Рішення № 77853790, 02.11.2018, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/828/18

Провадження № 2/209/743/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2018 року м. Кам'янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Решетник Т.О.,

за участю секретаря Шаповал А.В.,

представника позивача - адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 акціонерного товариства "Акціонерної страхової компанії «Омега», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_6, про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди, заподіяної потерпілій в результаті дорожньо-транспортної події,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ПАТ "АСК «Омега», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_6, про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди, заподіяної потерпілій в результаті дорожньо-транспортної події.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26 вересня 2017 року приблизно о 11 годин 45 хвилин по мостовому переходу через річку Дніпро з боку правого берега у напрямі лівого берега автомобіль «ДЕУ Ланос», реєстраційний № НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4П, наблизився до перехрестя з Єлизаветівського шосе по другорядний дорозі, не переконавшись в відсутності безпеці для подальшого руху, став перетинати перехрестя і зіткнувся з автомобілем «ДЕУ ОСОБА_1», реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався по головній дорозі Єлизаветівського шосе. В результаті дорожньо-транспортної події постраждали два автомобілі, а пасажир автомобіля «ДЕУ ОСОБА_1» ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, закритого перелому правого стегна і була госпіталізована в травматологічне відділення КЗ КМЛШМД" ДОР, а зараз проходить амбулаторне лікування в м. Луганську, при цьому, отримані тілесні ушкодження в результаті ДТП, який згідно до висновку судово-медичний експертизи № 1230/17-Е від 17.10.2017 р. мають ознаки середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров'я більше 21 дня. Автомобіль «ДЕУ ОСОБА_1», державний № НОМЕР_2. 2003 роки випуску, належить ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АЕС 305857, та знаходився під управлінням ОСОБА_8 Автомобіль «ДЕУ Ланос» держ.№АЕ 9648 АА належить на правах приватної власності ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ЯАА №824929 та у момент ДТП знаходився під його управлінням. Винною стороною ДТП є водій автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_4, що підтверджене Висновком експерта Дніпропетровського НДЗК за № 6/10.1/979 від 24.10.2017 року по проведеній автотехнічної експертизі у рамках кримінального провадження № 12017040160002069, що визнала факт порушення водієм ОСОБА_4, п.16.11 і дорожнього знаку 2.1. ПДД України, що знаходиться в причинному зв’язку з наслідками, ще настали, і самим кримінальним провадженням Дніпровського районного суду, кримінальна справа № 209/3316/17, провадження № 1-кп/209/122/18 (суддя Байбара Г.А.) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 УК України. 02 березня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, у зв'язку зі зміною обстановки та закрито кримінальне провадження. Автомобіль «ДЕУ Ланос» державний № НОМЕР_1 застраховано в страховій компанії АСК " ОМЕГА" згідно Полісу № № АК/6743187 (код страхування 030), терміном з 13.05.2017 р. по 12.05.2018 року, обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, куди на гарячу лінію звернулася потерпіла ОСОБА_3, що відповідає вимогам чинного законодавства, що передбачає автоматичне оформлення Заяви "про настання страхового випадку і виплати страхового відшкодування потерпілий особи". 26.09.2017 року ОСОБА_4 також звернувся в страхову компанію з відповідною заявою про настання страхового випадку. Акціонерна Страхова Компанія "ОМЕГА" зобов'язана визнати страховий випадок, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, потерпілою від якої є позивач ОСОБА_3, якій не було виплачено страхового відшкодування завданих збитків. У періоди знаходження потерпілої ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні в 2 травматологічному відділенні КЗ " КМЛШМД" ДОР нею було витрачено з власних заощаджень сума грошових коштів в розмірі: на придбання медичних препаратів, оплату медичних досліджень і процедур, придбання препаратів предметів, необхідних для лікування, продуктів харчування на загальну суму 5670,74 грн., яка підлягає компенсації у повному обсязі. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого в наслідок дорожньо- транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої; моральна шкода що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпіла, - фізична особа мі шал г у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Стаття 1187 ЦК України в частині 2 визначає: "Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою на відповідній правовій основі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренда і тому подібне) транспортним засобом, що володіє, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або зміст якого створює підвищену небезпеку". Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла його; а частина 2 уточнює, що моральна шкода відшкодовується незалежно від провини фізичної або юридичної особи, що заподіяла його якщо шкода заподіяна ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищений небезпеки, в даному випадку такою особою є: власник автомобіль НОМЕР_3 ОСОБА_4, а також страхова компанія " ОМЕГА". Ушкодження здоров'я потерпілою, у свою чергу, створило ситуацію стійкої втрати рухової здатності ОСОБА_3 і обмеженій здатності самостійно рухатися, що на тривалий час вона буде приречена знаходитися лежачи, а це, у свою чергу, вимагає притягнення і допомоги третьої особи, яка за нею буде доглядатиме і надаватиме допомогу в життєдіяльності. Слід звернути увагу суду на той факт, що місцем реєстрації потерпілої є Луганська область, яка входить в зону тимчасової окупації і не підконтрольна Україні. Там же вона проходитиме лікування і реабілітацію. Вказує на те, що вона перебуває у постійному стресовому стані, нервових хвилюваннях, пов'язаних з фактом ушкодження її здоров'я, знаходження на окупованій території, складності в отриманні пенсії, а також вимушеною витрачати значні власні грошові коштів для оплати лікування, придбання медикаментів та інших витрат, необхідних для травмованої літньої людини. Крім того, штучно створювані винною стороною проблеми і перешкоди, тяганина по страховому відшкодуванню, не оплата винною стороною заподіяного збитку здоров'ю, судові тяжби, все це породжує постійний стресовий стан і хвилювання, безсонні ночі, що в свою чергу змушує сім'ю потерпілої вести напружений ритм життя, оскільки їм необхідно звертатися за допомогою адвоката, оскільки навіть за станом здоров'я потерпіла ОСОБА_3 не зможе брати участь в судових засіданнях і захистити порушені права і інтереси, а це в сукупності принижує честь і гідність позивача, як потерпілої від ДТП, яка змушена чекати виплати страхового відшкодування, що в сукупності підтверджує факт спричинення їй моральної шкоди. Вважає, що моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн. (5% від страхової суми), зобов'язана сплатити страхова компанія " Омега", а винна особа - ОСОБА_4 має їй сплатити моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила: стягнути з Відповідача 2 - Акціонерної Страхової компанії "Омега" на її користь суму матеріального збитку за ушкодження здоров'я в результаті ДТП у розмірі 5670 грн. 74 коп., а також суму моральної шкоди у розмірі 5% від ліміту відповідальності за ушкодження здоров'я потерпілої в розмірі 10 000,00 грн. Стягнути з Відповідача 1 - ОСОБА_4 на її користь суму моральної шкоди за ушкодження здоров'я в результаті ДТП у розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. Стягнути з Відповідача 1 ОСОБА_4, на її користь суми сплаченої за надання правової допомоги адвокату в сумі 5 000,00 (п'ять тисяч) грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17.05.2018 року відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

