Ухвала суду № 77854479, 15.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5874/18

УХВАЛА

15 листопада 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали подання Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №52142481, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшло подання Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №52142481.

У вказаному поданні головний державний виконавець Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції просить суд замінити стягувача у виконавчому провадженні АСВП №52142481 з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ» (код ЄДРПОУ 39288002, юридична адреса: 01601, м. Київ, вул.Червоноармійська, 13), на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39691431, юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 23Б).

В обґрунтування звернення до Одеського окружного адміністративного суду з поданням державний виконавець зазначає, що на примусовому виконанні у Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавче провадження №52142481, де стягувачем згідно постанови про відкриття виконавчого провадження, є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ» (код ЄДРПОУ 39288002). На адресу Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надійшла заява ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» від 10.10.2018 року про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №52142481. Як вбачається з наданих документів, Приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_1 вчинено виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р25.181.72017 від 11.08.2014 року з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в сумі 61225,89 грн. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ». 28.02.2017 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СЕРЕТ», яке 29.06.2017 року змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «НЬЮ ФАЙНЕНС СЕРВІС», та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ» укладено договір факторингу. Згідно з умовами Договору факторингу ТОВ «ФК «РАНТЬЕ» відступило (передало у власність) Фактору (новому кредитору) з 28.02.2017 року, а Фактор, відповідно до Договору факторингу та вимог чинного законодавства набув право грошової вимоги за кредитним договором №Р25.181.72017 від 11.08.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно з ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З матеріалів подання вбачається, що виконавче провадження АСВП №52142481 відкрито на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р25.181.72017 від 11.08.2014 року з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в сумі 61225,89 грн. на користь ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ».

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з ч.1 ст.1 КАС України кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 379 КАС України зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Як вбачається з поданого державним виконавцем Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції подання про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №52142481 на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором №Р25.181.72017 від 11.08.2014 року з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) в сумі 61225,89 грн., на користь ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «РАНТЬЕ», державний виконавець просить здійснити заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №52142481 на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_1, а не на підставі судового рішення в адміністративній справі, а тому вказане подання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що ч.1 ст.442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що вказане подання про заміну стягувача у виконавчому провадженні належить до розгляду у місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду вказаного подання у порядку адміністративного судочинства та необхідності відмови у відкритті провадження за поданням головного державного виконавеця Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №52142481.

Керуючись ст.ст.1, 2, 6, 7, 170, 171, 243, 248, 379 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті до провадження подання головного державного виконавця Другого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про заміну стягувача у виконавчому провадженні АСВП №52142481.

Роз’яснити Другому Малиновському відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, що дане питання підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Суддя П.П.Марин