Рішення № 77856570, 15.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4928/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Ізмаїльської міської ради до Державної фіскальної служби України, третя особа – Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію № 1742/6/99-99-12-02-03-15/ПК від 20.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.05.2018 виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради звернувся до ДП «Адміністрація морський портів України» щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке знаходиться в м. Ізмаїлі, у зв’язку із тим, що кошти від сплати цього податку до місцевого бюджету в першому кварталі 2018 р. не надходили. Листом ДП «АМПУ» надало відповідь, що за податковою консультацією ДФС України № 1742/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 20.04.2018 у ДП «Адміністрація морський портів України» не виникають податкові зобов'язання з цього податку, оскільки об’єкти нерухомого майна знаходяться у державній власності та закріплені ДП «Адміністрація морський портів України» на праві господарського відання, а платниками цього податку визначені саме власники майна. Позивач не погоджується із зазначеною податковою консультацією та вважає, що ДП «Адміністрація морський портів України» є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки незалежно від об’єкту оподаткування, оскільки ДП «Адміністрація морський портів України» є прибутковою організацією та не повністю утримується за рахунок державного чи місцевого бюджету. В результаті отриманої податкової консультації ДП «Адміністрація морський портів України» не перераховано до місцевого бюджету 1051922,46 грн., чим завдано втрат місцевого бюджету, у зв’язку із чим позивач звернувся за судовим захистом.

Ухвалою судді від 19.10.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 12.11.2018 о 10:00 год.

01.11.2018 від ДФС України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити зазначивши наступне. Згідно звернення ДП «Адміністрація морський портів України» підприємство вказало, що використовує об’єкти нерухомого майна, відмінні від земельної ділянки, які перебувають у державній власності та закріплені за підприємством на праві господарського відання (п.4.2 Статуту). В силу положень ч.5 ст.22, ст.24, ст.55, ч.1 ст.134, ч.1 ст.136 ГК України, пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України право власності та право господарського відання не є тотожними поняттями, з урахуванням чого платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки може бути лише власник відповідного майна. Отже податкова консультація надана у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у зв’язку із чим позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

06.11.2018 від третьої особи ДП «Адміністрація морський портів України» надійшли пояснення щодо позовної заяви, які обґрунтовані аналогічними доводами, вказаними у відзиві відповідача. Також зазначено, що Ізмаїльська міська рада не наділена правом на оскарження індивідуальної податкової консультації, яка надана сторонній особі, оскільки приписами ПК України таке виключне право надано лише платнику податків, якому така консультація надавалася.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник ДФС України в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник ДП «Адміністрація морських портів України» в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, зважаючи на його необґрунтованість.

Вислухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 03.04.2018 ДП «Адміністрація морський портів України» звернулось в порядку п.53.1 ст.53 ПК України до ДФС України з проханням надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи є ДП «Адміністрація морський портів України» платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об’єктами державної власності, якими ДП «Адміністрація морський портів України» володіє на праві господарського відання) в розумінні пп. «а» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

За результатами розгляду вищезазначеного звернення ДФС України складено податкову консультацію № 1742/6/99-99-12-02-03-15/ПК від 20.04.2018, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

23.05.2018 виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради звернувся до ДП «Адміністрація морський портів України» щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке знаходиться в м. Ізмаїлі, у зв’язку із тим, що кошти від сплати цього податку до місцевого бюджету в першому кварталі 2018 р. не надходили.

Листом ДП «Адміністрація морський портів України» надало відповідь, що за податковою консультацією ДФС України № 1742/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 20.04.2018 у ДП «Адміністрація морський портів України» не виникають податкові зобов'язання з цього податку, оскільки об’єкти нерухомого майна знаходяться у державній власності та закріплені ДП «Адміністрація морський портів України» на праві господарського відання, а платниками цього податку визначені саме власники майна.

Не погодившись із зазначеною податковою консультацією, оскільки в результаті останньої ДП «Адміністрація морський портів України» припинило сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до місцевого бюджету, Ізмаїльська міська рада звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену податкову консультацію обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваної податкової консультації № 1742/6/99-99-12-02-03-15/ПК від 20.04.2018 вбачається, що оскільки платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені власники майна, то у ДП «Адміністрація морський портів України» не виникатимуть податкові зобов’язання в частині об’єктів майна, право господарського відання на які має документальне підтвердження.

З огляду на матеріли справи, ДП «Адміністрація морський портів України» відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 02.04.2018 № 149, є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Згідно з п.4.2 Статуту майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог, передбачених законодавством України та цим Статутом.

Згідно з ч.5 ст.22 ГУ України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Відповідно до ч.1 ст.24 ГУ України управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно з ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч.4 ст.55 ГК України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Згідно з ч.1 ст.133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ч.1 ст.134 ГК України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Слід зазначити, що власник майна, що закріплено на праві господарського відання за підприємством, законодавче позбавлений права втручаючись в оперативно-господарську діяльність зазначеного підприємства. Проте власник майна наділяється правом здійснювати контроль за використанням та збереженням належного йому майна, закріпленого ним за підприємством безпосередньо або через уповноважений ним орган. Порядок, періодичність та форми здійснення названого контролю визначаються власником на його розсуд, але у відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, за приписами чинного законодавства право власності та право господарського відання не є тотожними поняттями, у зв’язку із чим платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки може бути лише власник відповідного майна.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Кодексу).

Таким чином, оскільки платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені власники майна, то у ДП «Адміністрація морських портів України» не виникатимуть податкові зобов’язання з цього податку в частині об’єктів майна, право господарського відання на які має документальне підтвердження, про що вірно зазначено в оскаржуваній податковій консультації № 1742/6/99-99-12-02-03-15/ПК від 20.04.2018.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що відповідно до п.52.1, п.52.2, п.52.3 ст.52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до п.53.2 ст.53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

При цьому, дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Вирішуючи спір суд зобов'язаний за критеріями юридичної природи акта управління визначитися щодо належності його до нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії.

Індивідуальні акти стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовчий характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

За висновком Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 01.12.2009 № 09/236 індивідуальні акти можуть бути оскаржені лише особами, які в них зазначені, тобто безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Суд вважає, що оскаржувана позивачем податкова консультація не відповідає критерію юридичної значимості, оскільки вказана консультацію не створює жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення прав позивача.

Натомість позов обґрунтовано опосередкованими оскаржуваною податковою консультацією наслідками, які настали для місцевого бюджету м. Ізмаїл, зокрема зупинення ДП «Адміністрація морських портів України» сплати податку, платником якого він за приписами ПК України не є. Однак незгода міської ради із податковою політикою держави не може слугувати підставою для судових звернень, метою яких є фактично адміністрування податку за особистим тлумаченням приписів чинного податного законодавства органом місцевого самоврядування.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана податкова консультація складена в межах повноважень, у передбачений законодавством спосіб та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, у зв'язку із чим адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Ізмаїльської міської ради (68600, м. Ізмаїл, пр. Суворова, 62) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ-53, Львівська пл., 8), третя особа – Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14), про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.11.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.