Рішення № 77855639, 14.11.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2018 р. Справа № 1840/3337/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Г.) звернувся до суду з позовною заявою до Охтирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі – відповідач, Охтирського об’єднаного УПФУ Сумської області) про:

1) визнання протиправними дій Охтирського об’єднаного УПФУ Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

2) зобов’язання Сумського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити з 01.10.2017 перерахунок пенсії з інвалідності, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.10.2017 до моменту здійснення перерахунку;

3) визнання дій відповідача при вирішенні звернення ОСОБА_1 як дискримінаційні щодо перерахунку пенсії, яке було подано 04.07.2018 до Охтирського об’єднаного УПФУ Сумської області.

Свої вимоги мотивував тим, що у розумінні ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він є військовослужбовцем, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. І тому, згідно ч.3 ст.59 вищезазначеного Закону має право на перерахунок пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати з 01.10.2017.

Ухвалою від 05.09.2018 було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 05.10.2018 позовну заяву було залишено без руху на підставі ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України. Недоліки позовної заяви були усунені позивачем, зокрема, 22.10.2018 позивач надіслав до суду заяву про уточнення позовної заяви, в якій звернув другу вимогу позову щодо зобов’язання здійснити перерахунку пенсії з інвалідності з 01.10.2017 відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до Охтирського об'єднаного УПФУ Сумської області.

Судом 06.11.2018, з врахуванням заяви позивача, було винесено ухвалу про продовження розгляду справи на підставі ч.14 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що предметом спору є оскарження дій відповідача щодо перерахунку пенсійних виплат, справа згідно п.2 ч.1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства країни розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) .

Ухвалою від 07.11.2018 відповідача у справі, зокрема, Охтирське об'єднане УПФУ Сумської області, було замінено його правонаступником, яким є Південне об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Південне об’єднане УПФУ Сумської області (а.с.31).

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву (а.с.20), відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає порядок призначення та перерахунок пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби. Зазначив, що доводи позивача про необхідність проведення перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст.59 вищезазначеного закону є хибними, оскільки строкову службу ОСОБА_1 проходив з 12.05.1972 по 21.05.1974 згідно довідки від 30.07.1998 №4/378, виданої Охтирським об'єднаним військовим комісаріатом. В період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 17.12.1987 по 01.03.1988 відповідно до записів у трудовій книжці позивач перебував в трудових відносинах з ВАТ «Чупахівський бурякорадгосп». Управління не заперечує той факт, що позивач під час ліквідації наслідків на ЧАЕС був призваний на військову службу як військовозобов'язаний, але ж він не призивався повторно на строкову військову службу. У зв’язку з чим, вважає, що дії норм статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громад, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не розповсюджуються на позивача і тому при перерахунку пенсії управління діяло на підставі чинного законодавства та в межах компетенції.

13.11.2018 на адресу суду надійшли додаткові докази, витребувані ухвалою суду від 09.11.2018.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка відноситься до 1-шої категорії, серії «А» №091053 (а.с.3), та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи №181993, віднесеного до категорії 1, - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.3).

Також позивачу довічно встановлена IIІ група інвалідності з 24.10.2001, а з 02.08.2016 - ІІ групу інвалідності внаслідок захворювань, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі висновку обласної спеціалізованої медико-соціальної експертною комісією, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА №485055 (а.с.35) та довідкою про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АІ №002108 (а.с.36).

Позивач перебуває на обліку у Південному об’єднаному УПФУ Сумській області та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с.11) та вбачається з позову та відзиву.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 04.07.2018 про перерахунок пенсії, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п.п.2,3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.9).

Охтирське об’єднане УПФУ Сумської області надало відповідь листом від 17.07.2018 №Ш-133 (а.с.10), в якому повідомило, що підстав для перерахунку ОСОБА_1 немає, оскільки у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 №1210 та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 перерахунок пенсії проводиться особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової військової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Вважає, що позивач не є такою особою, оскільки у період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 17.12.1987 по 01.03.1988 відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ВАТ «Чупахівський бурякорадгосп», а згідно довідки від 30.07.1998 № 4/378, виданої Охтирським об'єднаним військовим комісаріатом, проходив строкову службу з 12.05.1972 по 21.05.1974,а тому відсутні і підстави для проведення такого перерахунку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію стверджує, що позивач не має права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою, вважаючи, що таке право мають лише особи, які проходили дійсну строкову службу.

Однак, суд не приймає до уваги вказані доводи, приймаючи до уваги наступне.

