Рішення № 77856073, 15.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5429/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Одеської митниці ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.10.2018 року ВП № 56949317 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн., -

СУТЬ СПОРУ:

Одеська митниця ДФС звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просила визнати протиправною та скасувати постанову від 02.10.2018 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум B.C. (ВП № 56949317) про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Постановою від 02.10.2018 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ВП № 56949317) за невиконання вимог виконавчого листа № 815/1519/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом 03.08.2018 року, накладений на боржника Одеську митницю ДФС штраф на користь держави у розмірі 5100 грн.

Одеська митниця ДФС вважає, що постанова від 02.10.2018 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ВП № 56949317) є протиправною, оскільки суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1, 2 статті 63, частини 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», частини 4 статті 254, частини 1 статті 378 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року позовну заяву Одеської митниці ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.10.2018 року ВП № 56949317 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судове засідання на 15.11.2018 року о 09:30 год., встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 14.11.2018 року.

Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання, призначене на 15.11.2018 року, сторони не з'явилися.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року у справі № 815/1519/18 адміністративний позов ОСОБА_3 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу було задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Одеської митниці ДФС № 162-о від 05.03.2018 року «Про звільнення ОСОБА_3.», яким з 06.03.2018 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС, поновлено ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-Центральний» (попередня назва «Одеса-порт») Одеської митниці ДФС з 07.03.2018 року, стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.03.2018 року по 23.07.2018 року у розмірі 27907,44 грн. без обов'язкових відрахувань, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-Центральний» (попередня назва «Одеса-порт») та в частині стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6601,76 грн. без обов'язкових відрахувань, а також зобов'язано Одеську митницю ДФС подати до 06.08.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-Центральний» (попередня назва «Одеса-порт») з 07.03.2018 року.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум B.C. від 08.08.2018 року за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа № 815/1519/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом 03.08.2018 року, про поновлення ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-Центральний» (попередня назва «Одеса-порт») Одеської митниці ДФС з 07.03.2018 року щодо допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-Центральний» (попередня назва «Одеса-порт») та в частині стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6601,76 грн. без обов'язкових відрахувань, було відкрито виконавче провадження ВП № 56949317, боржнику надано триденний термін на виконання рішення суду.

15.08.2018 року до Одеської митниці ДФС надійшла копія постанови від 08.08.2018 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ВП № 56949317) про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 815/1519/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-Центральний» (попередня назва «Одеса-порт») Одеської митниці ДФС з 07.03.2018 року.

17.08.2018 року Одеська митниця ДФС звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення від 23.07.2018 року у справі № 815/1519/18, в якій просила роз'яснити рішення в частині, яка допущена до негайного виконання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року у справі № 815/1519/18 в задоволенні заяви Одеської митниці ДФС про роз'яснення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року було відмовлено.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум B.C. від 02.10.2018 року ВП № 56949317 за невиконання вимог виконавчого листа № 815/1519/18, виданого Одеським окружним адміністративним судом від 03.08.2018 року, було накладено на Одеську митницю ДФС штраф у розмірі 5100,00 грн.

Листом від 02.10.2018 року вказана постанова була направлена на адресу Одеської митниці ДФС та отримана останньою 09.10.2018 року.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов не належить до задоволення.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

З урахуванням зазначеного, судове рішення в частині негайного виконання є самостійною підставою для його виконання в цій частині.

У зв'язку з самостійним невиконанням боржником судового рішення в частині негайного виконання стягувач може звернутися до відповідного органу державної виконавчої служби з метою його примусового виконання в цій частині.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

15.08.2018 року позивач отримав постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

З урахуванням зазначеного, примусове виконання рішення немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, розпочинається з моменту винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

17.08.2018 року позивач звернувся до суду із заявою про роз'яснення рішення від 23.07.2018 року у справі № 815/1519/18 в частині негайного виконання.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Згідно з ч.4 ст.254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Ухвалою суду від 28.08.2018 року позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду від 23.07.2018 року по справі № 815/1519/18.

Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року у справі № 815/1519/18 про відмову в задоволенні заяви Одеської митниці ДФС про роз'яснення рішення від 23.07.2018 року набрала законної сили з моменту проголошення, тобто 28.08.2018 року.

Суд вважає необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування позову, що Одеська митниця ДФС подала до суду апеляційної інстанції через Одеський окружний адміністративний суду апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 року у справі № 815/1519/18, яка станом на дату звернення до суду з вказаним позовом не розглянута П'ятим апеляційним адміністративним судом.

Оскільки ухвала суду про відмову в роз'ясненні рішення від 23.07.2018 року у справі № 815/1519/18 набрала законної сили 28.08.2018 року з моменту проголошення, тому саме з 28.08.2018 року поновлюється перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування позову, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року у справі № 815/1519/18 про поновлення ОСОБА_3 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-Центральний» Одеської митниці ДФС з 07.03.2018 року не виконано Одеською митницею ДФС з поважних причин через наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, а саме: згідно з судовим рішенням ОСОБА_3 поновлений на іншій посаді, ніж та, з якою він був звільнений; у відділі митного оформлення № 3 митного поста «Одеса-Центральний» немає вакантних рівнозначних посад державного інспектора, а особи, які їх займають, не були залучені до розгляду справи № 815/1519/18 у якості третіх осіб, а тому припинення їх державної служби, призведе до порушення їх трудових прав.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 02.10.2018 року ВП № 56949317 вбачається, що державним виконавцем встановлено, що рішення суду боржником не виконано.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача в обґрунтування позову, що Одеська митниця ДФС є боржником у виконавчому провадженні (ВП № 56949317) з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду № 815/1519/18, а відповідно до ч.1 ст.378 КАС України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) може встановити чи змінити спосіб та порядок виконання судового рішення, тому Одеська митниця ДФС самостійно не може подати до суду заяву про встановлення або зміни способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 року у справі № 815/1519/18.

Суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» покладено обов'язок на боржника невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавця про виникнення таких обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, обов'язок утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, обов'язок надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Під час розгляду справи позивач не надав до суду доказів на підтвердження поважності причин невиконання у встановлений виконавцем строк рішення про поновлення на роботі, як і не надав доказів повідомлення державного виконавця про такі обставини, що прямо передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За таких обставин, оскаржувана постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гортолум B.C. від 02.10.2018 року ВП № 56949317 про накладення на Одеську митницю ДФС штрафу у розмірі 5100,00 грн. є обґрунтованою та законною, тобто прийнятою у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позовні вимоги не належать до задоволення.

Доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами. Адже, згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Одеської митниці ДФС (вул. Гайдара, 21А, м. Одеса, 65078, ідентифікаційний код 39441717) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (площа. Б. Дерев’янка, 1, м. Одеса, 65104, ідентифікаційний код 34929741) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.10.2018 року ВП № 56949317 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.287 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.272 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко