Ухвала суду № 77855402, 15.11.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/9682/18

Провадження № 2-з/185/77/18

У Х В А Л А

15 листопада 2018 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Перекопський М.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до публічного акціонерного товариства «Актабанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та про відступлення права вимоги за договором іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до публічного акціонерного товариства «Актабанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та про відступлення права вимоги за договором іпотеки. У своїй заяві просила заборонити вчиняти дії (відчуження, дарування, застава, користування, оренда) щодо предмету.

Перевіривши заяву про забезпечення позову на відповідність вимогам ст. 151 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, в тому числі, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

Однак, в заяві про забезпечення позову не зазначено фактичних обставин, які б свідчили про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цілому, так і обґрунтування необхідності застосування конкретних заходів забезпечення позову, які просить застосувати заявниця.

Посилання заявниці лише на мету забезпечення позову не свідчить про виконання нею положень п. 3, 4 ст. 151 ЦПК України щодо обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, так як останні мають персоніфікований характер і можливість їх застосування пов’язується з конкретними обставинами справи, однак заявниця про існування таких обставин не зазначає.

Крім того, до заяви не додано документів на підтвердження існування об’єкту нерухомого майна, який, згідно доводів заявниці, є предметом іпотеки, та доказів того, хто є власником цього майна.

Згідно ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Крім зазначеного вище, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У своїй заяві ОСОБА_1 просить забезпечити позов до публічного акціонерного товариства «Актабанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» було укладено договір про відступлення права вимоги банка за кредитними договорами та договорами забезпечення, стороною яких є ОСОБА_1.

Також, між ПАТ «Актабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, укладеним на забезпечення вказаного вище кредитного договору, стороною якого є ОСОБА_1.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» Європейським судом з прав людини висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Спірні договори про відступлення права вимоги, на недійсність яких посилається позивачка, є правочинами у сфері господарської діяльності, укладеними між двома суб’єктами господарювання, тому даний спір за характером спірних правовідносин є господарсько-правовим та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, й заява про забезпечення позову також не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 151, 153, 260, 353 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Повернути заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо», публічного акціонерного товариства «Актабанк» про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржене протягом п’ятнадцяти днів до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М. М. Перекопський