Статтею 10 Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до вказаної статті: тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Тобто, військовозобов'язані, призвані на військові збори належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону №796-XII.

Аналогічні положення викладені в законах України, що регулюють порядок проходження військової служби.

Так, відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов’язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За приписами ч.ч.1,2 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов’язки служби у військовому резерві, та військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов’язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час виконання службових обов’язків. Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що громадяни із числа військовозобов’язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства оборони України від 01.12.1997 №24/428 «Про застосування ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на військовослужбовців, із числа військовозобов’язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи поширюється дія статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на: г) військовозобов’язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.

З архівної довідки від 18.05.2006 №30971/1 (а.с.8) вбачається, що ОСОБА_1 згідно архівних документів військової частини №61753 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 21.12.1987 (наказ №404) по 04.03.1988 (наказ №64) в с.Корогод та отримав дозу опромінення 9,58р (одиниці виміру не розшифровані).

Отже, суд визнає, що позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону №796-XII.

Матеріалами справи, а саме довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА №485055 (а.с.35), довідкою про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АІ №002108 (а.с.36), експертним висновком Харківської міжвідомчої експертної комісії на засіданні від 08.10.1998 №7746 (а.с.14), підтверджено причинний зв’язок захворювань позивача з дією іонузуючого випромінення та інших шкідливих чинників у зв’язку з ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.

Питання призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульоване статтею 59 Закону №796-XII.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, в частині, що підлягають застосуванню з 01.10.2017, стаття 59, зокрема частина третя Закону №796-ХІІ викладена в наступній редакції: «Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Тобто вказана норма розділяє осіб, які мають право на призначення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; особам, які брали участь в інших ядерних аварій та випробувань; особам, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, позивач, з урахуванням примітки до статті 10 Закону №796-XII, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що передбачено ст. 59 Закону №796-ХІІ.

Крім того, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», від 13.02.2011 року у справі «Чуйкіна проти України»).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд визнає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії не відповідала ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є протиправною, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.59 Закону №796-XII та зобов’язання відповідача здійснити позивачу з 01.10.2017 відповідно до ст.59 Закону №796-XII перерахунок та виплату пенсії з інвалідності, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням проведених виплат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка підлягає застосуванню з 01.10.2017 згідно п.3 вказаної постанови, було зобов’язано Пенсійний фонд України забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ. У зв’язку з цим, відповідач, повинен був на підставі даних матеріалів пенсійної справи позивача провести відповідний перерахунок позивачу саме з 01.10.2017.

Однак, суд вважає безпідставними вимоги позивача про визнання дій відповідача при вирішенні звернення ОСОБА_1 від 04.07.2018 щодо перерахунку пенсії дискримінаційними. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VІ дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Зі змісту позову вбачається, що проявом дискримінації по відношенню до позивача ОСОБА_1 вважає відмову у перерахунку пенсії. Однак, суд не вбачає у таких діях відповідача прояву дискримінації з огляду на те, що питання призначення, перерахунку, виплати пенсійних виплат належать до компетенції органів Пенсійного фонду України і належить до їх звичайних повноважень, які здійснюються відповідно до закону.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, з метою з'ясування обставин існування дискримінації у конкретній ситуації застосовується триступеневий тест: по-перше, виявлення двох категорій осіб, які є порівнюваними та відмінними, оскільки відповідно до Конвенції, дискримінація передбачає належність людини до певної групи; по-друге, встановлення, чи дійсно члени цих двох груп оцінюються по-різному; і, по-третє, якщо так, то чи для цього є об'єктивні, обґрунтовані підстави.

У позові, на переконання суду, позивач не зазначив і не обґрунтував наявності в нього певної ознаки (раса, колір шкіри, стать, вік та ін.), які б могли вплинути на питання перерахунку пенсії. У такому разі має місце припущення позивача про обмеження його прав, яке не можна пов'язувати з дискримінацією.

За таких обставин, вимоги в частині визнання дій відповідача дискримінаційними задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визнання справи як типової та про постановлення окремої ухвали, суд не приймає їх до уваги, оскільки постановлення окремої ухвали згідно ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України та звернення з поданням до Верховного Суду про розгляд такої справи як судом першої інстанції Верховним Судом, відповідно до ст. 290 Кодексу адміністративного судочинства України є виключними правами суду і не можуть бути визначеними у якості позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (42722, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Південного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, буд.23, код ЄДРПОУ 42421549) про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Південного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Південне об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», здійснити з 01.10.2017 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з інвалідності, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 14.11.2018.

Суддя І.Г. Шевченко