12.06.2018 року відповідачем ОСОБА_5 акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія «Омега» надано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на наступне. Правовідносини між Страхувальниками, Страховиками та Потерпілими особами у сфері обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закон). Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до п. 23.1 ст. 27 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого. Стаття 24 Закону регламентує порядок виплати страхового відшкодування за шкоду, спричинену здоров’ю потерпілого, так зазначається, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Вказують на те, що надані позивачем документи, що підтверджують витрати на лікування частково неможливо прочитати, а частина взагалі не відноситься до лікування. Так, придбання матрацу (вартість 1799,00 грн.), чеки на суми 60,95 грн., 77,75 грн., 126,10 грн., 150,55 грн. 35.95 грн., 19.80 грн., 1.00 грн., 18.30 грн. 169.86 грн. - взагалі не відноситься до лікування і не є лікарськими засобами. Також зазначають, що незрозуміло яким чином відносяться препарати креон (препарат, що поліпшує травлення, включаючи ферменти), комбігрип (лікування симптомів грипу та гострих респіраторних вірусних інфекцій), піколакс (проносне), L-тіроксін та ін. до лікування відкритої черепно - мозкової травми та перелому правого стегна Звертають увагу на те, що Винуватець ДТП розрахувався із потерпілою передавши останній 25 000,00 грн., про що зазначається в ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська по справі № 209/3316/17. Відповідно до ст. 25 ЗУ «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Згідно ст. 9 ЗУ «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Таким чином, Позивач має довести, що витрати на лікування перевищують 25 000,00 грн., які було отримано нею від Винуватця ДТП. Також, позивачем не було надано документів, що б підтверджували розмір страхового відшкодування, а саме: виписка з діагнозом та призначенням лікаря; оригінали чеків, що підтверджують витрати на придбання призначених ліків; заповнена заява про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування; копія паспорту та ідентифікаційного номеру потерпілої. Щодо відшкодування моральної шкоди зазначили, що Відповідно до умов ст. 26 прим. 1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю, а не ліміту страхового відшкодування. Таким чином, цивільним позивачем не надано доказів щодо витрат на лікування потерпілої, не надано належних, допустимих та достатніх доказів що, обґрунтовують розмір майнових вимог та не здійснено необхідних дій для отримання страхового відшкодування. Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Цивільно - правова відповідальність настає лише за наявності вини в діях особи, відповідальність якої застрахована. Таким чином, до винесення рішенням судом по даній кримінальній справі, страхове відшкодування не може бути виплачено, оскільки вина обвинуваченого не доведена. Посилаючись на вказані обставини, просили відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

03.07.2018 року відповідачем ОСОБА_4 надано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на наступне. В позовній заяві позивачка просить суд стягнути зі страхової компанії на придбання медичних препаратів 1966,9 грн., оплата медичних досліджень і процедур, придбання препаратів, предметів, необхідних для лікування на суму 2351,56 грн., продуктів харчування на суму 451,30 грн., та придбання ліків на суму 900,90 грн., що разом складає 5670,74 грн. Він повністю погодився із відзивом на позовну заяву ОСОБА_5 акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ОМЕГА». Вважає, що позивачка повинна була надати суду докази, що саме ці лікувальні препарати призначалися лікарем для лікування позивачки, а також надати докази, що потерпілій лікарем було призначено додаткове харчування і яке повинно було визначено дієтологами лікувального закладу, що позивачкою зроблено не було і таких доказів суду надано не було. Щодо позовних вимог позивача до нього про стягнення 20 000 грн. моральної шкоди за ушкодження здоров’я та 5 000 грн. за надання правової допомоги адвокатом зазначив, що ним ще до розгляду кримінального провадження відносно нього за обвинуваченням за ч. 1 ст. 286 КК України, були відшкодовані потерпілій матеріальні і моральні збитки у сумі 25 000 грн. що підтверджується розпискою на суму 16000 грн. і розпискою на суму 9000 грн., які передавалися ним у присутності адвоката потерпілої ОСОБА_1, що додаються. Ці обставини були також зазначені в Ухвалі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 березня 2018 року, згідно якої він був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв’язку зі зміною обставин. Звертаю увагу суду, що 25 000 грн. ним, чоловіком похилого віку (87 років), були надані позивачеві під впливом обману, без обґрунтування сум витрат на лікування. Зараз йому стало відомо, що ніякої операції ні в місті Кам'янському чи в другому місті потерпілій не проводили. В матеріалах справи міститься страховий поліс № АК/6743187 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був укладений 03.05.2017 року між ним і страховою компанією «ОМЕГА», по якому страхова сума за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю складає 200 000 гр., але позивач цією страховою сумою не скористалася, а стягнула з нього безпідставно 25 000 грн. Посилаючись на ст. 137 ЦПК України вважає, що позивач повинен був витрати на правову допомогу просити стягувати не тільки з нього, але і з інших учасників справи, якщо доведе свої вимоги у суді. Також вказує на те, що як вбачається з акту № 1 від 05.10.2017 року, та акту № 2 від 09.10.2017 року, адвокат двічі вказав як виконану роботу ознайомлення з матеріалами справи по закінченню досудового слідства на суму 1000 грн., що на його думку така дія двічі не проводилася. Посилаючись на вказані обставини, просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

16.08.2018 року представником позивача – адвокатом ОСОБА_1 надано до суду відповідь на відзив, згідно якого зазначено наступне. По-перше, до відповідача ОСОБА_4П, заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди за ушкодження здоров'я потерпілої в результаті ДТП та відшкодування витрат на правову допомогу, з якими відповідач ОСОБА_4 не згоден, і це його право. Приведені суду доводи нібито шахрайства з боку потерпілої та незаконного збагачення потерпілою за рахунок свого каліцтва з вини ОСОБА_4 не відповідають дійсності. По-друге, в Ухвалі суду від 02.03.2018 року (справа № 209/3316/17, провадження 1-кп/209/122/18), судом зазначено, що ОСОБА_4 вину в скоєнні ДТП визнав, добровільно передав потерпілій грошові кошти. По-третє, слід відмітити, що відповідно до припису ст.134, 137, 175 ЦПК України сторона позивача надала суду і учасникам справи обґрунтування витрат на правову допомогу.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11.09.2018 року закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, її інтереси в судовому засіданні захищав адвокат ОСОБА_1, який підтримав заявлений нею позов, посилаючись на обґрунтування позову, просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Інтереси відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні захищав адвокат ОСОБА_2, який позов не визнав у повному обсязі, посилаючись на відзив на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставними та необґрунтованими.

Представник відповідача ПАТ "АСК "Омега" в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якому вони просять відмовити позивачу у задоволені позову.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 вересня 2017 року приблизно об 11 годині 45 хвилин ОСОБА_4, керуючи технічно справним легковим автомобілем НОМЕР_4, що належить йому на праві приватної власності, здійснював рух по мостовому переходу через ріку Дніпро в напрямку лівобережної частини м. Кам’янське Дніпропетровської області.

Під'їжджаючи до перехрестя мостового переходу через р. Дніпро з дорогою, що йде від дамби ГЕС до с. Єлизаветівка (Єлизаветівське шосе), перед яким встановлений дорожній знак пріоритету 2.1. «Поступитися дорогою», ОСОБА_4, як водій механічного транспортного засобу, повинен був стежити за розвитком дорожньої обстановки та можливими її змінами, і при подальшому русі через перехрестя нерівнозначних доріг, він повинен був переконатися, що це буде безпечним, і він своїми діями не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а при виявленні транспортних засобів, які наближалися до перехрестя по головній дорозі йому необхідно було дати їм дорогу. Іншими словами, водієві ОСОБА_4 необхідно було діяти у відповідності з вимогами п.16.11 Правил дорожнього руху України, де зазначено: «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, що наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

Однак, в порушення вимог вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4, як водій механічного транспортного засобу, здійснюючи управління технічно справним автомобілем, на сухому асфальтобетонному покритті та наближаючись до перехрестя зі швидкістю близько 5 км/год., усвідомлюючи те, що знаходиться на другорядній дорозі, не переконався у відсутності небезпеки для себе та інших учасників, не маючи перешкод ні технічного, ні механічного характеру, при необмеженій видимості, своєчасно не виявив транспортні засоби, що рухаються по головній дорозі - Єлизаветівському шосе, та продовжуючи свій рух без зупинки через перехрестя з головною дорогою, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_6, що рухався по проїжджій частині Єлизаветівського шосе з боку дамби ГЕС у напрямку вищевказаного перехрестя зі швидкістю 70 км/год.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №6/10.1/979 від 24.10.2017 року дії водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.16.11 і дорожнього знаку 2.1. додатку №1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв’язку з настанням ДТП.

Дії водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_6, при заданому механізмові події, не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням ДТП. Дії водія автомобіля НОМЕР_6, ОСОБА_6, при заданому механізмі пригоди, не відповідали вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху України, але встановлена невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху не знаходиться в причинному зв’язку з настанням ДТП.

Водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем по головній дорозі побачив попереду на другорядній дорозі автомобіль, який раптово почав рух з виїздом на смугу руху його автомобіля, внаслідок чого сталася ДТП. Водій ОСОБА_6, відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи №6/10.1/979 від 24.10.2017 року, порушив пункт 12.3 ПДР, бо невчасно вжив заходів для зниження швидкості шляхом "екстреного" гальмування та допустив зіткнення транспортних засобів. Такий характер дій водія ОСОБА_6 був викликаний діями іншого учасника дорожнього руху - ОСОБА_9, автомобіль якого знаходився на другорядній дорозі, праворуч напрямку руху водія ОСОБА_6, який, в порушення пункту 16.11 ПДР, не пересвідчився, що це буде безпечно, відновив рух з виїздом на головну дорогу.

