Рішення № 77856388, 08.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1827/18Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

секретар: Мельничеко В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Гемма ЛТД" до Державного агенства водних ресурсів України про визнання протиправними та скасування рішення № 493/хс/30-д-18 від 23.08.2018 року та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ТОВ фірма " Гема ЛТД" (далі позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державного агенства водних ресурсів України (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення № 493/хс/30-д-18 від 23.08.2018 року яким відмовлено у надані дозволу на спеціальне водокристування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав зазначені позовні вимоги та пояснив, що позивач є власником нерухомого майна - гідроспоруд, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Відповідач відмовив у видачі дозволу на спецводокористування посилаючись на відсутність договору оренди водного дзеркала. Така відмова є протиправною, оскільки гідроспоруди, а саме: склади, інкубцех, водонапірна ємність, насосна станція, ставки з рибоуловлювачем та водовипуском знаходяться у власності позивача. Земля на якій розміщені споруди та ставки відповідно до договору знаходиться в оренді. Для здійснення господарської діяльності позивачу необхідно здійснювати забір води та наповнювати ставки з Дніпровського лиману, що у відповідності до ст. 48, 49 Водного Кодексу України є спеціальним водокористуванням і не потребує укладення додаткового договору оренди водного дзеркала, як того вимагає відповідач. Водне дзеркало створюється самим позивачем шляхом наповнення ставків водою відповідно до спецводокористування за яке до бюджету сплачуються відповідні кошти. Крім того, позивач посилається на ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру" відповідно до якої рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного Кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

Представник відповідача позовні вимоги не визнала і пояснила, що підставою для відмови позивачу у видачі дозволу на спецводокористування стала відсутність договору оренди води (водного простору), укладення якого передбачено ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру".

Судом встановлені наступні обставини по справі.

ТОВ "Гема ЛТД" має у власності комплекс гідроспоруд, які забезпечують діяльність ставкового господарства для розведення риби, а саме: рибоводні ставки, водонапірна ємність, склади, трансформатори, насосна станція, інше майно та здійснює діяльність за КВЕД 03.22 прісноводне рибництво (аквакультура).

Відповідно до договору оренди, позивачу передано в оренду для рибогосподарських потреб земельну ділянку загальною площею 563,7 га, у тому числі 516,14 га земель водного фонду.

Позивач наповнює рибоводні ставки та скидає зворотні води в Дніпровський лиман за допомогою власної насосної станції шляхом забору поверхневих вод з Дніпровського лиману, на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Відповідно до Дозволу на спеціальне водокористування № Укр 8.3 від 01.07.2013 р. термін його дії закінчився 01.07.2018 року.

27.06.2018 та 20.07.2018 р. повторно, позивач звернувся до сектору у Херсонській області та м. Севастополі Держводагентства із заявою щодо видачі дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідач перевіривши подані документи, листом від 23.08.2018 № 493/хс/30д-18, керуючись статтею 49 Водного кодексу України, частиною п'ятою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», повторно відмовив у видачі дозволу на спеціальне водокористування із зазначенням причин відмови, а саме: подання неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, згідно з визначеним статтею 49 Водного кодексу України переліком.

Таку відмову позивач вважає неправомірною та просить задовольнити позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Сторони по справі, обґрунтовуючи свої правові позиції посилаються на одні ті ж норми діючого законодавства, що регулюють правовідносини у сфері водокористування, але позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок укладати договір оренди води (водного простору), а відповідач вважає, що позивач на вимогу ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру", зобов'язаний укласти такий договір оренди і саме його відсутність стала причиною відмови у наданні дозволу на спецводокористування.

Щодо надання інших чи відповідності поданих позивачем документів для отримання дозволу, ні у письмовій відмові, ні в судовому засіданні представником відповідача не наголошувалось.

Суд враховує наступні приписи діючого законодавства.

Статтею 43 Водного Кодексу України визначені основні права водокористувачів, у тому числі:

- право на здійснення загального та спеціального водокористування;

- право використовувати водні об’єкти на умовах оренди.

Відповідно до статті 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до статті 49 ВК України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа - підприємець звертається до територіальних органів Держводагентства із заявою, до якої додаються:

- обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення;

- опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод; нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);

.....

копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).

Зазначений перелік документів є вичерпним.

Відсутність копій правовстановлюючих документів на водні об'єкти (для орендарів водних об'єктів) і є причиною відмови на яку посилається відповідач.

Щодо необхідності укладення такого договору оренди водного об'єкта, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 ЗУ «Про аквакультуру» 18 вересня 2012 року N 5293-VI, рибогосподарська технологічна водойма - штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об’єктів аквакультури.

Відповідно до статті 3 ВК України усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. Поверхневі води, у тому числі штучні водойми, належать до водного фонду України.

Відповідно до статті 6 цього кодексу (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України винятком є замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів), які за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність громадянам та юридичним особам.

Відповідно до статті 51 ВК України водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми можуть надаватися у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Надання частин рибогосподарських водних об'єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Частиною 2 статті 14 ЗУ «Про аквакультуру» визначено, що рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

Відповідно до частини 3 статті 14 ЗУ «Про аквакультуру» об’єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.

Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

Аналіз вищенаведеного законодавства та приписи безпосередньо ч. 2, 3 ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру", дають підстави суду визначити, що крім оренди земельної ділянки під водним простором, обов'язковою умовою є укладення договору оренди води (водного простору), або водного дзеркала.

Щодо обґрунтувань позивача, що здійснення плати за спеціальне водокористування виключає плату за оренду водного простору суд вважає наступне.

Як вже було зазначено, відповідно до статті 49 ВК України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Статтею 42 ВК України визначено, що водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Таким є позивач.

Відповідно до п. 255.1 статті 255 Податкового кодексу України платниками рентної плати за спеціальне використання води є первинні водокористувачі ...

- суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Відповідно до підпункту 255.3.2 пункту 255.3 статті 255 ПК України об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування).

Відповідно до підпункту 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 ПК України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за ....; за спеціальне використання води.

Таким чином, суд вважає, що орендна плата за воду визначена в ч. 3 ст. 14 ЗУ "Про аквакультуру" та рентна плата визначена нормами ПК України є різними не тотожними платежами.

Виходячи з цього, суд відхиляє обґрунтування позивача, що плата за спеціальне водокористування і є платою за воду, оскільки плата за спецводокористування та плата за воду виходячи із приписів вищенаведеного законодавства є окремими видами платежів.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив, що обчислення розміру орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму здійснюється відповідно до Методики визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об’єкта, рибогосподарської технологічної водойми (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.01.2014 № 11 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО січня 2014 р. за № 194/24971.

Відповідно до пункту 2 вищезазначеної Методики підставою для справляння платежів за оренду частини рибогосподарського водного об’єкта та рибогосподарської технологічної водойми є договір оренди частини рибогосподарського водного об’єкта та договір оренди рибогосподарської технологічної водойми відповідно.

Враховуючи викладене, рентна плата за спеціальне використання води не звільняє водокористувача від орендної плати за воду (водний простір).

Оскільки позивач не надав відповідачу документи щодо оренди води (водного простору), то останній правомірно відмовив у видачі дозволу на спеціальне водокористування.

Керуючись ст.ст.242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гемма ЛТД" до Державного агентства водних ресурсів України про визнання протиправним та скасування рішення від 23.08.2018 № 493/хс/30д-18, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 листопада 2018 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 5.1.2