Рішення № 77855584, 15.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року м. Київ справа № 810/4343/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач-1), Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- стягнути з відповідача-1 на користь позивача кошти у сумі 3224 грн. 94 коп., що є пенсією за період червень-липень 2018 р.;

- стягнути з відповідача-2 на користь позивача кошти у сумі 54823 грн. 98 коп., що є пенсією за період з серпня 2015 р. по травень 2018 р.;

- у разі задоволення вимоги про стягнення коштів застосувати механізм негайного виконання судового рішення, передбаченого ст. 371 КАС України, щодо негайного присудження позивачу виплати пенсійного забезпечення у межах суми стягнення за 1 місяць.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача-1 та отримує пенсію за віком. Із серпня 2015 року виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що припиненням виплати пенсії порушено право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 21 вересня 2018 р.

10 вересня 2018 р. до суду надійшов відзив від відповідача-1, в якому він позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що 5 червня 2018 р. позивачем подано заяву про переведення його пенсійної справи із Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Запоріжжя. 18 липня 2018 р. відповідачем-1 отримано електрону пенсійну справу позивача та атестат про зняття з виплати пенсії від 27 червня 2018 р. № 943, згідно з яким позивача знято з обліку 1 січня 2017 р. Стверджує, що для поновлення виплати пенсії потрібно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Києво-Святошинській районній державній адміністрації, яке відсутнє.

14 вересня 2018 р. від відповідача-2 надійшов відзив, згідно з яким у задоволенні позову просив відмовити. Стверджує, що позивача на облік до відповідача-2 взято 19 грудня 2016 р., пенсію позивачу нараховано за період з 1 листопада 2014 р. по 31 грудня 2016 р. у розмірі 40750 грн. 61 коп. Виплату пенсії позивачу було зупинено на підставі п.п. 11, 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365. Зазначає, що 1 січня 2017 р. позивача знято з обліку у зв'язку із зміною реєстрації місця проживання, а пенсійну справу направлено до відповідача-1, про що свідчить атестат від 27 червня 2018 р. Стверджує, що не може бути відповідачем по цій справі, оскільки позивач на цей час перебуває на обліку у відповідача-1. Розгляд справи просить здійснювати за відсутності його представника.

17 вересня 2018 р. від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2. Вказує, що за період з 1 листопада 2014 р. по 31 грудня 2016 р. позивачу нарахована, але не виплачена пенсія у розмірі 40750 грн. 61 коп. Стверджує, що відповідачем-2 зазначено неправдиві відомості про те, що з 1 січня 2017 р. позивача знято з обліку через зміну реєстрації місця перебування. Ця інформація не відповідає дійсності. У період до 5 червня 2018 р. позивач перебував на пенсійному обліку у відповідача-2 та лише на підставі запиту № 523 від 5 червня 2018 р. пенсійну справу позивача було знято з обліку у відповідача-2 та направлено для обліку до відповідача-1.

У цей же день від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1. Вважає, що відповідачем-1 не заперечується той факт, що позивач має право на отримання коштів за період з червня по липень 2018 р.

21 вересня 2018 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача та від представника відповідача-1 про подальший розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

У зв'язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження, протокольною ухвалою суду від 21 вересня 2018 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 (а.с. 19-21). Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 18).

Як убачається з наявних матеріалів справи, з 19 грудня 2016 р. позивача взято на облік до відповідача-2. Із 1 листопада 2014 р. по 31 грудня 2016 р. позивачу нараховано пенсію у розмірі 40750 грн. 61 коп.

Позивача було взято на облік як внутрішньо переміщену особу згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенському району від 5 липня 2016 року № 2304012741, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3, 69035.

Для отримання пенсії позивачем у місцевому відділенні ПАТ "Державний ощадний банк України" було відкрито рахунки. Як стверджує позивач, на вказані рахунки з моменту їх оформлення і до подання позову не надійшло жодних виплат.

2 липня 2018 р. позивач звернувся із заявою до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району для надання інформації щодо причин скасування довідки від 5 липня 2016 року № 2304012741.

Як убачається з листа від 18 липня 2018 р. № К-0611-п/01-16 Управління соціального захисту населення по Вознесенівському районі підставою для скасування позивачу довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за якими внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Указано також, що управлінням отримано лист від 7 серпня 2018 р. № 0.64-25214/0/15-17 Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому надано список осіб, які більше ніж 60 днів поспіль перебували на тимчасово непідконтрольній Україні території, що відповідно до п. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є підставою для скасування довідки як особам, які повернулись до покинутого місця проживання, в якому вказано прізвище ОСОБА_2

У зв'язку з цим 16 серпня 2017 р. рішенням Управління соціального захисту населення скасовано довідку про взяття на облік позивача згідно з п. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 8 червня 2016 р.

У подальшому рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 31 серпня 2017 р. № 34 припинено соціальні (пенсійні) виплати.

2 липня 2017 р. позивач звернувся із заявою до відповідача-2 для надання розрахунку пенсії, що нарахована позивачу за період з 1 травня 2015 р. по 5 липня 2016 р., та виплати (перерахувати) відповідну пенсію за даний період.

Як убачається з листів відповідача-2 від 18 липня 2018 р. № 44/К-9/ВЕБ та 19 липня 2018 р. № 436/К-10, у відповідача-2 позивач не перебуває на обліку. Згідно з запитом № 523 від 5 червня 2018 р. електрону пенсійну справу знято з обліку та надіслано разом із атестатом про зняття з виплати пенсії супровідним листом вих. № 11926/05 від 3 липня 2018 р. до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області. Для вирішення питань виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто або через законного представника звернутися до Києво-Святошиннського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, на обліку якого позивач перебуває у цей час.