Внаслідок того, що водій ОСОБА_4, не виконав вимог, встановлених пунктом 16.11 ПДР, та почав рух з виїздом на перехрестя з головною дорогою, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, сталося зіткнення транспортних засобів. У цій обстановці водій ОСОБА_6 не міг передбачити і прорахувати дії водія ОСОБА_4, а отже не міг вчасно (не був спроможний) зменшити швидкість до повної зупинки свого автомобіля.

В результаті даної ДТП, пасажиру автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи №1230/17-Е від 26.10.2017 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла: відкрита черепно-мозкова травма з раною на голові, яка супроводжувалась явищами струсу головного мозку; закритий черезвертальний перелом правого стегна - мають ознаки середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров’я більше 21 дня.

В причинному зв'язку з вчиненням вказаної ДТП, що спричинило настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння ОСОБА_10 середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, знаходиться грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 16.11 і дорожнього знаку 2.1 додатку №1 Правил дорожнього руху України.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.03.2018 року встановлена вина ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого йому злочину за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження; звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, у зв’язку зі зміною обстановки; закрито кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України. Ухвала суду набрала законної сили 10.03.2018 року (а.с.5-6).

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, в ухвалі Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.03.2018 року зазначено, що 05.02.2018 року до суду надійшла заява потерпілої ОСОБА_3 про те, що з вини ОСОБА_4 в результаті ДТП вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. ОСОБА_11 добровільно надав їй часткову грошову компенсацію в сумі 25000 грн. на лікування в лікарні м. Кам'янське та затрати на транспортування до місця постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1. Стан здоров'я її стабілізувався, але потребує додаткової реабілітації та лікування, у зв'язку з чим вона буде подавати цивільний позов до страхової компанії і обвинуваченого про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, а також вбачається із доданої до відзиву на позов копії розписки (а.с.59), що ОСОБА_12 (донька позивачки) отримала від відповідача ОСОБА_4 16000,00 (шістнадцять тисяч) грн., як компенсацію витрат на лікування її матері ОСОБА_3, яка постраждала в ДТП 26.09.2017 р., яка знаходиться на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КЗ КМЛШ МД м.Кам'янське.

Крім того, з копії розписки, доданої до відзиву на позов ОСОБА_4 (а.с.60), вбачається, що ОСОБА_4 добровільно передав грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. представнику позивача ОСОБА_13 у вигляді компенсації витрат за перебування на лікуванні в травматологічному відділенні КЗ КМЛШ МД м.Кам'янське в період з 26.09.2017 р. по 09.10.2017 р.

На день скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 як власника автомобіля «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_7, була застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був ним укладений з ПАТ "АСК "Омега", із лімітом відповідальності на шкоду, заподіяну життю і здоров'ю – 200000,00 грн., та франшизою на рівні 1000,00 грн., про що свідчить поліс №АК/6743187, термін дії якого становив до 12.05.2018 року (а.с.14).

З доводів позовної заяви вбачається, що 26.09.2017 року страховика ПАТ "АСК "Омега" було сповіщено про подію ДТП, зокрема позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4, який звернувся до страхової компанії з відповідною заявою про настання страхового випадку.

Судом встановлено, що ПАТ "АСК «Омега» не виплачено страхове відшкодування внаслідок отриманої внаслідок ДТП шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілої ОСОБА_3, що також вбачається зі змісту наданого до суду відзиву на позовну заяву (а.с. 40-41).

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень представником позивача та зі змісту позову вбачається, що позивач проживає на окупованій території за місцем своєї реєстрації, де проходить необхідне лікування.

З матеріалів справи вбачається, що перебуваючи на амбулаторному лікуванні, з приводу погіршення стану її здоров'я, у тому числі отриманих в результаті ДТП тілесних ушкоджень, позивачці призначалися відповідні лікарські препарати, рекомендувалися відповідні обстеження, що підтверджується медичною карткою амбулаторного хворого ОСОБА_3 (а.с. 91-98).

Відповідно до фіскальних чеків, наданих позивачем ОСОБА_3, нею за власні кошти були придбані певні лікарські препарати, а також необхідні для лікування вироби, здійснювалася оплата супровідних медичних обстежень на суму 5670,74 грн. (а.с. 15-19).

