сплатив потерпілому 7 тисяч 200 гривень, зазначені в позові.

Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в повному обсязі в розмірі 450 тисяч гривень. У судовому засіданні просив суд суворо не карати обвинуваченого, призначити йому покарання, не пов'язане з ізоляцією обвинуваченого від суспільства, однак з позбавленням права керування транспортними засобами.

Висновком експерта № 50 від 29.01.2018 року встановлено, що у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: закритий компресійний перелом тіла 5-го грудного хребця 1 ступеню, крайовий розтрощений перелом заднього відділу медіального мищелку лівої великогомілкової кістки, внутрішньосуглобового типу зі зміщенням відламків; ЗЧМТ, СГМ, рана язику, садна на голові. Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються: закритий компресійний перелом тіла 5-го грудного хребця 1 ступеню, крайовий розтрощений перелом заднього відділу медіального мищелку лівої великогомілкової кістки, внутрішньосуглобового типу зі зміщенням відламків - середньої тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я; в області голови, зокрема ЗЧМТ, СГМ, як легкі, що спричинили короткочасний (понад 6, але менше 21 дня) розлад здоров'я.

Висновком експерта № 62 від 21.02.2018 року встановлено, що у ОСОБА_7, виявлені тілесні ушкодження: травматичний набряк м'яких тканин правої гомілки. Зазначені тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі.

Висновком експерта № 80 від 13.03.2018 року встановлено, що у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження: крайовий відрив кортикального фрагмента шиловидного відростка правої ліктьової кістки зі зміщенням. Зазначене тілесне ушкодження кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості, що спричинило за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я.

Висновком експерта № 192/к від 26.03.2018 року встановлено, що у ОСОБА_2 виявлено етанол у концентрації 0,47 %.

Висновком експерта № 19-36 від 26.03.2018 року встановлено, що в діях водія автомобіля ВАЗ-21110 реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_2 є невідповідність вимогам п.п. 2.9., 10.1., 12.2., 12.6., 12.9., 19.3. Правил дорожнього руху України. Порушення п.п. 10.1., 19.3. ПДР України, скоєні водієм ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, і щирим каяттям, та не заперечення сторін кримінального провадження про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1 ст. 286 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд керується ст.65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним діяння, яке відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії невеликого ступеню тяжкості, вчинене з необережності, дані про особу обвинуваченого, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_2, у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, правдиві послідовні показання, надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини у справі, часткове відшкодування завданих збитків потерпілому, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, позитивну характеристику.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до уваги досудову доповідь Мелітопольського міськрайонного відділу з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації № 1/1744 від 14.08.2018 року, відповідно до якої ризик скоєння повторного кримінального правопорушення ОСОБА_2 є низьким та його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

Вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння судом не визнається як обставина, яка обтяжує покарання ОСОБА_2, оскільки він обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за обставин, що він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив, крім інших, положення пунктів п. 2.9 а) ПДР України, про що зазначено у формулюванні обвинувачення. Отже ця обставина увійшла в об'єктивну сторону складу злочину фактично як кваліфікуюча ознака, з огляду на бланкетність диспозиції усіх частин ст. 286 КК України, а тому суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України, не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливе без ізоляції його від суспільства, проте із здійсненням контролю за поведінкою обвинуваченого з боку органів з питань пробації, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тобто без реального відбування покарання та покладення обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Разом з цим, враховуючи думку захисника обвинуваченого, який просив суд не позбавляти його права керування транспортними засобами, критичного ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку як до, так і після вчинення злочину, те що це є джерелом прибутку, однак з урахуванням мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання, суспільної небезпеки скоєного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів в межах санкції статті.

Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди обвинувачуваний ОСОБА_2 визнав частково в сумі 50 тисяч гривень, вважав розмір моральної шкоди значно завищеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове майно, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013 року передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого в частині компенсації моральної шкоди, суд керується нормами ст.ст. 28, 328 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Враховуючи характер вчиненого відносно потерпілого злочину, його наслідки, характер, глибину та тривалість моральних страждань потерпілого ОСОБА_4, пов'язаних з вчиненням проти нього протиправних дій ОСОБА_2, суттєвість змін в життєвих стосунках, необхідність додаткових зусиль для організації його життя, виходячи при цьому з вимог розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди у розмірі 100 000 (ста тисяч) гривень.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Речові докази у даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні, відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 369-371, 373-376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_2 покласти обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягнення суми моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка, Новотроїцького р-ну Херсонської області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_2, (зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, який проживає за адресою АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, який проживає за адресою АДРЕСА_4) суму моральної шкоди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка, Новотроїцького р-ну Херсонської області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою, АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на користь держави в особі Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Запорізькій області (рахунок № 31116115700009, одержувач - УК у Шевч. р-ні м. Зап./Шевч./24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку ГУДКСУ) витрати за проведення судових експертиз:

-№ 19-3 від 05.01.2018 у кримінальному провадженні № 12018080140000001 у розмірі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп.,

-№ 19-5 від 11.01.2018 у кримінальному провадженні № 12018080140000001 у розмірі 2145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 00 коп.,

-№ 19-36 від 26.03.2018 у кримінальному провадженні № 12018080140000001 у розмірі 2145 (дві тисячі сто сорок п'ять) грн. 00 коп., а всього 5434 (п'ять тисяч чотириста тридцять чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка, Новотроїцького р-ну Херсонської області, громадянина України, РНОКПП - НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою, АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на користь держави в особі Комунальної установи «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради (рахунок № 31556255147546, МФО 813015, ОКПО 02005177, назва банку УГК у Запорізькій області):

-витрати за проведення судової експертизи № 50 від 29.01.2018 у кримінальному провадженні № 12018080140000001 у розмірі 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 20 коп.

-витрати за проведення судової експертизи № 62 від 21.02.2018 у кримінальному провадженні № 12018080140000001 у розмірі 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн. 20 коп., а всього 1154 (одну тисячу сто п'ятдесят чотири) гривні 40 копійок.

Речовий доказ, що, згідно розписки, знаходиться на відповідальному зберіганні ОСОБА_2 - автомобіль ВАЗ-21110 реєстраційний номер НОМЕР_3, - залишити в його користуванні та розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду Т.В.Юрлагіна