Як вбачається з позовної заяви, 4 квітня 2018 р. Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області позивачу видано нову довідку № 00005500218 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, в якій вказано нове фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1.

Як стверджує позивач, вона в цей же день стала на пенсійний облік в управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області та з метою отримання пенсійних виплат відкрила відповідний рахунок у місцевому відділенні Ощадбанку.

Стверджує, що від відповідача-1 пенсійне забезпечення за червень-липень 2018 р. на рахунок позивача не надходило.

Позивач вважає дії відповідачів щодо припинення виплати пенсії протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII (далі - Закон №1706-VII) закріплено гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Як убачається із ст.7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (п.1).

Відповідно до вимог ст.12 Закону №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Згідно з листом Управління соціального захисту населення по Вознесенівському районі від 18 липня 2018 р. № К-0611-п/01-16 рішенням Управління соціального захисту населення 16 серпня 2018 р. позивачу було скасовано довідку про взяття на облік згідно з п. 3 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та п.9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 8 червня 2016 р.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх … у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право детально регламентовано у Законах України №1788-XII від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та №1058-IV від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом №1788-XII. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом №1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України та відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV набула право на отримання пенсії за віком, яка була їй призначена пенсійним фондом, зазначений факт не є спірним у цій справі.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачено частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач не отримує пенсію з серпня 2015 р. та їй припинено виплату пенсії 31 серпня 2017 р. рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 34.

Надаючи правову оцінку факту припиненню виплати пенсії позивачу, суд бере до уваги таке.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією листа Управління соціального захисту населення по Вознесенівському району від 18 липня 2018 р. виплату пенсії позивачу з 31 серпня 2017 р. року припинено у зв'язку із скасуванням 16 серпня 2017 р. довідки внутрішньо переміщеної особи.

Водночас Законом №1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV (далі - Закону № 1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти його права на виплату пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас, як встановлено судом, прийняте відповідачем-2 рішення про припинення виплати позивачу пенсії не містить зазначення передбачених законом підстав для вчинення таких дій.

У листі від 18 липня 2018 р. відповідач як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Суд наголошує, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що скасування довідки внутрішньо переміщеної особи чи відсутність підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України №365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2015 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Крім того, суд зазначає, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 54823 грн. 98 коп., що є пенсією за період з серпня 2015 р. по травень 2018 р., підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 3224 грн. 94 коп., що є пенсією за червень-липень 2018 р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви, 4 квітня 2018 р. Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області позивачу видано нову довідку № 00005500218 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, в якій вказано нове фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що позивачем 5 червня 2018 р. до відповідача-1 подано заяву про переведення пенсійної справи від відповідача-2. У цей же день відповідач-1 направив запит до відповідача-2 про відправлення пенсійної справи позивача. 18 липня 2018 р. відповідач-1 отримав електрону пенсійну справу позивача та атестаційний лист про зняття позивача з виплати пенсії.

Проте, у зв'язку з відсутністю рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Києво-Святошинській районній державній адміністрації відповідачем-1 з червня по липень 2018 р. не було виплачено пенсію позивачу.

Суд зазначає, що у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Цей перелік є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Суд зазначає, що таке формулювання підстави для припинення виплати пенсії, як відсутність рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам відсутнє у Законі № 1058-IV. Крім того, відповідачем-1 при вирішенні цього питання не враховано положення ст. 49 Закону № 1058-IV.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 3224 грн. 94 коп., що є пенсією за червень-липень 2018 р., також підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про допущення негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення з відповідача-1 за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд враховує, що пенсійні виплати позивачу є періодичними, здійснюються з коштів Пенсійного фонду України, а тому дійшов висновку, що клопотання позивача про допущення рішення про поновлення виплати пенсії за віком до негайного виконання у межах суми стягнення пенсії за один місяць підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачами протиправно було припинено виплату пенсії позивачу, протиправно не було поновлено позивачу виплату пенсії, отже порушено права позивача на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені позивачем доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідачів були протиправними. Право позивача на отримання пенсії порушено. Отже, позов є обґрунтований, а тому підлягає задоволенню повністю.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 16 серпня 2018 р. № 78 позивачем сплачено судовий збір на суму 704 грн. 80 коп.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 704 грн. 80 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя пропорційно з урахуванням задоволеної частини позовних вимог. А саме: з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з урахуванням суми, яка стягується, суд присуджує позивачу 665 грн. 65 коп. (94,45%), а з Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з урахуванням суми, яка стягується, суд присуджує позивачу 39 грн. 15 коп. (5,55%) понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ - 41248629) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) кошти у сумі 54 823 грн. 98 коп., що є пенсією за період з серпня 2015 р. по травень 2018 р.

Стягнути з Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248571) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) кошти у сумі 3 224 грн. 94 коп., що є пенсією за червень-липень 2018 р.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) з Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ -41248571) у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (код ЄДРПОУ - 41248629) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) судові витрати в сумі 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 65 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248571) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) судові витрати в сумі 39 (тридцять дев'ять) грн. 15 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, фактична адреса проживання: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач 1 - Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: вул. Святошинська, буд. 50, м. Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ - 41248571.

Відповідач 2 - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, адреса: вул. Гагаріна, буд. 2-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ - 41248629.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення повного рішення суду 15 листопада 2018 року.