Аналізуючи встановлені фактичні обставини та правовідносини сторін, суд керується наступними нормами права.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Положення ст. 1187 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст.1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальній нормі.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13.

В п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Наведене свідчить, що головною особливістю відшкодування шкоди, яка виникла за участі джерела підвищеної небезпеки, є те, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає як винну, так і безвинну відповідальність власника такого джерела. На володільця не може бути покладено обов'язок по відшкодуванню такої шкоди, лише у двох випадках: якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

На підставі ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого, вищевказана ДТП є страховим випадком.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Стаття 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним лікуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) передбачені ст. 37 Закону України "

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

Згідно вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, пов’язаних з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, яких вона зазнала у зв'язку з порушенням звичного укладу життя.

Враховуючи те, що підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, визначених ст.37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судом встановлено не було, трирічний строк звернення потерпілою, якій завдано шкоди здоров’ю, протягом якого вона має право звернутися за захистом своїх прав як безпосередньо до страхової компанії, так і до суду, не пропущено. Лише у разі пропущення вказаного строку може вирішуватися питання про безпідставність заявлених вимог. Крім того, передані відповідачем ОСОБА_4 добровільно на часткове відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 25000,00 грн. не звільняють страховика від обов'язку виплати страхового відшкодування. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення з ПАТ "Акціонерної страхової компанії «Омега» на її користь страхової суми матеріальних збитків у розмірі 5 670,74 грн., а також моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування завданої їй моральної шкоди, в частині вимог заявлених до відповідача ОСОБА_4, по вині якого сталася ДТП, суд вважає доведеним, що позивач пережила душевні страждання внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, що негативно вплинуло на її психологічний стан, порушило звичайний життєвий ритм та вимагало додаткових зусиль для організації життя, суд враховує положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України, характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, вимоги розумності та справедливості та інші обставини, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у зв'язку з чим приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, позивачем не сплачувався судовий збір при зверненні до суду, враховуючи результат вирішення справи, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн. в рівних частинах з кожного.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, які підтверджені договором про надання правової допомоги № 04/10/17 від 04.10.2017 року, платіжним чеком № 05/10/17 від 05.10.2017 р. на суму 2500,00 грн., платіжним чеком № 09/10/17 від 09.10.2017 р. на суму 2500,00 грн., актом виконаних юридичних робіт по договору від 05.10.2017 р., актом виконаних юридичних робіт по договору від 09.10.2017 р.(а.с.7-12), тому підлягають стягненню з відповідачів у заявленій сумі 5000,00 гривень в рівних частинах з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 133, 141, 258-265, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 акціонерного товариства "Акціонерної страхової компанії «Омега», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_6, про відшкодування матеріального збитку і моральної шкоди, заподіяної потерпілій в результаті дорожньо-транспортної події - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: 51900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_8) на користь ОСОБА_3 (місце проживання та реєстрації: с.Успенка Лутугінського району Луганської області, вул.Маяковського, буд.5, тимчасова реєстрація: 51900, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_9) моральну шкоду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 акціонерного товариства "Акціонерної страхової компанії «Омега» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17А код ЕДРПОУ 21626809) на користь ОСОБА_3 (місце проживання та реєстрації: с.Успенка Лутугінського району Луганської області, вул.Маяковського, буд.5, тимчасова реєстрація: 51900, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_9) страхову суму матеріальних збитків у розмірі 5 670 (п'ять тисяч шістсот сімдесят) гривень 74 копійки, а також моральну шкоду у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: 51900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_8), а також з ОСОБА_5 акціонерного товариства "Акціонерної страхової компанії «Омега» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17А код ЕДРПОУ 21626809) на користь ОСОБА_3 (місце проживання та реєстрації: с.Успенка Лутугінського району Луганської області, вул.Маяковського, буд.5, тимчасова реєстрація: 51900, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_9) витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок в рівних частинах з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання: 51900, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_8), а також з ОСОБА_5 акціонерного товариства "Акціонерної страхової компанії «Омега» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 17А код ЕДРПОУ 21626809) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, ОСОБА_11 отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 704,80 гривень в рівних частинах з кожного.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено – 06.11.2018 року.

Суддя Т.О. Решетник